Пассажир при подготовке к полету должен:лично упаковать свою ручную кладь и багаж или постоянно присутствовать при их упаковке другими лицами с целью исключения вложений в них незнакомых ему предметов;отказываться брать от любых лиц предметы (упаковки) для транспортировки и передачи их другим лицам без предварительного личного просмотра их содержимого;не оставлять без личного присмотра перевозимые вещи и предметы до момента их сдачи под ответственность авиакомпании;не брать в полет (по возможности) и отказаться от транспортировки электронных приборов и средств связи.Пассажир при оформлении своего полета должен:иметь на руках документ, удостоверяющий его личность;уведомить сотрудников регистрации документов и багажа о наличии у него разрешенного к перевозке личного оружия и наличия в багаже электронных приборов; быть готовым ответить на вопросы: кто упаковывал багаж, оставался ли он без присмотра пассажира, а также назвать содержимое багажа;информировать сотрудников служб авиационной безопасности или любого сотрудника аэропорта о всех явлениях, вызывающих обеспокоенность пассажира в безопасности полета;пройти предполетный досмотр;предъявить для досмотра ручную кладь и багаж, а также личные предметы и вещи, находящиеся при пассажире;уведомить сотрудников досмотра о наличии электронных приборов и средств связи.Пассажир в период прохождения досмотра и ожидания посадки в самолет должен:выполнять установленные администрацией аэропорта правила авиационной безопасности, Правила поведения пассажиров при предполетном обслуживании и на борту воздушных судов ОАО «КД авиа» и содействовать авиационному персоналу и членам экипажа воздушного судна в их обеспечении.Пассажир на борту воздушного судна обязан:безоговорочно выполнять требования и рекомендации командира воздушного судна и членов экипажа;размещать ручную кладь и личные вещи на специально отведенных местах, указанных бортпроводником;соблюдать общепринятые правила поведения в общественных местах;застегнуть привязные ремни при включенном табло «Пристегните ремни» и (по указанию бортпроводника) оставлять их застегнутыми;Пассажиру на борту воздушного судна запрещено:создавать ситуации:1. угрожающие безопасности полета, а также жизни (здоровью) пассажиров и членов экипажа совершению или возникновению хулиганских поступков; действий, унижающих честь и достоинство окружающих, а также агрессивных действий со стороны других лиц;повышать голос, неуважительно и агрессивно относиться к другим пассажирам и членам экипажа;без необходимости беспокоить отдыхающих (спящих) пассажиров;пользоваться электронными приборами во время руления, взлета и посадки самолета;курить во время полета;использовать аварийно оборудование без указания экипажа.
правила поведения пассажира при подготовке к полету и на борту во время полета
Далеко на сході, серед бурхливих хвиль Тихого океану, на численних островах знаходиться Японія, яку називають ще Країною Вранішнього Сонця. Тут живуть люди, які вклоняються красі та вміють її створювати. Вони знають секрети вирощування карликових дерев («бонсай»), аранжування букетів («ікебана»), насолоджуються уславленою чайною церемонією («таною»), мають мистецтво каліграфії, театр «кабукі», в якому грають тільки чоловіки, боротьбу дзю-до та сумо. Навіть свята у них незвичні. Тисячі людей родинами виходять милуватися місячним сяйвом, цвітінням сакури, персика, сливи, хризантем. Окрім того, японці люблять природу, вони вважають її живим організмом, який має свої закони. Саме тому найбільше щастя для них — пізнати ці закони, злитися з природою, щоб очистити душу, збудити почуття прекрасного. А ще японці люблять поезію, яка супроводжує їх упродовж всього життя.
Одним з відомих японських поетів був і Мацуо Басьо. Незважаючи на те що він жив у ХУІІ столітті, його вірші, хоку, цікавлять і сучасних читачів. Чим це пояснити? Можливо, надзвичайною глибиною проникнення у сутність природних явищ, умінням змалювати красу природи.
Поет уміє бачити незвичне у буденному: всохла гілка нагадує йому про глибоку осінь, старий ставок викликає думку про якийсь тихий притулок, стрибок жабки і плескіт води нагадує про те, що життя є навіть у такому тихому ставку. Як і кожен японець, Басьо вважає, що все живе має душу:
Соловей на гілці —
Це, мабуть, її душа?
Спить плакуча верба.
Ліричний герой захоплений досконалістю природи, її красою.
Тиша, мир і лад.
Десь там тоне межи скель
цвіркотня цикад.
А спів жайворона у небі розкриває безмежні рівнини степу і високого неба:
Степу рівнява —
ніде оку зачепитись.
Жайворон співа.
(Переклад М. Лукаша)
І світовий простір співає, як і душа самого поета, вільна й розкрита, співає хвалу всьому, що є на світі, відчуваючи спорідненість із ним.
Такі думки викликала у мене поезія японського поета Мацуо Басьо. Мого знайомого незнайомця, що не перестає дивувати світ.
правила поведения пассажира при подготовке к полету и на борту во время полета
Далеко на сході, серед бурхливих хвиль Тихого океану, на численних островах знаходиться Японія, яку називають ще Країною Вранішнього Сонця. Тут живуть люди, які вклоняються красі та вміють її створювати. Вони знають секрети вирощування карликових дерев («бонсай»), аранжування букетів («ікебана»), насолоджуються уславленою чайною церемонією («таною»), мають мистецтво каліграфії, театр «кабукі», в якому грають тільки чоловіки, боротьбу дзю-до та сумо. Навіть свята у них незвичні. Тисячі людей родинами виходять милуватися місячним сяйвом, цвітінням сакури, персика, сливи, хризантем. Окрім того, японці люблять природу, вони вважають її живим організмом, який має свої закони. Саме тому найбільше щастя для них — пізнати ці закони, злитися з природою, щоб очистити душу, збудити почуття прекрасного. А ще японці люблять поезію, яка супроводжує їх упродовж всього життя.
Одним з відомих японських поетів був і Мацуо Басьо. Незважаючи на те що він жив у ХУІІ столітті, його вірші, хоку, цікавлять і сучасних читачів. Чим це пояснити? Можливо, надзвичайною глибиною проникнення у сутність природних явищ, умінням змалювати красу природи.
Поет уміє бачити незвичне у буденному: всохла гілка нагадує йому про глибоку осінь, старий ставок викликає думку про якийсь тихий притулок, стрибок жабки і плескіт води нагадує про те, що життя є навіть у такому тихому ставку. Як і кожен японець, Басьо вважає, що все живе має душу:
Соловей на гілці —
Це, мабуть, її душа?
Спить плакуча верба.
Ліричний герой захоплений досконалістю природи, її красою.
Тиша, мир і лад.
Десь там тоне межи скель
цвіркотня цикад.
А спів жайворона у небі розкриває безмежні рівнини степу і високого неба:
Степу рівнява —
ніде оку зачепитись.
Жайворон співа.
(Переклад М. Лукаша)
І світовий простір співає, як і душа самого поета, вільна й розкрита, співає хвалу всьому, що є на світі, відчуваючи спорідненість із ним.
Такі думки викликала у мене поезія японського поета Мацуо Басьо. Мого знайомого незнайомця, що не перестає дивувати світ.