8. При каких целых значениях а, удовлетворяющих условию |a| < 20, значение выражения (13n² +5+4)+(1-n²-an)+(2n² – 5n+2) при любых значениях и делится на 7?
до зустрічі з майстром, життя маргарити була абсолютно порожньою і безцільної.
«вона казала… – розповідає майстер про їх першої зустрічі з жовтими квітами вийшла в той день, щоб я нарешті її знайшов». інакше, маргарита «отруїлася б, тому що життя її порожня».
героїня у 19 років вийшла заміж за багатого і шанованої людини. подружжя жили в красивому особняку, життям, якою була б рада будь-яка жінка: затишний будинок, люблячий чоловік, відсутність побутових турбот, маргарита «не знала, що таке примус». але героїня «не була щаслива жодного дня». дуже красива. молода жінка не бачить у своїй обивательського життя ні мети, ні сенсу. їй важко, нудно й самотньо в своєму особняку, який все більше схожий на клітку. її душа дуже широка, багатий внутрішній світ, і їй немає місця в сірому нудному світі обивателів, до якого належав, мабуть, і її чоловік.
дивовижна краса, живі, «трохи косячі очі, в яких світилося «незвичайне самотність» – таке опис маргарити в романі «майстер і маргарита».
її життя без майстра – це життя шалено самотній, нещасної жінки. маючи в своєму серці нерастраченное тепло і невгамовну енергію в душі, маргарита не мала можливості направити її в потрібне русло.
маргарита і майстер
після зустрічі з майстром маргарита зовсім змінюється. в її житті з’являється сенс – її любов до майстра, і мета – роман майстра. маргарита переймається ним, є своєму коханому писати і вичитувати, говорить, що «в цьому романі все її життя». вся енергія її світлої душі спрямовується на майстра і його працю. не знала раніше побутових турбот, тут маргарита, лише зайшовши в кімнату майстра, кидається мити посуд, готувати вечерю. навіть дрібні побутові справи приносять їй радість поруч з коханим. також з майстром ми бачимо маргариту турботливою. при цьому вона дуже легко є між способом дбайливої дружини, і музи письменника. вона розуміє і співчуває майстру, любить його, і праця всього його життя – такий вистражданий, дорогою їм в рівній мірі роман. саме тому кохана майстра так болісно реагує на відмову їм у виданні роману. вона вражена не менше майстра, але вміло це приховує, хоча і погрожує «отруїти критика». вся її лють обрушиться на їх дріб’язковий світ пізніше, вже в образі відьми.
маргарита-відьма
щоб повернути коханого, героїня роману погоджується віддати свою душу дияволу.
перебуваючи у страшному розпачі, маргарита на вечірній прогулянці зустрічає азазелло. вона так би і проігнорувала його спроби заговорити з нею, але він зачитає їй рядки з роману майстра. від таємничого посланця воланда героїня отримає чарівний крем, що надає її тілу дивовижну легкість, а саму маргариту перетворює у вільну, імпульсивну, хоробру відьму. у своєму дивовижному перетворенні, вона не втрачає почуття гумору, жартує над своїм сусідом, у якого пропадає дар мови, «обидві хороші» – кидає у вікно двом ссорящимся за не вимкнене світло жінкам на кухні.
і тут починається нова сторінка в житті маргарити. перш ніж потрапити на сатани, він, літаючи по місту, громить квартиру латунского. маргарита, наче розлючена фурія, б’є, ламає, затоплює водою, знищує речі критика, насолоджуючись цією втратою. тут ми бачимо ще одну рису її характеру – прагнення до справедливості і рівновазі. вона робить з житлом критика те, що він намагався зробити з романом, і зробив з життям його автора.
образ маргарити-відьми – дуже сильний, яскравий, автор не шкодує фарб і емоцій зображуючи її. маргарита ніби скидає з себе всі пута, що заважали їй не тільки жити, але і дихати, і ставати легкою-легкої, паряться в буквальному сенсі. розгром квартири підлого критика ще більше окрилює її перед зустріччю з майстром.
прототип героїні
вважається, що у маргарити був реальний прототип. це третя дружина михайла булгакова олена сергіївна. у багатьох біографії письменника можна зустріти те, як зворушливо булгаков називав свою дружину «моя маргарита». вона була з письменником в його останні дні, і саме завдяки їй, ми тримаємо в руках роман. в останні години чоловіка, вона, вже ледве чуючи його, правила роман під диктовку, редагувала його і майже два десятиліття боролася за те, щоб твір надрукували.
також михайло булгаков ніколи не заперечував, що черпав натхнення з «фауста» гете. тому своїм ім’ям і деякими рисами булгаковська маргарита зобов’язана гретхен гете (гретхен – романо-германський варіант імені «маргарита» і його першоджерело).
высновок
майстер і маргарита зустрічаються вперше тільки в 19 главі роману. а в перших варіантах твори їх взагалі не було. але маргарита робить цей роман живим, з ним з’являється ще одна лінія – любовна. крім любові, героїня втілює в собі ще й співчуття і співпереживання. вона і муза майстра, і його «таємна» турботлива дружина, і його рятівниця. без неї твір втратило б свій гуманізм і емоційність.
софья, по моему мнению, самый неоднозначный герой комедии а.с.грибоедова «горе от ума». она проста и наивна в отношении к молчалину: любит его, да настолько сильно, что не замечает ничего вокруг. а совсем рядом с ней и ложь, и предательство, и притворство в лице даже только одного молчалина, не говоря уже о других, окружающих ее людях. казалось бы, софья - герой четко положительный, но в то же время, с чацким, с которым у нее были такие хорошие отношения всего каких то три года назад, она ведет себя совершенно иначе.в ее словах, сказанных чацкому, то злость и грубость, то равнодушие. она из наивной, милой и хорошей девушки, превращается в холодную, лицемерную особу. мое отношение к софье, на протяжении всей комедии постоянно менялось, т.к я совершенно не могла причислить ее ни к положительным героям, ни к отрицательным. софья кажется ужасным человеком, когда сама может того не понимая, распускает слух о безумстве чацкого. но в последних сценах, когда она узнает всю правду о молчалине, в этот момент каждый человек, читавший и проникнувшийся всей глубиной комедии «горе от ума» испытывает жалость и сочувствие по отношение к софье. не возможно не согласиться с а. с. пушкиным в его высказывание «софья начертана неясно». конечно, каждый человек сам для себя может по-разному охарактеризовать софью. но, по моему мнению, мир, в котором мы живем, не делится на «положительных» и «отрицательных» людей. все без исключения делают ошибки, на то мы и люди. жизнь, как я считаю, была бы скучной и неинтересной, если бы мы делились на исключительно «хороших» и «плохих». особенность только в том понимают ли люди, что делают ошибки или нет, и как с ними в последствие справляются. «горе от ума» шедевр . в ней затронуты и политика, и любовь, и честность. множество выражений из комедии а.с. грибоедова стали афоризмами, которые испльзуются нами и сейчас. это указывает нам на бессмертие комедии александра сергеевича грибоедова «горе от ума».
до зустрічі з майстром
до зустрічі з майстром, життя маргарити була абсолютно порожньою і безцільної.
«вона казала… – розповідає майстер про їх першої зустрічі з жовтими квітами вийшла в той день, щоб я нарешті її знайшов». інакше, маргарита «отруїлася б, тому що життя її порожня».
героїня у 19 років вийшла заміж за багатого і шанованої людини. подружжя жили в красивому особняку, життям, якою була б рада будь-яка жінка: затишний будинок, люблячий чоловік, відсутність побутових турбот, маргарита «не знала, що таке примус». але героїня «не була щаслива жодного дня». дуже красива. молода жінка не бачить у своїй обивательського життя ні мети, ні сенсу. їй важко, нудно й самотньо в своєму особняку, який все більше схожий на клітку. її душа дуже широка, багатий внутрішній світ, і їй немає місця в сірому нудному світі обивателів, до якого належав, мабуть, і її чоловік.
дивовижна краса, живі, «трохи косячі очі, в яких світилося «незвичайне самотність» – таке опис маргарити в романі «майстер і маргарита».
її життя без майстра – це життя шалено самотній, нещасної жінки. маючи в своєму серці нерастраченное тепло і невгамовну енергію в душі, маргарита не мала можливості направити її в потрібне русло.
маргарита і майстер
після зустрічі з майстром маргарита зовсім змінюється. в її житті з’являється сенс – її любов до майстра, і мета – роман майстра. маргарита переймається ним, є своєму коханому писати і вичитувати, говорить, що «в цьому романі все її життя». вся енергія її світлої душі спрямовується на майстра і його працю. не знала раніше побутових турбот, тут маргарита, лише зайшовши в кімнату майстра, кидається мити посуд, готувати вечерю. навіть дрібні побутові справи приносять їй радість поруч з коханим. також з майстром ми бачимо маргариту турботливою. при цьому вона дуже легко є між способом дбайливої дружини, і музи письменника. вона розуміє і співчуває майстру, любить його, і праця всього його життя – такий вистражданий, дорогою їм в рівній мірі роман. саме тому кохана майстра так болісно реагує на відмову їм у виданні роману. вона вражена не менше майстра, але вміло це приховує, хоча і погрожує «отруїти критика». вся її лють обрушиться на їх дріб’язковий світ пізніше, вже в образі відьми.
маргарита-відьма
щоб повернути коханого, героїня роману погоджується віддати свою душу дияволу.
перебуваючи у страшному розпачі, маргарита на вечірній прогулянці зустрічає азазелло. вона так би і проігнорувала його спроби заговорити з нею, але він зачитає їй рядки з роману майстра. від таємничого посланця воланда героїня отримає чарівний крем, що надає її тілу дивовижну легкість, а саму маргариту перетворює у вільну, імпульсивну, хоробру відьму. у своєму дивовижному перетворенні, вона не втрачає почуття гумору, жартує над своїм сусідом, у якого пропадає дар мови, «обидві хороші» – кидає у вікно двом ссорящимся за не вимкнене світло жінкам на кухні.
і тут починається нова сторінка в житті маргарити. перш ніж потрапити на сатани, він, літаючи по місту, громить квартиру латунского. маргарита, наче розлючена фурія, б’є, ламає, затоплює водою, знищує речі критика, насолоджуючись цією втратою. тут ми бачимо ще одну рису її характеру – прагнення до справедливості і рівновазі. вона робить з житлом критика те, що він намагався зробити з романом, і зробив з життям його автора.
образ маргарити-відьми – дуже сильний, яскравий, автор не шкодує фарб і емоцій зображуючи її. маргарита ніби скидає з себе всі пута, що заважали їй не тільки жити, але і дихати, і ставати легкою-легкої, паряться в буквальному сенсі. розгром квартири підлого критика ще більше окрилює її перед зустріччю з майстром.
прототип героїні
вважається, що у маргарити був реальний прототип. це третя дружина михайла булгакова олена сергіївна. у багатьох біографії письменника можна зустріти те, як зворушливо булгаков називав свою дружину «моя маргарита». вона була з письменником в його останні дні, і саме завдяки їй, ми тримаємо в руках роман. в останні години чоловіка, вона, вже ледве чуючи його, правила роман під диктовку, редагувала його і майже два десятиліття боролася за те, щоб твір надрукували.
також михайло булгаков ніколи не заперечував, що черпав натхнення з «фауста» гете. тому своїм ім’ям і деякими рисами булгаковська маргарита зобов’язана гретхен гете (гретхен – романо-германський варіант імені «маргарита» і його першоджерело).
высновок
майстер і маргарита зустрічаються вперше тільки в 19 главі роману. а в перших варіантах твори їх взагалі не було. але маргарита робить цей роман живим, з ним з’являється ще одна лінія – любовна. крім любові, героїня втілює в собі ще й співчуття і співпереживання. вона і муза майстра, і його «таємна» турботлива дружина, і його рятівниця. без неї твір втратило б свій гуманізм і емоційність.
софья, по моему мнению, самый неоднозначный герой комедии а.с.грибоедова «горе от ума». она проста и наивна в отношении к молчалину: любит его, да настолько сильно, что не замечает ничего вокруг. а совсем рядом с ней и ложь, и предательство, и притворство в лице даже только одного молчалина, не говоря уже о других, окружающих ее людях. казалось бы, софья - герой четко положительный, но в то же время, с чацким, с которым у нее были такие хорошие отношения всего каких то три года назад, она ведет себя совершенно иначе.в ее словах, сказанных чацкому, то злость и грубость, то равнодушие. она из наивной, милой и хорошей девушки, превращается в холодную, лицемерную особу. мое отношение к софье, на протяжении всей комедии постоянно менялось, т.к я совершенно не могла причислить ее ни к положительным героям, ни к отрицательным. софья кажется ужасным человеком, когда сама может того не понимая, распускает слух о безумстве чацкого. но в последних сценах, когда она узнает всю правду о молчалине, в этот момент каждый человек, читавший и проникнувшийся всей глубиной комедии «горе от ума» испытывает жалость и сочувствие по отношение к софье. не возможно не согласиться с а. с. пушкиным в его высказывание «софья начертана неясно». конечно, каждый человек сам для себя может по-разному охарактеризовать софью. но, по моему мнению, мир, в котором мы живем, не делится на «положительных» и «отрицательных» людей. все без исключения делают ошибки, на то мы и люди. жизнь, как я считаю, была бы скучной и неинтересной, если бы мы делились на исключительно «хороших» и «плохих». особенность только в том понимают ли люди, что делают ошибки или нет, и как с ними в последствие справляются. «горе от ума» шедевр . в ней затронуты и политика, и любовь, и честность. множество выражений из комедии а.с. грибоедова стали афоризмами, которые испльзуются нами и сейчас. это указывает нам на бессмертие комедии александра сергеевича грибоедова «горе от ума».