Як відомо, реалізм характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ. На відміну від романтизму, який зосереджував увагу на внутрішньому світі людини, основною для реалізму стає проблема взаємин людини і середовища, впливу соціально-історичних обставин на формування характеру особистості.
Башмачкін — типовий образ. Він уособлює безліч службовців, "маленьких людей", життя яких проходить непомітно для оточуючих. М, Гоголь детально змальовує його зовнішність, одяг, стиль поведінки, що теж властиве реалізму. Письменник акцентує увагу на стосунках між людьми. Оскільки для Акакія Акакійовича сенсом життя є його робота (він переписує папери), то у творі показуються стосунки між колегами, а також ставлення вищих чинів до підлеглих. Особлива увага приділяється розкриттю конфлікту, який і став причиною передчасної смерті головного героя. Це надмірна жорсткість, бездушність у поведінці генерала, до якого звернувся за до Башмачкін. Тобто в повісті розкриваються взаємини людини й середовища, що теж є реалістичною рисою.
Утро в доме Простаковой. Всевластная госпожа рассматривает кафтан, сшитый крепостным Тришкой. И хотя кафтан сшит «изряднехонько», капризной барыне трудно угодить. «Вор», «воровская харя», «болван», «мошенник» - это наиболее мягкие эпитеты, которыми она награждает своих дворовых. Частый гость в имении Простаковых - ее брат Скотинин, сама фамилия которого говорит о многом. Сегодня он явился к сестре, чтобы назначить день «сговора». Дело в том, что Простакова, ограбив дальнюю родственницу Софью «на законном основании», решила выдать ее за своего брата. Мнения Софьи притом, конечно же, не спрашивают! А вот и сын Простаковой - Митрофанушка, в характере которого отчетливо видны черты такого же крепостника, как его мать и дядя. Но в некотором отношении он пошел даже далее матери. Простакова по-своему любит сына, а недоросль бессердечен и груб с ней. Однако он отлично понимает, кто настоящий хозяин, в доме, а потому неуклюже льстит матери: рассказывая свой сон, Митрофан «жалеет» матушку, которая «так устала, колотя батюшку». Так начинается действие этой замечательной комедии Д. И. Фонвизина, и перед нами точно и ярко предстает жизнь помещичьей усадьбы в конце XVIII века.
Як відомо, реалізм характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ. На відміну від романтизму, який зосереджував увагу на внутрішньому світі людини, основною для реалізму стає проблема взаємин людини і середовища, впливу соціально-історичних обставин на формування характеру особистості.
Башмачкін — типовий образ. Він уособлює безліч службовців, "маленьких людей", життя яких проходить непомітно для оточуючих. М, Гоголь детально змальовує його зовнішність, одяг, стиль поведінки, що теж властиве реалізму. Письменник акцентує увагу на стосунках між людьми. Оскільки для Акакія Акакійовича сенсом життя є його робота (він переписує папери), то у творі показуються стосунки між колегами, а також ставлення вищих чинів до підлеглих. Особлива увага приділяється розкриттю конфлікту, який і став причиною передчасної смерті головного героя. Це надмірна жорсткість, бездушність у поведінці генерала, до якого звернувся за до Башмачкін. Тобто в повісті розкриваються взаємини людини й середовища, що теж є реалістичною рисою.
Утро в доме Простаковой. Всевластная госпожа рассматривает кафтан, сшитый крепостным Тришкой. И хотя кафтан сшит «изряднехонько», капризной барыне трудно угодить. «Вор», «воровская харя», «болван», «мошенник» - это наиболее мягкие эпитеты, которыми она награждает своих дворовых. Частый гость в имении Простаковых - ее брат Скотинин, сама фамилия которого говорит о многом. Сегодня он явился к сестре, чтобы назначить день «сговора». Дело в том, что Простакова, ограбив дальнюю родственницу Софью «на законном основании», решила выдать ее за своего брата. Мнения Софьи притом, конечно же, не спрашивают! А вот и сын Простаковой - Митрофанушка, в характере которого отчетливо видны черты такого же крепостника, как его мать и дядя. Но в некотором отношении он пошел даже далее матери. Простакова по-своему любит сына, а недоросль бессердечен и груб с ней. Однако он отлично понимает, кто настоящий хозяин, в доме, а потому неуклюже льстит матери: рассказывая свой сон, Митрофан «жалеет» матушку, которая «так устала, колотя батюшку». Так начинается действие этой замечательной комедии Д. И. Фонвизина, и перед нами точно и ярко предстает жизнь помещичьей усадьбы в конце XVIII века.
Объяснение: