Длина двух сторон грани основания — 8 см и 14 см, длина бокового ребра коробки — 18 см. Определи необходимую длину ленты для упаковки, если на завязывание банта уйдёт 42 см ленты.
В России интерес к древним рус. надписям возник в кон. XVIII в. Начало их научному изучению было положено находкой в Тамани т. н. Тмутараканского камня с надписью 1068 г. о том, что кн. Глеб измерял по льду ширину Керченского прол., а также находкой в окрестностях Чернигова (Украина) гривны кн. Владимира Мономаха с надписью на ней. С сер. XIX в. началось систематическое собирание и изучение древнерус. надписей на различных предметах - на керамических изделиях, на крестах-мощевиках, на окладах книг и икон, на церковной утвари и т. п. Как научная дисциплина эпиграфика («вещевая палеография») развивалась в недрах палеографии, занимающейся изучением истории письма по рукописям. Постепенно сведения о надписях начали включаться в курсы славяно-рус. палеографии (И. А. Шляпкин, В. Н. Щепкин, Е. Ф. Карский). Возможности памятников эпиграфики как источников для изучения истории рус. языка впервые были определены акад. И. И. Срезневским.
Заповіт Ярослава Мудрого. Ярослав Мудрий помер 20 лютого 1054 р. Передчуваючи наближення смерті, він усвідомлював неминучість наступної боротьби за владу між своїми синами й спробував цьому запобігти. Ярослав Мудрий склав заповіт, у якому закликав синів жити в мирі та злагоді й установив нову систему успадкування князівських престолів. В основу запропонованої Ярославом Мудрим нової системи управління та успадкування князівств було покладено принцип сеньйорату, тобто влади найстаршого в роді. Територія Київської держави поділялася на окремі володіння — уділи. Сини Ярослава повинні були князювати в них за принципом родового старшинства, передаючи владу від старшого брата до наступного за віком, що спричиняло переміщення всіх князів з одного володіння до іншого. Унаслідок цього, за задумом Ярослава, кожен князь мав можливість із часом стати великим князем київським мирним шляхом. Ще за свого життя Ярослав заповідав київські землі старшому синові Ізяславу, чернігівські — Святославові, переяславські — Всеволодові, Володимирсько-Волинські — Ігореві, Смоленські — В’ячеславові.
Нова форма державного правління повинна була зберегти єдність Київської Русі й мирний шлях передачі влади.
Ярослав Мудрий помер 20 лютого 1054 р. Передчуваючи наближення смерті, він усвідомлював неминучість наступної боротьби за владу між своїми синами й спробував цьому запобігти. Ярослав Мудрий склав заповіт, у якому закликав синів жити в мирі та злагоді й установив нову систему успадкування князівських престолів. В основу запропонованої Ярославом Мудрим нової системи управління та успадкування князівств було покладено принцип сеньйорату, тобто влади найстаршого в роді. Територія Київської держави поділялася на окремі володіння — уділи. Сини Ярослава повинні були князювати в них за принципом родового старшинства, передаючи владу від старшого брата до наступного за віком, що спричиняло переміщення всіх князів з одного володіння до іншого. Унаслідок цього, за задумом Ярослава, кожен князь мав можливість із часом стати великим князем київським мирним шляхом. Ще за свого життя Ярослав заповідав київські землі старшому синові Ізяславу, чернігівські — Святославові, переяславські — Всеволодові, Володимирсько-Волинські — Ігореві, Смоленські — В’ячеславові.
Нова форма державного правління повинна була зберегти єдність Київської Русі й мирний шлях передачі влади.