Для каких следующих пар множеств имеет место одно из соотношений: AcB; BcA; A=B. a) A=[a,b,c,d]; B=[a,c,d];
б)A=перечеркнутый ноль; B=перечеркнутый ноль;
с)A=перечеркнутый ноль;B=[a,b,c];B=[b,c,a]?

  скарына - выдатны прадстаўнік беларускай культуры эпохі адраджэння.эпоха гэта працягвалася прыкладна два стагоддзі. чалавек у слаўныя адраджэнскія гады ўзняўся над сіламі прыроды і над сваей часовай слабасцю. скарына - першы, хто адкрыў ва ўсходняй еўропе кнігадрукаванне і зрабіў кнігу даступнай вялікаму колу людзей. скарына - наш гонар і слава, бо яго нарадзіла і ўскарміла менавіта наша беларуская зямля. дарог перад скарынам было шмат, але ён выбраў адну як самую галоўную - несці людзям святло ведаў. менавіта ён пераклаў на родную мову біблію і заснаваў усходнеславянскае кнігадрукаванне. гэта было сапраўдным подзвігам. выданнi ф. скарыны выкананы на ўзроўнi лепшых еўрапейскiх выданняў xvi ст. высокi палiграфiчны ўзровень кнiг доўгi час не маглi пераўзысцi галандскiя i германскiя друкары. ф. скарына ўводзiць у свае выданнi iлюстрацыi як сродак раскрыцця ў мастацкiх вобразах зместу кнiгi. першадрукар выкарыстоўваў гравiраваны тытульны лiст, увёў прамежкi памiж словамi, абзацы. па гэтай прычыне кнiгi шырока распаўсюджвалiся ў еўропе i мелi вялiзны ўплыў на чытачоў у многiх краiнах свету.  францыск скарына, стварыў і пакінуў сваім нашчадкам кнігі, у якіх засталіся яго глыбокія думкі. яны не страцілі сваёй актуальнасці і ў наш час. ідэі вялікага вучонага-асветніка сталі нашай нацыянальнай рэліквіяй, духоўным скарбам, сведчаннем магутнасці нашай старажытнай культуры. «любіце кнігу, бо яна — крыніца мудрасці, ведаў і навукі, лекі для душы», — такі запавет пакінуў нам францыск скарына.

У житті тітки Поллі та інших жителів містечка сталися дивовижні зміни. Цим потрібно завдячувати Поліанні, яка вміла жити, радіти життю, була оптимісткою, кожному дарувала частинку свого доброго серця.  
1. Тітці Поллі довелося змінювати звичний стиль життя. 2. Тітчине  розуміння обов’язку видається дивним і Полінні, і іншим жителям маєтку Гаррінгтонів. 4. Режим дня, який  запропонувала тітка, на думку Поліанни, «зовсім не лишає  часу на те, щоб просто жити». 5. Життя Поліанна  сприймає, як  гру в радість, намагається навчити цього усіх жителів містечка. Радість дівчинка намагається знайти за будь-яких обставин, навіть за таких, які видаються зовсім безнадійними (н., смерть батька, кімната на горищі тощо). Іншим людям вона теж допомагає знайти привід для радості. 6. Поліанна виявилася дуже старанною ученицею, але окрім навчання вона мала ще багато обов’язків: навідувати Джона Пендлтона, місіс Сноу, спілкуватися із лікарем Чілтоном тощо. 7. Нещастя, що сталося з Поліанною,  не поселило в дівчинці зневіру, через те, що їй постійно приходили листи, від вдячних людей, яким вона до відвідували жителі містечка,  тому що кожного із них вона навчила радіти життю і насолоджуватися ним. 8. Любов до Поліанни змусила тітку Поллі та лікаря Чілтона забути про образи, зрозуміти цінність своїх стосунків  до дівчинці одужати.