до іть будь ласка,. Протягом суботи до музею Лесі Українки купили 256 квитків,а протягом неділі -284 квитки. За два дні квитків продали на 8100грн . Скільки гривень музей отримав за квитки у суботу і неділю окремо? розв'язати за алгоритмом
Всі люди мають права. Ми, діти, теж маємо свої права. Організацією Об'єднаних Націй був прийнятий дуже важливий документ - Конвенція ООН про права дитини. Конвенція - це не просто заклик, а закон для тих країн, які її підписали. Головна мета Конвенції - зробити все для того, щоб дітям на всій Землі жилося краще, щоб вони були захищені і щасливі. Про які ж права йдеться в Конвенції? Це перш за все право на життя, на ім'я, на громадянство, на захист життя, честі та гідності, право на сім'ю, на свою думку, на збереження своєї індивідуальності, на розвиток, на свободу думки, на освіту, на гру, на захист від усіх форм експлуатації, на охорону здоров'я, на відпочинок. Права не можна відібрати - ніхто не має права позбавити прав іншої людини або порушити ці права. Права є у всіх людей. Їх не потрібно купувати, заробляти. Права ніхто не дає, людина отримує права від народження. Ми - люди, і ми всі рівні, а значить у нас у всіх однакові, рівні права. Право охороняється і забезпечується державою. Права громадян України узаконені в Конституції - основному законі нашої країни. Людина, яка знає свої права і поважає права інших людей, впевнено йде по життю. Давнє римське прислів'я говорить: "Там де право, там і захист". Тому є сенс знати закони, знати свої права. Знати, щоб захищатися. Щоб відчувати себе впевненіше, а значить, вільніше. Щоб знати свої права, але й не забувати про права інших. Щоб бути спокійними за своє майбутнє. Людина, що не розбирається в законодавстві, не знає про свої права та обов'язки, не уявляє, що потрібно робити, якщо виникне складна ситуація, і є беззахисною перед усілякими негараздами. Таку людину можна змусити робити те, чого вона не повинен робити, або позбавити того, на що вона має право. Тому всім нам потрібно знати свої права.
Агрессивные планы Наполеона по отношению к России ста-новились откровенными. Александр I, неоднократно пытавшийся мирным путем добиться от Франции соблюдения прав в международных отношениях, поставил задачу освобождения поко-ренных стран от власти Наполеона и установления общественных порядков в соответствии с во-лей их народов. Эти планы были сформулированы в секретной ноте – инструкции от 11 сентября 1804 г. и легли в основу его международной политики.
1807-1812 гг. были годами расцвета французской бонапартовской империи. Страны Западной Европы, за исключением Англии, были покорены Наполеоном. На пути установления всеевропей-ской гегемонии Франции стояла Россия. Без победы над Россией Франция представлялась недос-таточно прочной и могущественной. «Через пять лет я буду господином мира; остается одна Рос-сия, но я раздавлю ее», – говорил Бонапарт накануне войны с Россией, в 1811г.
Война 1812 г. между Францией и Россией не была неожиданной. Обе стороны начали гото-виться к ней с 1810 г. Международная обстановка благоприятствовала Франции. В первые месяцы 1812г. Наполеон подписал военные соглашения с Пруссией и Австрией, которые обязывались предоставить в распоряжение Наполеона свои войска.
В январе 1812 г. Наполеон отдал приказ о начале концентрации Великой армии1 у западных границ России. К весне за Эльбой сосредоточились четыре армейских корпуса.
Россия не могла сравниться по численности населения и размерам материальных ресурсов, находящихся под властью Франции. Численность войск Франции и России, введенных в войну, находилась в соотношении 600 тыс. французов и 320 тыс. русских.
12 июня 1812 г. Великая армия вторглась в пределы России. В войну справедливую, отечест-венную вступили русский народ и армия. Франция стремилась разгромить Россию, расчленить ее и превратить в третьестепенную страну, в источник сырья для Франции. Наполеон планировал ок-ружить и уничтожить русскую армию в генеральном сражении сразу, в первом же пограничном пункте, но русские отступили, французские войска быстро продвигались в глубь России. Уже в первые дни войны Наполеон занял Вильно, Витебск, Минск и другие города. Он стремился раз-бить оторванные друг от друга Первую и Вторую русские армии по частям. Поэтому жизненно важным для России было соединение армий П.И. Багратиона (1765-1812) и М.Г. Барклая де Толли (1761-1818). Соединить армии в Витебске не удалось. Было решено осуществить план соединения армий у Смоленска. Дивизия Д.П. Неверовского (1771-1813) и корпус Н.Н. Раевского (1771-1829) сдерживали врага на подступах к Смоленску, чтобы дать возможность соединиться двум армиям. В двухдневной битве французы потеряли 20 тыс. солдат и офицеров, русские – 6 тыс. 2 августа обе армии соединились. Таким образом потерпел крах и второй стратегический план Наполеона. УДАЧИ
Всі люди мають права. Ми, діти, теж маємо свої права. Організацією Об'єднаних Націй був прийнятий дуже важливий документ - Конвенція ООН про права дитини. Конвенція - це не просто заклик, а закон для тих країн, які її підписали. Головна мета Конвенції - зробити все для того, щоб дітям на всій Землі жилося краще, щоб вони були захищені і щасливі.
Про які ж права йдеться в Конвенції? Це перш за все право на життя, на ім'я, на громадянство, на захист життя, честі та гідності, право на сім'ю, на свою думку, на збереження своєї індивідуальності, на розвиток, на свободу думки, на освіту, на гру, на захист від усіх форм експлуатації, на охорону здоров'я, на відпочинок.
Права не можна відібрати - ніхто не має права позбавити прав іншої людини або порушити ці права. Права є у всіх людей. Їх не потрібно купувати, заробляти. Права ніхто не дає, людина отримує права від народження. Ми - люди, і ми всі рівні, а значить у нас у всіх однакові, рівні права. Право охороняється і забезпечується державою. Права громадян України узаконені в Конституції - основному законі нашої країни.
Людина, яка знає свої права і поважає права інших людей, впевнено йде по життю. Давнє римське прислів'я говорить: "Там де право, там і захист". Тому є сенс знати закони, знати свої права. Знати, щоб захищатися. Щоб відчувати себе впевненіше, а значить, вільніше. Щоб знати свої права, але й не забувати про права інших. Щоб бути спокійними за своє майбутнє.
Людина, що не розбирається в законодавстві, не знає про свої права та обов'язки, не уявляє, що потрібно робити, якщо виникне складна ситуація, і є беззахисною перед усілякими негараздами. Таку людину можна змусити робити те, чого вона не повинен робити, або позбавити того, на що вона має право.
Тому всім нам потрібно знати свої права.
Агрессивные планы Наполеона по отношению к России ста-новились откровенными. Александр I, неоднократно пытавшийся мирным путем добиться от Франции соблюдения прав в международных отношениях, поставил задачу освобождения поко-ренных стран от власти Наполеона и установления общественных порядков в соответствии с во-лей их народов. Эти планы были сформулированы в секретной ноте – инструкции от 11 сентября 1804 г. и легли в основу его международной политики.
1807-1812 гг. были годами расцвета французской бонапартовской империи. Страны Западной Европы, за исключением Англии, были покорены Наполеоном. На пути установления всеевропей-ской гегемонии Франции стояла Россия. Без победы над Россией Франция представлялась недос-таточно прочной и могущественной. «Через пять лет я буду господином мира; остается одна Рос-сия, но я раздавлю ее», – говорил Бонапарт накануне войны с Россией, в 1811г.
Война 1812 г. между Францией и Россией не была неожиданной. Обе стороны начали гото-виться к ней с 1810 г. Международная обстановка благоприятствовала Франции. В первые месяцы 1812г. Наполеон подписал военные соглашения с Пруссией и Австрией, которые обязывались предоставить в распоряжение Наполеона свои войска.
В январе 1812 г. Наполеон отдал приказ о начале концентрации Великой армии1 у западных границ России. К весне за Эльбой сосредоточились четыре армейских корпуса.
Россия не могла сравниться по численности населения и размерам материальных ресурсов, находящихся под властью Франции. Численность войск Франции и России, введенных в войну, находилась в соотношении 600 тыс. французов и 320 тыс. русских.
12 июня 1812 г. Великая армия вторглась в пределы России. В войну справедливую, отечест-венную вступили русский народ и армия. Франция стремилась разгромить Россию, расчленить ее и превратить в третьестепенную страну, в источник сырья для Франции. Наполеон планировал ок-ружить и уничтожить русскую армию в генеральном сражении сразу, в первом же пограничном пункте, но русские отступили, французские войска быстро продвигались в глубь России. Уже в первые дни войны Наполеон занял Вильно, Витебск, Минск и другие города. Он стремился раз-бить оторванные друг от друга Первую и Вторую русские армии по частям. Поэтому жизненно важным для России было соединение армий П.И. Багратиона (1765-1812) и М.Г. Барклая де Толли (1761-1818). Соединить армии в Витебске не удалось. Было решено осуществить план соединения армий у Смоленска. Дивизия Д.П. Неверовского (1771-1813) и корпус Н.Н. Раевского (1771-1829) сдерживали врага на подступах к Смоленску, чтобы дать возможность соединиться двум армиям. В двухдневной битве французы потеряли 20 тыс. солдат и офицеров, русские – 6 тыс. 2 августа обе армии соединились. Таким образом потерпел крах и второй стратегический план Наполеона. УДАЧИ