786. Упростите выражение: 1) 0,3х + 1,6x — 0,5x; 1 ; 2) 9,25у – 2,3y + 7,05у; 3) 3,46x + 9,17x - 2,63x; 4) 4,82у скиньте все с решением и ответом а не просто ответ
Можно только 2) и 4)

Набираем во 2-й кувшин воды и выливаем ее в 1-й кувшин.
Предположим, что у нас 5 л кувшин.
1. Опять набираем в него воды и доливаем 8-литровый кувшин, в котором уже есть 5 л воды, доверху. Долили 8-5=3 (л). В 5-литровом кувшине остается 5-3=2 (л) воды. Выливаем всю воду из 8-литрового кувшина.
2. Дальше из 2-го сосуда выливаем оставшуюся воду в пустой 8-литровый кувшин. 
3. Набираем во 2-й кувшин еще воды и выливаем воду в 8-литровый кушин. В нем окажется 2+5=7 (л) воды.
4. Набираем во 2-й кувшин воду и доливаем 8-литровый кувшин доверху, т.е. доливаем 1 л. Во 2-м кувшине останется 5-1=4 (л). Выливаем всю воду из 8-литрового кувшина.
5. Выливаем в пустой 8-литровый кувшин оставшуюся воду из 2-го кувшина.
6. Набираем воду во 2-й кувшин и доливаем 8-литровый кувшин доверху. Долили 8-4=4 (л). Во 2-м кувшине осталось 5-4=1 (л). Выливаем всю воду из 8-литрового кувшина.
7. Выливаем оставшуюся воду из 2-го кувшина в 8-литровый кувшин.
8. Набираем во 2-й кувшин воды и выливаем ее в 8-литровый. В нем 1+5=6 (л) воды.
9. Набираем во 2-й кувшин воду и оливаем 8-литровый кувшин доверху. Долили 8-6=2 (л). Во 2-м кувшине осталось 5-2=3 (л). Выливаем всю воду из 8-литрового кувшина.
10. Выливаем оставшуюся воду из 2-го кувшина в 8-литровый кувшин.
11. Набираем 2-й кувшин воды и доливаем 8-литровый кувшин доверху. Он оказывается полным. 3+5=8 (л). А 2-й кувшин пустой.

Предположим, что у нас 2-й кувшин - 6-литровый . 
1. Опять набираем в него воды и доливаем 8-литровый кувшин, в котором уже есть 6 л воды, доверху. Долили 8-6=2 (л). Во 2-м кувшине остается 6-2=4 (л) воды. Выливаем всю воду из 8-литрового кувшина.
2. Дальше из 2-го сосуда выливаем оставшуюся воду в пустой 8-литровый кувшин. 
3. Набираем во 2-й кувшин еще воды и доливаем воду в 8-литровый кушин. Долили 8-4=4 л. Во 2-м кувшине осталось 6-4=2(л) воды.Выливаем всю воду из 8-литрового кувшина.
4. Выливаем в пустой 8-литровый кувшин оставшуюся воду из 2-го кувшина.
6. Набираем воду во 2-й кувшин и доливаем 8-литровый кувшин доверху. Долили 8-2=6 (л). Т.е. вылили всю воду из 2-го кувшина, при этом 8-литровый кувшин наполнился доверху.

При решении я разбила все операции на шаги по количеству доливаний 8-литрового кувшина. Как видно наполнить 8-литровый кувшин доверху с литрового кувшина можно за 11 шагов, а с литрового за 6 шагов. Т.е. определить можно по количеству шагов, необходимых для доливания 8-литрового кувшина доверху, чтобы при этом 2-й кувшин оказался пустым.

Майже сімдесят років минуло відтоді, як закінчилася одна з найстрашніших воєн в історії людства — Друга світова війна. Але кожен раз гортаючи сторінки книг про війну, ми занурюємося в атмосферу людських страждань, болю й жа­ху. Цього не можна уникнути і залишитися байдужим тут теж не можна.Оповідання М. Шолохова «Доля людини» — один з таких творів. Головний герой — Андрій Соколов розповідає випадковому зустрічному історію свого життя. Він іще не почав говорити, а ми вже знаємо, навіть не знаємо, а відчува­ємо, що розповідь ця буде важкою. Та й не може вона бути іншою в людини, «очі» якої, «немов присипані попелом, сповнені такою непереборною смертною тугою, що в них важко дивитися». Андрій з дитинства був самотній: батьки його та сестричка померли від го­лоду. Зустріч з Іриною стала для нього подарунком долі. Ірина, яка сама вирос­ла в дитбудинку, зрозуміла й обігріла парубка. Усе в їхньому житті складалося так, як мріяли. «Жили не гірше за людей. І діти радували…»Тільки війна зруйнувала це маленьке щастя. За кілька днів після початку війни Андрія призвали на фронт. Терпляче зносив він труднощі військово­го життя, розуміючи, що «нещасним бабам і дітлахам не солодше за нас у тилу було». Найстрашнішим випробуванням стають для героя роки у фашистському полоні. Вистояти, не втратити людської гідності, не стати зрадником, ряту­ючи своє життя. Тут потрібно було не менше мужності, ніж на передовій. Для Андрія Соколова зрадник своїх друзів і батьківщини — гірший за фашистів, страшніший за смерть. Тому й здійснює він перше вбивство в своєму житті не на передовій, а серед таких же полонених, як він, позбавляючи світ мерзенного зрадника. «До того мені (герою) стало недобре після цього, і страшенно захотілося руки помити, ніби я не людину, а якогось гада повзу­чого душив…»Кожен день у полоні — це боротьба за життя, боротьба за самого себе. Як прожити ще один день, не впасти, не зламатися, навіть якщо прийде твоя черга зазирнути в очі смерті? Яку силу волі треба було мати, щоб отримуючи, як і всі в’язні, «півтораста грамів ерзац-хліба навпіл з тирсою й рідку баланду з брукви», відмовитися пити за перемогу німців!Думка про те, що у нього є Батьківщина, сім’я зігрівала й підтримувала, на­давала сил. Але війна позбавила Андрія й цього. Серце стиснулося, коли про­читав він про смерть дружини Ірини та дочок, а потім побачив воронку, що залишилася на місці його будинку. Стислося — і не розтискається. Раптом зблиснув на мить промінчик надії: знайшовся син Анатолій… І знову темря­ва, пустота й самотність. В останній день війни загинув Анатолій.Війна закінчена, але не для Андрія. Куди йти і, головне, навіщо? Ні дома, ні родини… І здається, що зустріч з маленьким безпритульним хлопчиськом змінила його життя: «Не бувати тому, щоб нам порізно пропадати! Візьму його до себе в діти. І відразу у мене на душі стало легко та якось світло». Але минуле не відпускає. Кожну ніч бачить він тих, кого відібрала у нього війна. «Удень я завжди міцно себе тримаю, з мене ні «оху», скарг не почуєш, а вночі проки­нуся, і вся подушка мокра від сліз…» І страшно стає, тому що немає відповіді на питання, що лунають набатом в голові Андрія: «За що ж ти, життя, мене так покалічило? За що так замучи­ло?» Немає і не буде відповіді на ці питання, бо не може її бути. Людина народжується, щоб жити, любити, а не страждати і вбивати інших.
 М. Шолохов, який розповів про трагічну долю російської людини, що пережи­ла війну і стала таким «зв’язковим» між минулим і сьогоденням, не дає забути нам про те, що несе людині війна. Вона калічить не лише тіла, але й душі людей. І тре­ба не допустити повторення цього жаху, зберегти мирне небо над нашою країною.