слово «веда» на санскриті означає «знання»; «веди» — назва найдавнішого священного письма. у своєму початковому вигляді веди збереглися в індії. ця країна здавна цікавила вчених, шукачів пригод, завойовників і тих, хто прагнув збагнути сенс життя. відомо, наприклад, що видатний учений xx століття ейнштейн спеціально вчив санскрит, щоб прочитати в оригіналі розділи вед, у яких описано загальні закономірності природи. такі видатні особистості, як кант7 8, гегель9, толстой10, ганді11 вважали веди безцінним джерелом різноманітних знань. і справді, знайомство з цими книгами вражає нашу уяву, оскільки вони містять відомості з усіх галузей знань, що дає змогу зробити висновок про існування на території сучасної індії давньої, дуже могутньої цивілізації, яка за рівнем розвитку багато в чому випередила наш час.
уявіть собі: веди містять описи різноманітних літальних апаратів — віманів, які могли пересуватися по всьому всесвіту. зокрема, розповідається, що віма-ни практично миттєво могли розвивати фантастичну швидкість і так само, ніби не існує ніяких законів інерції, миттєво зупинятися. вам не нагадує це сучасні описи нло?
в історичному розділі вед наведено хронологію різних подій, які відбувалися й будуть відбуватися на різних планетах всесвіту. причому передбачення майбутнього на тисячі років уперед, часто з описом подробиць подій, що відбуватимуться. наприклад, у «бхавишшя пурані» йдеться про прихід ісуса христа. (точна дата, коли було створено цей ведичний текст, не відома, проте встановлено, що він існував уже 5000 років тому, тобто за 3000 років до приходу ісуса христа). у «бхавишшя пурані» передбачено прихід будди та мухамеда. щодо нової історії, то розповідається, наприклад,
про розпад великої імперії, про те, що жовтошкірі люди заповнять своєю технікою весь світ.
у давній індії вірили в багатьох богів: веди вказують, що їх було 3399. основним богам відпові три космічні сфери: небо, повітряний простір і земля. перше місце серед атмосферних богів належить і ядрі — богу-громовержцеві, богу бурі й дощу. сурья — бог сонця, він підтримує небозвід. у сфері земних богів важлива роль відводиться агні, богу вогню. варуна — небесний судця, який бачить усе.
ведична космологія містить опис будови нашого всесвіту. згідно цього опису, у всесвіті існує 14 планетних систем, які поділено на три рівні: вищі планетні системи, середні й нижчі. планета земля (у ведах вона називається бхаратаварша) належать до середніх планетних систем. відзначається, що на ній живуть розумні істоти з найпримітивнішими здібностями (тобто люди). всього ж, як зазначено в ведах, існує 400 000 видів людиноподібних живих істот. вони заселяють різні планети всесвіту. веди розпові, що у всесвіті немає місць, не заселених живими істотами. навіть на сонці існує життя! звичайно, нам важко осмислити інформацію, яку відкриває ведичне письмо. надто сильно вона змінює наші уявлення про світ. проте якщо ми все ж спробуємо проаналізувати й узагальнити цю інформацію, неминучий висновок: веди несуть у собі найбільш повне знання усіх сторін життя.
виникає питання: звідки взялося це знання? відповідь знайдемо у ведах: бог створив світ і подарував людині можливість пізнавати його, щоб досягти духовної досконалості, вічності й блаженства.
Если составляющая приложенной к телу силы, лежащая в плоскости соприкосновения двух тел, недостаточна для того, чтобы вызвать скольжение данного тела относительно другого, то возникающая сила трения называется неполной силой трения (участок OA на рис.); она вызвана малыми (~ 1 мкм) частично обратимыми перемещениями в зоне контакта, величина которых пропорциональна приложенной силе и изменяется с увеличением последней от 0 до некоторого максимального значения (точка А на рис.), называемого силой трения покоя; эти перемещения называются предварительными смещениями. После того как приложенная сила превысит критическое значение, предварительное смещение переходит в скольжение, причём сила Т. в. несколько уменьшается (точка A1) и перестаёт зависеть от перемещения (сила трения движения). Вследствие волнистости и шероховатости каждой из поверхностей, касание двух твёрдых тел происходит лишь в отдельных «пятнах», сосредоточенных на гребнях выступов. Размеры пятен зависят от природы тел и условий Т. в. Более жёсткие выступы внедряются в деформируемое контртело, образуя единичные пятна реального контакта, на которых возникают силы прилипания (адгезня, химические связи, взаимная диффузия и др.). В результате приработки пятна касания бывают «вытянуты» в направлении движения. Диаметр эквивалентного по площади пятна касания составляет от 1 до 50 мкм в зависимости от природы поверхности, вида обработки и режима Т. в. При скольжении эти пятна наклоняются под некоторым углом к направлению движения, материал раздвигается в стороны и подминается скользящей неровностью, а пятна прилипания, образующиеся из поверхностных плёнок, покрывающих твёрдое тело, называются мостиками, непрерывно разрушаются (срезаются) и формируются вновь. В этих пятнах реализуются напряжения лишь в несколько раз меньшие теоретической прочности материала. Сопротивление оттеснению материала при сдвиге зависит от безразмерной характеристики h/R — отношения глубины h внедрения единичной неровности, моделированной сферическим сегментом, к его радиусу R. Это отношение определяет механическую составляющую силы Т. в.
Большей частью описанное формоизменение упруго и рассеяние энергии обусловлено потерями на гистерезис. В пятнах касания возникают силы межмолекулярного взаимодействия, потери на преодоление которого оцениваются безразмерной характеристикой t/ss , где t — сдвиговое сопротивление молекулярной связи, ss — предел текучести основы. Молекулярное сдвиговое сопротивление t = t0 +bPr, где t0 — прочность мостика при отсутствии сжимающей нагрузки, Pr — фактическое давление на пятне касания, b — коэффициент упрочнения мостика. Каждое пятно касания (так называемая фрикционная связь) существует лишь ограниченное время, так как выступ выходит из взаимодействия. Продолжительность жизни фрикционной связи — важная характеристика, так как определяет температуру, развивающуюся при Т. в., износостойкость и др. Таким образом, процесс Т. в. представляет собой двойственный процесс — с одной стороны он связан с диссипацией энергии, обусловленной преодолением молекулярных связей, с другой — с формоизменением поверхностного слоя материала внедрившимися неровностями.
Общий коэффициент трения внешнего определяется суммой механической и молекулярной составляющих, где К — коэффициент, связанный с расположением выступов по высоте, a г — коэффициент гистерезисных потерь.
Из уравнения следует, что коэффициент Т. в. в зависимости от давления при постоянной шероховатости или от шероховатости при постоянном давлении переходит через минимум. При приработке пар трения устанавливается шероховатость, соответствующая минимуму коэффициента Т. в. Для эффективной работы пары трения существенно, чтобы поверхностный слой твёрдого тела имел меньшее сдвиговое сопротивление, чем глубжележащие слои. Это достигается применением различных жидких смазок. В этом случае трущиеся тела разделены слоем жидкости или газа, в котором проявляются объёмные свойства этих сред и вступают в силу законы жидкостного трения, характеризующиеся отсутствием трения покоя. Иногда необходимо иметь ослабленным поверхностный слой самого тела; это достигается применением поверхностно-активных веществ (присадки к смазкам), покрытий из мягких металлов, полимеров или созданием защитных плёнок с пониженным сопротивлением сдвигу.
В зависимости от характера деформирования поверхностного слоя различают трение внешнее при упругом и пластическом контактированиях и при микрорезании.
В определённых условиях, зависящих от нагрузки и механических свойств каждой пары трения, Т. в. переходит во внутреннее трение, для которого характерно отсутствие скачка скорости при переходе от одного тела к другому. Нагрузка, при которой Т. в. нарушается для данной пары трения, называется порогом внешнего трения.
Трение качения обусловлено: потерями на упругий гистерезис, связанный со сжатием материала под нагрузкой перед катящимся телом; затратами работы на передеформирование материала при формировании валика перед катящимся телом; преодолением мостиков сцепления.
слово «веда» на санскриті означає «знання»; «веди» — назва найдавнішого священного письма. у своєму початковому вигляді веди збереглися в індії. ця країна здавна цікавила вчених, шукачів пригод, завойовників і тих, хто прагнув збагнути сенс життя. відомо, наприклад, що видатний учений xx століття ейнштейн спеціально вчив санскрит, щоб прочитати в оригіналі розділи вед, у яких описано загальні закономірності природи. такі видатні особистості, як кант7 8, гегель9, толстой10, ганді11 вважали веди безцінним джерелом різноманітних знань. і справді, знайомство з цими книгами вражає нашу уяву, оскільки вони містять відомості з усіх галузей знань, що дає змогу зробити висновок про існування на території сучасної індії давньої, дуже могутньої цивілізації, яка за рівнем розвитку багато в чому випередила наш час.
уявіть собі: веди містять описи різноманітних літальних апаратів — віманів, які могли пересуватися по всьому всесвіту. зокрема, розповідається, що віма-ни практично миттєво могли розвивати фантастичну швидкість і так само, ніби не існує ніяких законів інерції, миттєво зупинятися. вам не нагадує це сучасні описи нло?
в історичному розділі вед наведено хронологію різних подій, які відбувалися й будуть відбуватися на різних планетах всесвіту. причому передбачення майбутнього на тисячі років уперед, часто з описом подробиць подій, що відбуватимуться. наприклад, у «бхавишшя пурані» йдеться про прихід ісуса христа. (точна дата, коли було створено цей ведичний текст, не відома, проте встановлено, що він існував уже 5000 років тому, тобто за 3000 років до приходу ісуса христа). у «бхавишшя пурані» передбачено прихід будди та мухамеда. щодо нової історії, то розповідається, наприклад,
про розпад великої імперії, про те, що жовтошкірі люди заповнять своєю технікою весь світ.
у давній індії вірили в багатьох богів: веди вказують, що їх було 3399. основним богам відпові три космічні сфери: небо, повітряний простір і земля. перше місце серед атмосферних богів належить і ядрі — богу-громовержцеві, богу бурі й дощу. сурья — бог сонця, він підтримує небозвід. у сфері земних богів важлива роль відводиться агні, богу вогню. варуна — небесний судця, який бачить усе.
ведична космологія містить опис будови нашого всесвіту. згідно цього опису, у всесвіті існує 14 планетних систем, які поділено на три рівні: вищі планетні системи, середні й нижчі. планета земля (у ведах вона називається бхаратаварша) належать до середніх планетних систем. відзначається, що на ній живуть розумні істоти з найпримітивнішими здібностями (тобто люди). всього ж, як зазначено в ведах, існує 400 000 видів людиноподібних живих істот. вони заселяють різні планети всесвіту. веди розпові, що у всесвіті немає місць, не заселених живими істотами. навіть на сонці існує життя! звичайно, нам важко осмислити інформацію, яку відкриває ведичне письмо. надто сильно вона змінює наші уявлення про світ. проте якщо ми все ж спробуємо проаналізувати й узагальнити цю інформацію, неминучий висновок: веди несуть у собі найбільш повне знання усіх сторін життя.
виникає питання: звідки взялося це знання? відповідь знайдемо у ведах: бог створив світ і подарував людині можливість пізнавати його, щоб досягти духовної досконалості, вічності й блаженства.
Вследствие волнистости и шероховатости каждой из поверхностей, касание двух твёрдых тел происходит лишь в отдельных «пятнах», сосредоточенных на гребнях выступов. Размеры пятен зависят от природы тел и условий Т. в. Более жёсткие выступы внедряются в деформируемое контртело, образуя единичные пятна реального контакта, на которых возникают силы прилипания (адгезня, химические связи, взаимная диффузия и др.). В результате приработки пятна касания бывают «вытянуты» в направлении движения. Диаметр эквивалентного по площади пятна касания составляет от 1 до 50 мкм в зависимости от природы поверхности, вида обработки и режима Т. в. При скольжении эти пятна наклоняются под некоторым углом к направлению движения, материал раздвигается в стороны и подминается скользящей неровностью, а пятна прилипания, образующиеся из поверхностных плёнок, покрывающих твёрдое тело, называются мостиками, непрерывно разрушаются (срезаются) и формируются вновь. В этих пятнах реализуются напряжения лишь в несколько раз меньшие теоретической прочности материала. Сопротивление оттеснению материала при сдвиге зависит от безразмерной характеристики h/R — отношения глубины h внедрения единичной неровности, моделированной сферическим сегментом, к его радиусу R. Это отношение определяет механическую составляющую силы Т. в.
Большей частью описанное формоизменение упруго и рассеяние энергии обусловлено потерями на гистерезис. В пятнах касания возникают силы межмолекулярного взаимодействия, потери на преодоление которого оцениваются безразмерной характеристикой t/ss , где t — сдвиговое сопротивление молекулярной связи, ss — предел текучести основы. Молекулярное сдвиговое сопротивление t = t0 +bPr, где t0 — прочность мостика при отсутствии сжимающей нагрузки, Pr — фактическое давление на пятне касания, b — коэффициент упрочнения мостика. Каждое пятно касания (так называемая фрикционная связь) существует лишь ограниченное время, так как выступ выходит из взаимодействия. Продолжительность жизни фрикционной связи — важная характеристика, так как определяет температуру, развивающуюся при Т. в., износостойкость и др. Таким образом, процесс Т. в. представляет собой двойственный процесс — с одной стороны он связан с диссипацией энергии, обусловленной преодолением молекулярных связей, с другой — с формоизменением поверхностного слоя материала внедрившимися неровностями.
Общий коэффициент трения внешнего определяется суммой механической и молекулярной составляющих, где К — коэффициент, связанный с расположением выступов по высоте, a г — коэффициент гистерезисных потерь.
Из уравнения следует, что коэффициент Т. в. в зависимости от давления при постоянной шероховатости или от шероховатости при постоянном давлении переходит через минимум. При приработке пар трения устанавливается шероховатость, соответствующая минимуму коэффициента Т. в. Для эффективной работы пары трения существенно, чтобы поверхностный слой твёрдого тела имел меньшее сдвиговое сопротивление, чем глубжележащие слои. Это достигается применением различных жидких смазок. В этом случае трущиеся тела разделены слоем жидкости или газа, в котором проявляются объёмные свойства этих сред и вступают в силу законы жидкостного трения, характеризующиеся отсутствием трения покоя. Иногда необходимо иметь ослабленным поверхностный слой самого тела; это достигается применением поверхностно-активных веществ (присадки к смазкам), покрытий из мягких металлов, полимеров или созданием защитных плёнок с пониженным сопротивлением сдвигу.
В зависимости от характера деформирования поверхностного слоя различают трение внешнее при упругом и пластическом контактированиях и при микрорезании.
В определённых условиях, зависящих от нагрузки и механических свойств каждой пары трения, Т. в. переходит во внутреннее трение, для которого характерно отсутствие скачка скорости при переходе от одного тела к другому. Нагрузка, при которой Т. в. нарушается для данной пары трения, называется порогом внешнего трения.
Трение качения обусловлено:
потерями на упругий гистерезис, связанный со сжатием материала под нагрузкой перед катящимся телом;
затратами работы на передеформирование материала при формировании валика перед катящимся телом;
преодолением мостиков сцепления.