ГРАМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ ТА ПЕРЕКЛАДУ ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ
Просте непоширене речення складається лише з головних членів: підмета (subiectum) і присудка (praedicatum).
Підмет– це головний член речення, який відповідає на питанняхто?,що? та зв’язаний з присудком за змістом і граматично. Він виражаєтьсяіідмінку.
Magister (хто?) legit. Учитель читає.
Підметом у латинській мові може бути такожчислівник,прикметник,інфінітивдієслова. У деяких випадкахпідметомможе бути цілеречення.
Cicero orator clarissimus Romanōrum erat.
Цицерон–найвизначнішийримськийоратор.
Присудок– головний член речення, який зв’язаний із підметом і відповідає на питаннящо робить предмет? щоробиться з предметом?який предмет? Він виражаєтьсядієсловом, інодіприкметникомабоіменником.
Luna formam mutat (що робить?). Місяць змінює форму.
Складений присудок має дієслово-зв’язку esse – бути у будь-якій формі й іменну частину, виражену відмінюваною частиною мови – іменником, прикметником, а також дієприкметником у називному відмінку.
Terra est (є що?) sphaera. Земля є кулею.
Поширеним називається речення, в якому, окрім головних, є ще й другорядні члени – додаток (obiectum), означення (attribūtum), обставина (adverbiāle).
Додаток (прямий/непрямий)– другорядний член речення, що означає предмет і відповідає на питання непрямих відмінків. Прямий додаток залежить від присудка та завжди вимагає вживання знахідного відмінка (Accusativus).
Решить подбором. Начнём с 19. 19 20 22 23 25 26 28 29 31 могут делиться на 3 12 18 . Подойдет число 31. .Делим на 3. Остаток 1. 31:3=10ост.1
31:12=2ост.7
31:18=1ост.13
1+7+13=21
МЕТОДИКА
ГРАМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ ТА ПЕРЕКЛАДУ ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ
Просте непоширене речення складається лише з головних членів: підмета (subiectum) і присудка (praedicatum).
Підмет– це головний член речення, який відповідає на питанняхто?,що? та зв’язаний з присудком за змістом і граматично. Він виражаєтьсяіідмінку.
Magister (хто?) legit. Учитель читає.
Підметом у латинській мові може бути такожчислівник,прикметник,інфінітивдієслова. У деяких випадкахпідметомможе бути цілеречення.
Cicero orator clarissimus Romanōrum erat.
Цицерон–найвизначнішийримськийоратор.
Присудок– головний член речення, який зв’язаний із підметом і відповідає на питаннящо робить предмет? щоробиться з предметом?який предмет? Він виражаєтьсядієсловом, інодіприкметникомабоіменником.
Luna formam mutat (що робить?). Місяць змінює форму.
Складений присудок має дієслово-зв’язку esse – бути у будь-якій формі й іменну частину, виражену відмінюваною частиною мови – іменником, прикметником, а також дієприкметником у називному відмінку.
Terra est (є що?) sphaera. Земля є кулею.
Поширеним називається речення, в якому, окрім головних, є ще й другорядні члени – додаток (obiectum), означення (attribūtum), обставина (adverbiāle).
Додаток (прямий/непрямий)– другорядний член речення, що означає предмет і відповідає на питання непрямих відмінків. Прямий додаток залежить від присудка та завжди вимагає вживання знахідного відмінка (Accusativus).
Додатоквиражаєтьсяіменникомабозайменникому непрямому відмінку.
NB!Непрямий відмінок – це будь-який відмінок, крім називного.
Natūra terram (кого?що?) plantis (ким?чим?) vestit. Природа вкриває землю рослинами.
Означення– другорядний член речення, що означає ознаку предмета та відповідає на питанняякий?чий?котрий? Він виражаєтьсяприкметником:
Litterae varias (які?) formas habent. Букви мають різні форми.
NB! У латинській мові вживається неузгоджене означення, яке виражене не прикметником, а іменником у родовому відмінку однини або множини.
Українською мовою таке означення перекладається або узгодженим означенням, або родовим відмінком:
In Africa silvae palmārum (які?) sunt. В Африці є ліси пальм (= пальмові ліси).
Обставина– другорядний член речення, який означає місце, час б дії та відповідає на питанняде?куди?звідки?коли?як?
івникамиабоіменникамиунепрямихвідмінках.
In aqua (де?) et in terra (де?) magnae et parvae bestiae vivunt.
На землііу водіживутьмаленькітавеликітварини.
Antiquis temporibus (коли?) opera poētārum servi transcribebant.
За античних часівтворипоетівпереписувалираби.