Фокусник выкладывает карты на стол по одной в каждую кучку лицом вверх, чтобы зрители видели карты. То есть, сначала формируется ряд из 10 карт, потом поверх них в том же порядке выкладывается второй ряд и так далее. Зрители сообщают ему в какой кучке лежит карта. Фокусник быстро собирает кучки в колоду, на этот раз рубашкой вверх, укладывая в произвольном порядке все кучки, кроме указанной. Указанную кучку он незаметно кладет на верх колоды, желательно, чтобы это произошло где-то в середине действа, иначе все будет слишком очевидно. Теперь загаданная карта лежит в числе первых 10 карт сверху колоды.
Затем второй раз фокусник повторяет все то же самое. Но теперь он знает, что загаданная карта находится среди первых 10, а значит, когда ему второй раз укажут на кучку с загаданной картой, эта карта будет самой нижней в указанной кучке (напоминаю, что кучки укладываются рубашкой вниз). Угаданную карту можно доставать из-под низа указанной кучки. Можно также сложить все карты снова в колоду, опять таки указанная кучка непременно должна быть верхней. Тогда загаданная карта окажется первой в колоде, и может быть снята любым зрителем, брошена в зал фокусником и так далее.
Чтобы сделать этот фокус действительно производящим впечатление, нужно применить трюк основанный на системе счисления. Помимо неизвестной карты случайный зритель сообщает фокуснику произвольное число от 1 до 100 (например свой возраст, или возраст брата, что угодно, лишь бы это было заранее непредсказуемое число).
Первое, что делает фокусник - вычитает из указанного числа 1. Будем называть этот результат рабочим числом. Пример - пусть зритель назвал число 36, тогда рабочее число - 35.
Фокусник раскладывает кучки все тем же но, собирая колоду обратно, укладывает указанную кучку не на верх колоды, а n-ной c верху, где n на 1 больше числа единиц в рабочем числе. (В нашем примере n=6, если же зритель загадал число кратное 10, скажем 40, то рабочее число будет 39, и n будет равно 10).
Второй раз раскладывая карты, фокусник будет точно знать, что загаданная карта ляжет в слое карт с номером n, то есть будет в любом случае n-ной в своей кучке, если перевернуть кучку рубашкой вверх. Поэтому, собирая карты второй раз, он должен положить указанную во втором ходе кучку m-ной сверху, где m на 1 больше числа десятков в рабочем числе. В нашем примере (загаданное число 36) кучка кладется 4-й с верху колоды (рубашка вверх) (если же загадано число 40, кучка все равно будет уложена 4-й с верху колоды). Теперь фокусник знает, что загаданная карта лежит 6-й в слое карт, перед которым лежит еще 30 других карт. Что же это означает - что загаданная карта лежит ровно 36-й в колоде.
Далее фокусник под дружный хоровой счет зрителей отсчитывает карты с верха колоды и выбрасывает 36-ю карту в зал, под дружные овации.
Легко понять, что все, что делает фокусник - это располагает своими операциями карту на нужном ему месте (первой в колоде, или заданной в колоде). Это можно проделывать и с другим числом кучек, карт и операций, только в таком случае основание системы счисления, в котором надо брать рабочее число выбирается равным числу кучек.
Например, за 10 операций можно локализовать карту на любом месте в колоде, состоящей из 10 000 000 000 карт, если выкладывать миллиард карт в каждую кучку. Однако, как остроумно отметил известный американский математик Мартин Гарднер, если вы допустите ошибку в процессе фокуса, то найдется мало желающих, которые будут согласны на его повторение.
асманія була відкрита в 1642 році відомим голландським мореплавцем Абелем Тасманом. Командуючи двома кораблями, що вийшли з Батавії (Джакарта), Тасман обігнув австралійський материк і побачив землю. Високі гори підносились на ній, а на горах ріс глухий, темний ліс. Пейзаж був невимовно дикий, але захоплюючий.
Деякий час кораблі йшли уздовж берега і, нарешті, натрапили на зручну, спокійну бухту. Людей не було видно, тільки на одному деревному стовбурі були зроблені засічки кременевою сокирою, очевидно для того, щоб залазити на дерево; засічки були на сажень одна від одної. Які ж велетенські люди могли лазити по таких сходинках! Налякана цим відкриттям, команда Тасмана ще більше перелякалася, коли побачила на піску відбиток кігтів, який їм здався слідом якоїсь велетенської тварини.
Тасман вважав відкриту ним землю південним кінцем Австралії і назвав її іменем свого найближчого начальника, губернатора Яви, Землею Ван-Дімена. Нині ця назва як не відповідна всіма залишена, і славне ім'я Абеля Тасмана навіки присвоєно відкритій ним землі. А що ця земля не становить частини Австралійського материка, про це дізналися через 156 років після її відкриття, коли англійці вже утвердились в Австралії. Георг Басс, лікар із Сіднею, і моряк Фліндерс довели, що широка протока відокремлює Тасманію від континенту, і протоку цю названо пізніше Бассовою, хоча б справедливо було б її назвати протокою Басса і Фліндерса.
Тасманія – один з великих островів Землі. За розмірами вона трохи більша острова Цейлон (Тасманія має площу 68 000 км2, Цейлон – 65 600 км2). Береги острова в цілому досить прості, але скелясті, стрімкі і глибоко "вгризені" морем, яке утворює в них довгі затоки, дуже схожі на відомі фіорди Норвегії. Два ряди острівців становлять ніби два ланцюги, які приковують Тасманію до Австралії.
На берегах Тасманії, порізаних затоками відкриваються чудові зелені долини, що ведуть до гористого центру острова на плоскогір'ї, де виблискують озера, підносяться заліснені горби і високі вершини, які півроку біліють від снігу. Серед них найвищий масив Бен-Ломонд, що піднімається більш як на 1,5 км над рівнем моря.
Численні озера, з яких народжуються річки, надають Тасманії цілком альпійського характеру. Майже в центрі острова лежить озеро Грейт-Лейк і озера Сент-Клер та Еко, що є витоками р. Деруент. Усі вони сховані глибоко в горах, оточені дикими зубчастими скелями і мають багато схожого з озерами Швейцарії та Шотландії.
І річки Тасманії зовсім не ті, що в Австралії. Вони народжуються з чистих гірських джерел або з вічно повних озер і цілий рік шумливо течуть по камінню в глибоких долинах, промитих у сланцях і базальтах, крізь високі ліси з деревовидних папоротей, по яскравих квітучих галявинах і, нарешті впадають у вузькі фіорди. Річки Тасманії судноплавні в своїх гирлах, і по р. Деруент, наприклад, ходять судна кілометрів на 40 від моря.
Середня температура літа на острові 17-18˚С, середня температура зими 7-8˚С. Що ж до рослин, то з 1063 представників флори Тасманії тільки 300 неавстралійські. І тут чудові евкаліпти вкривають гірські схили. Один з видів евкаліпта досягає тут 100 і більше метрів заввишки (евкаліпт кулеподібний)..
Фокусник выкладывает карты на стол по одной в каждую кучку лицом вверх, чтобы зрители видели карты. То есть, сначала формируется ряд из 10 карт, потом поверх них в том же порядке выкладывается второй ряд и так далее. Зрители сообщают ему в какой кучке лежит карта. Фокусник быстро собирает кучки в колоду, на этот раз рубашкой вверх, укладывая в произвольном порядке все кучки, кроме указанной. Указанную кучку он незаметно кладет на верх колоды, желательно, чтобы это произошло где-то в середине действа, иначе все будет слишком очевидно. Теперь загаданная карта лежит в числе первых 10 карт сверху колоды.
Затем второй раз фокусник повторяет все то же самое. Но теперь он знает, что загаданная карта находится среди первых 10, а значит, когда ему второй раз укажут на кучку с загаданной картой, эта карта будет самой нижней в указанной кучке (напоминаю, что кучки укладываются рубашкой вниз). Угаданную карту можно доставать из-под низа указанной кучки. Можно также сложить все карты снова в колоду, опять таки указанная кучка непременно должна быть верхней. Тогда загаданная карта окажется первой в колоде, и может быть снята любым зрителем, брошена в зал фокусником и так далее.
Чтобы сделать этот фокус действительно производящим впечатление, нужно применить трюк основанный на системе счисления. Помимо неизвестной карты случайный зритель сообщает фокуснику произвольное число от 1 до 100 (например свой возраст, или возраст брата, что угодно, лишь бы это было заранее непредсказуемое число).
Первое, что делает фокусник - вычитает из указанного числа 1. Будем называть этот результат рабочим числом. Пример - пусть зритель назвал число 36, тогда рабочее число - 35.
Фокусник раскладывает кучки все тем же но, собирая колоду обратно, укладывает указанную кучку не на верх колоды, а n-ной c верху, где n на 1 больше числа единиц в рабочем числе. (В нашем примере n=6, если же зритель загадал число кратное 10, скажем 40, то рабочее число будет 39, и n будет равно 10).
Второй раз раскладывая карты, фокусник будет точно знать, что загаданная карта ляжет в слое карт с номером n, то есть будет в любом случае n-ной в своей кучке, если перевернуть кучку рубашкой вверх. Поэтому, собирая карты второй раз, он должен положить указанную во втором ходе кучку m-ной сверху, где m на 1 больше числа десятков в рабочем числе. В нашем примере (загаданное число 36) кучка кладется 4-й с верху колоды (рубашка вверх) (если же загадано число 40, кучка все равно будет уложена 4-й с верху колоды). Теперь фокусник знает, что загаданная карта лежит 6-й в слое карт, перед которым лежит еще 30 других карт. Что же это означает - что загаданная карта лежит ровно 36-й в колоде.
Далее фокусник под дружный хоровой счет зрителей отсчитывает карты с верха колоды и выбрасывает 36-ю карту в зал, под дружные овации.
Легко понять, что все, что делает фокусник - это располагает своими операциями карту на нужном ему месте (первой в колоде, или заданной в колоде). Это можно проделывать и с другим числом кучек, карт и операций, только в таком случае основание системы счисления, в котором надо брать рабочее число выбирается равным числу кучек.
Например, за 10 операций можно локализовать карту на любом месте в колоде, состоящей из 10 000 000 000 карт, если выкладывать миллиард карт в каждую кучку. Однако, как остроумно отметил известный американский математик Мартин Гарднер, если вы допустите ошибку в процессе фокуса, то найдется мало желающих, которые будут согласны на его повторение.
асманія була відкрита в 1642 році відомим голландським мореплавцем Абелем Тасманом. Командуючи двома кораблями, що вийшли з Батавії (Джакарта), Тасман обігнув австралійський материк і побачив землю. Високі гори підносились на ній, а на горах ріс глухий, темний ліс. Пейзаж був невимовно дикий, але захоплюючий.
Деякий час кораблі йшли уздовж берега і, нарешті, натрапили на зручну, спокійну бухту. Людей не було видно, тільки на одному деревному стовбурі були зроблені засічки кременевою сокирою, очевидно для того, щоб залазити на дерево; засічки були на сажень одна від одної. Які ж велетенські люди могли лазити по таких сходинках! Налякана цим відкриттям, команда Тасмана ще більше перелякалася, коли побачила на піску відбиток кігтів, який їм здався слідом якоїсь велетенської тварини.
Тасман вважав відкриту ним землю південним кінцем Австралії і назвав її іменем свого найближчого начальника, губернатора Яви, Землею Ван-Дімена. Нині ця назва як не відповідна всіма залишена, і славне ім'я Абеля Тасмана навіки присвоєно відкритій ним землі. А що ця земля не становить частини Австралійського материка, про це дізналися через 156 років після її відкриття, коли англійці вже утвердились в Австралії. Георг Басс, лікар із Сіднею, і моряк Фліндерс довели, що широка протока відокремлює Тасманію від континенту, і протоку цю названо пізніше Бассовою, хоча б справедливо було б її назвати протокою Басса і Фліндерса.
Тасманія – один з великих островів Землі. За розмірами вона трохи більша острова Цейлон (Тасманія має площу 68 000 км2, Цейлон – 65 600 км2). Береги острова в цілому досить прості, але скелясті, стрімкі і глибоко "вгризені" морем, яке утворює в них довгі затоки, дуже схожі на відомі фіорди Норвегії. Два ряди острівців становлять ніби два ланцюги, які приковують Тасманію до Австралії.
На берегах Тасманії, порізаних затоками відкриваються чудові зелені долини, що ведуть до гористого центру острова на плоскогір'ї, де виблискують озера, підносяться заліснені горби і високі вершини, які півроку біліють від снігу. Серед них найвищий масив Бен-Ломонд, що піднімається більш як на 1,5 км над рівнем моря.
Численні озера, з яких народжуються річки, надають Тасманії цілком альпійського характеру. Майже в центрі острова лежить озеро Грейт-Лейк і озера Сент-Клер та Еко, що є витоками р. Деруент. Усі вони сховані глибоко в горах, оточені дикими зубчастими скелями і мають багато схожого з озерами Швейцарії та Шотландії.
І річки Тасманії зовсім не ті, що в Австралії. Вони народжуються з чистих гірських джерел або з вічно повних озер і цілий рік шумливо течуть по камінню в глибоких долинах, промитих у сланцях і базальтах, крізь високі ліси з деревовидних папоротей, по яскравих квітучих галявинах і, нарешті впадають у вузькі фіорди. Річки Тасманії судноплавні в своїх гирлах, і по р. Деруент, наприклад, ходять судна кілометрів на 40 від моря.
Середня температура літа на острові 17-18˚С, середня температура зими 7-8˚С. Що ж до рослин, то з 1063 представників флори Тасманії тільки 300 неавстралійські. І тут чудові евкаліпти вкривають гірські схили. Один з видів евкаліпта досягає тут 100 і більше метрів заввишки (евкаліпт кулеподібний)..