4м кв 7дм кв 6см кв 9мм кв сравнить с 4м кв 7дм кв 6см ка 8мм кв 19м кв 8дм кв 7см кв 6мм кв сравнить с 19м кв 9дм кв 7см кв 6мм кв 400а сравнить с 40.000м кв 1600дм кв сравнить с 16м кв 400га сравнить с 4км кв 4га сравнить с 40.000м кв 5м кв сравнить с 250.000см кв 640.000см кв сравнить с 8м кв 30см кв сравнить с 2дм кв
шти та отримайте одноразово 10 ів.
школьные знания.com
яке у тебе питання?
sepuk154
5 - 9 5+3 б
роздуми над сторінками роману євгеній онєгін твір
іть будь ласка
відзначити порушення! ангеліна75 04.12.2017
відповіді та пояснення
lilayarmolyk1969 новичок
пушкіна, працюючи над романом «євгеній онєгін», створював не тільки образ свого сучасника, не тільки відбиття століття. у кожному рядку роману, у кожній дії й у кожній думці героїв — сам пушкін. але, розкриваючи самого себе через своїх героїв, пушкін не міг не донести до читача своїх подань про жіночу красу — красі не тільки зовнішньої, але й духовної. у кожної людини, а тим більше поета, свої подання й мрії «про ангела земному». тому, напевно, у російській літературі жінки оспівані особливо гарні «милий ідеал» пушкіна — його тетяна — і є та сама краса, що врятує мир. коли читаєш роман або повторюєш про себе улюблені рядки, завжди мимоволі забуваєш про те, що тетяна ларіна — усього лише мрія, подання пушкіна про те, який повинна бути жінка, гідна замилування й любові його, «одного з розумніших чоловіків росії». здається, що таня — жива реальна людина.
у михайлівськім, у музеї-садибі пушкіна збереглася навіть лава, на якій сиділа тетяна, слухаючи перший у своєму житті жорстокий урок онєгіна. так хто ж вона і яка вона, мрія самого пушкіна? пушкіна виділяє тетяну із представниць дворянського суспільства тільки лише тому, що вона по своєму розвитку вище багатьох з них. краса навколишньої природи, постійна самота, звичка мислити самостійно, природний розум сформували внутрішній мир тетяни, до якого, при всім своєму розумі, не доріс онєгін. у своїй сім’ї вона була самотня. пушкіна пише: дика, сумна, мовчазна, як лань лісова, боязка, вона в сім’ї своєї рідної здавалася дівчинкою чужої. зустрівши онєгіна, у якому вона відчула незвичайної людини, тетяна полюбила його.
лист ларіної вражає силою почуття, тонкістю розуму, повно скромності й краси. онєгін не розглянув головного в тетяні: тетяна — це одна з тих цільних натур, що може любити тільки один раз. онєгіна торкнуло лист, але не більше того. він говорить тетяні: «и скільки б не любив я вас, розлюблю негайно».
образ тетяни протягом усього роману зростає у своєму значенні. потрапивши у вище аристократичне суспільство, тетяна в глибині душі залишилася колишньою російською жінкою, готової проміняти «дрантя маскараду» на сільську самоту. її стомлює нестерпну дурницю, що займає жінок її кола, вона ненавидить хвилювання. поводження й учинки тетяни протипоставлені модної пихи самолюбиво-байдужих вищого світла й обережної передбачливості порожніх, провінційних кокеток. правдивість і чесність — основні риси характеру тетяни. вони проявляються у всім: і в листі, і в заключній сцені пояснення з онєгіним, і в міркуваннях наодинці із собою.
тетяна належить до тих піднесеним натурам, які не знають розрахунку в любові, і тому вони так прекрасні й неповторні. у суспільстві, «де вихованням немудро блиснути», тетяна виділяється своїми пізнаннями й оригінальністю. наділена «норовливої головою», тетяна проявляє незадоволеність життям у дворянському середовищі. і будучи повітовою панянкою, і княгинею, «величною законодавицею зал», вона тяготиться дріб’язковістю й убогістю інтересів навколишніх.
пушкіна пише, захоплюючись її якостями: мимоволі, милі мої, мене стискує сожаленье; простите мені: я так люблю тетяну милу мою. тетяна гарна й зовні, і внутрішньо, у неї проникливий розум, тому що, ставши світською , вона швидко дала оцінку аристократичному суспільству, у яке потрапила. її піднесена душа вимагає виходу. пушкіна пише: «їй задушливо тут… вона мрією прагне до життя польовий». вона мала можливість випити гірку чашу панянки, вивезеної на «ярмарок наречених», переживши катастрофу своїх ідеалів. вона мала можливість у московських і петербурзьких салонах, на уважно спостерігати за людьми типу онєгіна, глибше зрозуміти їхню незвичайність і егоїзм. тетяна — та рішуча російська жінка, що могла б піти за декабристами в сибір.
вся справа в тому, що онєгін не декабрист. в образі тетяни ларіній пушкін показав прояв незалежного жіночого характеру, тільки в області особистих, сімейних, світських відносин. згодом багато російських письменників — тургенєв, чернишевський, некрасов у своїх добутках порушували питання про права російської жінки, про необхідність її виходу на широку арену суспільно-політичної діяльності. у кожного письменника є книги, де він показує свій ідеал жінки. для лева толстого — це наташа ростова, для лермонтова — віра з «героя нашого часу», у пушкіна — це тетяна ларіно. у нашій сучасній дійсності вигляд «милої жіночності» придбав трохи іншу канву, ідеалом бачиться жінка більше ділова, енергійна, адже їй доводиться вирішувати так багато проблем, але суть душі росіянці жінки залишається колишньої: гордість, честь, ніжність — все те, що так цінував пушкіна в тетяні.
1100
валерий александрович гаврилин родился 17 августа 1939 года в вологде, но семья жила в городе кадников сокольского района вологодской области. мать работала директором кадниковского детского дома, а отец был заведующим районного отдела народного образования (роно) в городе сокол. отец вскоре после рождения сына погиб на войне (в 1942 году).
впоследствии валерий гаврилин жил в селе перхурьево кубено-озерского района вологодской области, учился в школе в селе воздвиженье (через дорогу) до 1950 года. мать была осуждена, и ребёнок попал в детский дом в октябрьском районе вологды, учился в средней мужской школе № 9, занимался в хоре, играл в оркестре народных инструментов, учился на фортепиано под руководством т. д. томашевской и пробовал сочинять. закончив 7 классов средней школы, поступил в вологодское музыкальное училище на дирижёрско-хоровое отделение. в это время в училище работала государственная экзаменационная комиссия, возглавляемая доцентом ленинградской консерватории и. м. белоземцевым, который его прослушал и рекомендовал к поступлению в ленинградскую специальную музыкальную школу-десятилетку при консерватории. в 1953 году был принят в эту школу в класс кларнета (педагог м. а. юшкевич) в 7-й класс и сразу же стал заниматься композицией у с. я. вольфензона и игрой на фортепиано у е. с. гугель[1].
в 1958 поступил в консерваторию, которую окончил в 1964 году по специальности музыковеда-фольклориста (руководитель — профессор ф. а. рубцов) и по классу композиции профессора о. а. евлахова. у него же после окончания консерватории гаврилин занимался в аспирантуре.
с 1964 года вёл класс композиции в музыкальном училище при ленинградской консерватории. с 1965 года — член ск .
могила в.а. гаврилина на мостках волковского кладбища в санкт-петербурге
незадолго до 60-летия композитора его сердце, перенёсшее два тяжелых инфаркта,не выдержало: валерий александрович ушёл из жизни 28 января 1999 года. похоронен в санкт-петербурге на мостках волкова кладбища. надгробие (архитектор в. а. кашин, художник ю. и. селивестров) установлено в 2000 году.