Медведь предпочитает зимовать в укромной берлоге, которую подготавливает заранее внедоступном для посторонних месте. Местовыбирается сухим, расположенным в расщелине или скале, или же под упавшим деревом.
В процесс подготовки медведя к зиме, входит накопление жира. Поэтому медведь в это времяактивно ест все найденное, особенно рыбу и орехи, но делается это примерно за месяц до спячки.
Перед наступлением сна медведь ест мало для опустошения желудка и его герметизации. В этом случае животное может спокойно отдыхать в режиме малого пищевого потребления.
При спячке медведь не спит глубоко, дремлет, и в случае опасности встречает врага. Иногда он выходит из убежища для проверки окружающей обстановки. Если берлога оказывается непригодной для проведения зимовки, животное выходит посреди зимы на поиски нового дома. В это время медведь становится очень опасным, и называется медведем-шатуном. У животного в зимний период снижается температура, но накопленный за осень жир не дает ему замерзнуть.
Медведь отдыхает по нескольку дней, если нет сильных холодов, а в округе присутствует еда. Медведь не сосет свою лапу с целью питания, он слизывает свою старую кожу, которая зимой начинает шелушиться и лапа очень сильно зудит.
Пошаговое объяснение:Ми знаємо тепер, хто був той "людський хлопець", що зачарував своєю грою, а далі й закохав у себе дочку лісу, ніжну красуню Мавку. То — Лукаш, син селянки-вдови, небіж доброго і мудрого дядька Лева. У драмі не подано передісторії життя Лукаша, бо в цьому не було потреби. Початок його життя в творі збігається з першими кроками від дитинства до юності. Він з'являється біля лісового озера одного святкового дня на ранній провесні в супроводі свого дядька. Вся істота Лукаша, як і природа навкруги, переживала ту прекрасну пору цвітіння, коли серце переповнене мріями про щастя, а весь світ здається невимовно прекрасним. Хочеться жити і славити життя. І Лукаш славить його ніжним співом сопілки, яку він щойно вирізав і змайстрував у приозерних очеретяних зарослях.
Із самого початку поетеса підкреслює неабияку музичну обдарованість юнака. Як за народною легендою перелітні птахи приносять на крилах тепло, так Лукаш своїм співом пробуджує в природі буяння життя. На спів його сопілки "спочатку на вербі та вільхах замайоріли сережки, потім береза листом залепетала. На озері розкрились лілії білі і зазолотіли квітки на лататті. Дика рожа появляє ніжні пуп'янки".
Духовний світ Лукаша розкривається у його портреті. "Лукаш,— пише Леся Українка,— дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий і стрункий, в очах ще є щось дитяче; обраний так само в полотняну одежу, тільки з тоншого полотна; сорочка "на випуск" мережана біллю, з виложистим коміром, підперезана червоним поясом, коло коміра і на чохлах червоні застіжки; свити він не має; на голові бриль; на поясі ножик і ківшик з лика на мотузку".
В процесс подготовки медведя к зиме, входит накопление жира. Поэтому медведь в это времяактивно ест все найденное, особенно рыбу и орехи, но делается это примерно за месяц до спячки.
Перед наступлением сна медведь ест мало для опустошения желудка и его герметизации. В этом случае животное может спокойно отдыхать в режиме малого пищевого потребления.
При спячке медведь не спит глубоко, дремлет, и в случае опасности встречает врага. Иногда он выходит из убежища для проверки окружающей обстановки. Если берлога оказывается непригодной для проведения зимовки, животное выходит посреди зимы на поиски нового дома. В это время медведь становится очень опасным, и называется медведем-шатуном. У животного в зимний период снижается температура, но накопленный за осень жир не дает ему замерзнуть.
Медведь отдыхает по нескольку дней, если нет сильных холодов, а в округе присутствует еда. Медведь не сосет свою лапу с целью питания, он слизывает свою старую кожу, которая зимой начинает шелушиться и лапа очень сильно зудит.
Пошаговое объяснение:Ми знаємо тепер, хто був той "людський хлопець", що зачарував своєю грою, а далі й закохав у себе дочку лісу, ніжну красуню Мавку. То — Лукаш, син селянки-вдови, небіж доброго і мудрого дядька Лева. У драмі не подано передісторії життя Лукаша, бо в цьому не було потреби. Початок його життя в творі збігається з першими кроками від дитинства до юності. Він з'являється біля лісового озера одного святкового дня на ранній провесні в супроводі свого дядька. Вся істота Лукаша, як і природа навкруги, переживала ту прекрасну пору цвітіння, коли серце переповнене мріями про щастя, а весь світ здається невимовно прекрасним. Хочеться жити і славити життя. І Лукаш славить його ніжним співом сопілки, яку він щойно вирізав і змайстрував у приозерних очеретяних зарослях.
Із самого початку поетеса підкреслює неабияку музичну обдарованість юнака. Як за народною легендою перелітні птахи приносять на крилах тепло, так Лукаш своїм співом пробуджує в природі буяння життя. На спів його сопілки "спочатку на вербі та вільхах замайоріли сережки, потім береза листом залепетала. На озері розкрились лілії білі і зазолотіли квітки на лататті. Дика рожа появляє ніжні пуп'янки".
Духовний світ Лукаша розкривається у його портреті. "Лукаш,— пише Леся Українка,— дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий і стрункий, в очах ще є щось дитяче; обраний так само в полотняну одежу, тільки з тоншого полотна; сорочка "на випуск" мережана біллю, з виложистим коміром, підперезана червоним поясом, коло коміра і на чохлах червоні застіжки; свити він не має; на голові бриль; на поясі ножик і ківшик з лика на мотузку".