отложим одну монету, а на каждую чашу весов положим по две монеты. возможны два случая.
1) весы в равновесии. так как четырёх настоящих монет нет, то на одной чаше лежат обе фальшивые монеты. следующим взвешиванием достаточно сравнить веса монет с одной чаши: если весы в равновесии, то эти монеты настоящие, и фальшивые монеты в другой чаше; если весы не в равновесии, то фальшивые монеты – на весах.
2) одна из чаш перевесила. тогда на весах находится или только лёгкая фальшивая монета в более лёгкой чаше или только тяжёлая фальшивая монета в более тяжёлой чаше, или обе монеты находятся в разных чашах. вторым взвешиванием сравним веса монет в лёгкой чаше: если весы не в равновесии, то более лёгкая монета – фальшивая. если весы в равновесии, то отложенная монета – фальшивая (и она лёгкая). аналогично, третьим взвешиванием сравним веса монет из тяжёлой чаши: тогда, либо более тяжёлая монета – фальшивая, либо, если весы в равновесии, отложенная монета фальшивая (и она тяжёлая).
решение 2
первый раз положим на чаши весов первую и вторую монеты, а второй раз – третью и четвёртую. возможны только два случая.
1) один раз весы были в равновесии (пусть при первом взвешивании; при этом на чашах настоящие монеты), а другой раз – нет.
возьмем настоящую монету из первого взвешивания и сравним её с той, что оставалась на столе. если их веса равны, то последняя монета настоящая, а фальшивые – те, что участвовали во втором взвешивании. иначе, монета со стола – фальшивая, и мы знаем, легче она настоящей или тяжелее, а потому знаем, лёгкая или тяжёлая фальшивая монета участвовала во втором взвешивании.
2) оба раза весы были не в равновесии. тогда на весах каждый раз была одна фальшивая монета, а на столе осталась настоящая. взвесим её с лёгкой монетой из первого взвешивания. если веса равны, то в первом взвешивании фальшивой была более тяжёлая, а во втором – более лёгкая. если же более лёгкая монета из первого взвешивания оказалась легче, то она фальшивая, а из второго взвешивания фальшивая – более тяжёлая.
замечания
отметим, что решение 2 не использует то, что обе фальшивых монеты весят столько же, сколько две настоящих.
Романи великого російського класика Льва Толстого практично не містять простих для розуміння образів, кожен з них по-своєму цікавий і має деякі унікальні і неповторні риси. Але головна героїня його однойменного роману Анна Кареніна дійсно виділяється навіть на тлі інших. Вона має деякі особливі риси, які роблять її образ вкрай суперечливим. Дослідження образу головної героїні і розуміння причин такої суперечливості – непростий процес, що вимагає вміння аналізу дійсності і розуміння людської психології. Такий аналіз був проведений мною, тому я можу описати його результати.
Образ Анни Кареніної суперечливий, насамперед, тому, що її сердечні справи змушували жити її одночасно подумки у своїй родині і поза нею. Колись вона любила свого чоловіка, але часи ці безслідно пішли у зв’язку з тим, що побутове життя і небажання вносити різноманітність зробили їх спільне життя нестерпним для Анни Кареніної, яка все ще прагнула до чогось нового, захоплюючого і цікавого. Віддушину вона змогла знайти у відносинах з Вронським. У той же час вона належала до тієї частини суспільства, де зради неприпустимі, точно так само, як і розлучення. Тому Анна Кареніна мучилася, бажаючи бути з іншим чоловіком, але не маючи такої повноцінної можливості по ряду серйозних причин. З одного боку її можна зрозуміти, адже кожна людина насилу може керувати своїми почуттями і своїм серцем, з іншого ж боку Анна Кареніна зайшла занадто далеко, і легких шляхів для повернення для неї було. Перебуваючи в такій складній ситуації, головна героїня не була в ладах з собою, бо розуміла міру своєї відповідальності за свою любов.
Ситуація і проблема Анни Кареніної загострювалася ще й тим, що вона відчувала свою провину за ту ситуацію, в якій опинилася. Незважаючи на те, що деякі люди напевно розуміли її в душі і навіть готові були б підтримати її публічно, переважна більшість людей з її оточення ніяк не могли поставитися з розумінням до того, що заміжня жінка, яка має дітей, раптом полюбила іншого. До того ж, варто зауважити, що головна героїня дуже сильно любила свого сина, боялася розставання з ним, але розуміла, що не може бути одночасно і з ним, і з Вронським.
Складність, суперечливість і трагічність образу Анни Кареніної завершується єдиним можливим в її складній ситуації чином – вона закінчує життя самогубством, кинувшись під поїзд. Анна Кареніна перебувала в стані найскладнішої фрустрації, розуміла, що вирішити свої проблеми вона не зможе, і почала звинувачувати себе в надмірній самозакоханості. Таким чином, вона сама назвала себе негідною для життя людиною, а потім і завершила власне життя.
ответ:
отложим одну монету, а на каждую чашу весов положим по две монеты. возможны два случая.
1) весы в равновесии. так как четырёх настоящих монет нет, то на одной чаше лежат обе фальшивые монеты. следующим взвешиванием достаточно сравнить веса монет с одной чаши: если весы в равновесии, то эти монеты настоящие, и фальшивые монеты в другой чаше; если весы не в равновесии, то фальшивые монеты – на весах.
2) одна из чаш перевесила. тогда на весах находится или только лёгкая фальшивая монета в более лёгкой чаше или только тяжёлая фальшивая монета в более тяжёлой чаше, или обе монеты находятся в разных чашах. вторым взвешиванием сравним веса монет в лёгкой чаше: если весы не в равновесии, то более лёгкая монета – фальшивая. если весы в равновесии, то отложенная монета – фальшивая (и она лёгкая). аналогично, третьим взвешиванием сравним веса монет из тяжёлой чаши: тогда, либо более тяжёлая монета – фальшивая, либо, если весы в равновесии, отложенная монета фальшивая (и она тяжёлая).
решение 2
первый раз положим на чаши весов первую и вторую монеты, а второй раз – третью и четвёртую. возможны только два случая.
1) один раз весы были в равновесии (пусть при первом взвешивании; при этом на чашах настоящие монеты), а другой раз – нет.
возьмем настоящую монету из первого взвешивания и сравним её с той, что оставалась на столе. если их веса равны, то последняя монета настоящая, а фальшивые – те, что участвовали во втором взвешивании. иначе, монета со стола – фальшивая, и мы знаем, легче она настоящей или тяжелее, а потому знаем, лёгкая или тяжёлая фальшивая монета участвовала во втором взвешивании.
2) оба раза весы были не в равновесии. тогда на весах каждый раз была одна фальшивая монета, а на столе осталась настоящая. взвесим её с лёгкой монетой из первого взвешивания. если веса равны, то в первом взвешивании фальшивой была более тяжёлая, а во втором – более лёгкая. если же более лёгкая монета из первого взвешивания оказалась легче, то она фальшивая, а из второго взвешивания фальшивая – более тяжёлая.
замечания
отметим, что решение 2 не использует то, что обе фальшивых монеты весят столько же, сколько две настоящих.
Романи великого російського класика Льва Толстого практично не містять простих для розуміння образів, кожен з них по-своєму цікавий і має деякі унікальні і неповторні риси. Але головна героїня його однойменного роману Анна Кареніна дійсно виділяється навіть на тлі інших. Вона має деякі особливі риси, які роблять її образ вкрай суперечливим. Дослідження образу головної героїні і розуміння причин такої суперечливості – непростий процес, що вимагає вміння аналізу дійсності і розуміння людської психології. Такий аналіз був проведений мною, тому я можу описати його результати.
Образ Анни Кареніної суперечливий, насамперед, тому, що її сердечні справи змушували жити її одночасно подумки у своїй родині і поза нею. Колись вона любила свого чоловіка, але часи ці безслідно пішли у зв’язку з тим, що побутове життя і небажання вносити різноманітність зробили їх спільне життя нестерпним для Анни Кареніної, яка все ще прагнула до чогось нового, захоплюючого і цікавого. Віддушину вона змогла знайти у відносинах з Вронським. У той же час вона належала до тієї частини суспільства, де зради неприпустимі, точно так само, як і розлучення. Тому Анна Кареніна мучилася, бажаючи бути з іншим чоловіком, але не маючи такої повноцінної можливості по ряду серйозних причин. З одного боку її можна зрозуміти, адже кожна людина насилу може керувати своїми почуттями і своїм серцем, з іншого ж боку Анна Кареніна зайшла занадто далеко, і легких шляхів для повернення для неї було. Перебуваючи в такій складній ситуації, головна героїня не була в ладах з собою, бо розуміла міру своєї відповідальності за свою любов.
Ситуація і проблема Анни Кареніної загострювалася ще й тим, що вона відчувала свою провину за ту ситуацію, в якій опинилася. Незважаючи на те, що деякі люди напевно розуміли її в душі і навіть готові були б підтримати її публічно, переважна більшість людей з її оточення ніяк не могли поставитися з розумінням до того, що заміжня жінка, яка має дітей, раптом полюбила іншого. До того ж, варто зауважити, що головна героїня дуже сильно любила свого сина, боялася розставання з ним, але розуміла, що не може бути одночасно і з ним, і з Вронським.
Складність, суперечливість і трагічність образу Анни Кареніної завершується єдиним можливим в її складній ситуації чином – вона закінчує життя самогубством, кинувшись під поїзд. Анна Кареніна перебувала в стані найскладнішої фрустрації, розуміла, що вирішити свої проблеми вона не зможе, і почала звинувачувати себе в надмірній самозакоханості. Таким чином, вона сама назвала себе негідною для життя людиною, а потім і завершила власне життя.