Рассказ о жизни в греческом городе Что такое греческий город?
Древнегреческий город назывался полисом. Каждый полис – это небольшое государство, которое называлось город-государство. Таких городов в Древней Греции было сотни, и каждый из них имел свое управление. Наиболее могущественными городами-государствами были Афины и Спарта.
Полис состоял из самого города, а также прилегающих к нему сельскохозяйственных земель, которые назывались хорой.
Население полиса состояло из граждан, которые были полноправными, а также из рабов, которых было значительно больше. Каждый граждан полиса должен служить в армии, также иметь доспех, щит и копье.
Греческие полисы имени три различных государственных строя, среди которых: демократия, монархия и олигархия. Рассказ следует начинать из сведений о быту греков.
Повседневная жизнь греков Жилища греков
Греческие дома были одно и двух этажными, у них не было окон – только гладкие стены. Небольшой открытый дворик находился в центре греческого дома. Каждый греческий дом был разделен на две части: женскую и мужскую. В первую имели право входить исключительно члены семьи, а в мужской части глава дома принимал гостей.
Как известно, у греков была мебель, однако ее число было небольшим. Мебель состояла из семейного ложа, нескольких небольших столиков. Хозяин дома имел собственное кресло, а женщины сидели на деревянных стульях.
Шкафов в тот период еще не было, поэтому греки хранили свои вещи в сундуках, а остальные развешивали на стене.
Кроме стульев у греков также были лавки различного размера.
Бедные граждане пользовались посудой из глины, богатые же использовали серебряную. Также богатые дома украшали мозаика и настенные росписи.
Греческая одежда
Большую часть всей одежды греки делали дома – этим занимались женщины. Однако богатую одежду производили ремесленники. Одежда у женщин и мужчин была схожей – они носили рубахи, которые у женщин были длиннее. Мужчины также накидывали на рубаху что-то вроде плаща. Карманов и пуговиц в то время еще не было. Шляпы также были присущи, однако их носили только для защиты от солнечных лучей и только за городом. Обувь в основном состояла из сандалий. Кроме этого мужчины носили сапоги, а женщины туфли.
Рабы чаще всего не носили никакой обуви, а рубаха их была бедной и сделана из грубой ткани.
Одеяние воинов состояло из бронзового доспеха, бронзового шлема и наголенников. Кроме того они носили армейские плащи. Главным атрибутом воина был деревянный щит, который был покрытый бронзой, такой щит назывался гоплоном. Гоплит – греческий пехотинец, название которого пошло из названия щита.
День из жизни гражданина полиса
Рассказ о жизни в греческом городе следует вести, опираясь на классовое разделение греческого общества. Жизнь рабов, женщин и свободных граждан серьезно отличалась.
Греки вставали как можно раньше, с первым лучом солнца. Затем они завтракали. Завтра зачастую был довольно скудным – всего несколько небольших косков хлеба.
Сразу после этого, каждый гражданин отправлялся на большую площадь, которая именовалась агорой. Она была центром всей жизни города, здесь совершались покупки.
Граждане продавали оливки, бобы, виноград, большое количество различных овощей и фруктов. Кроме этого продавалось мясо, различная птица, а также яйца. Кроме продуктов питания, ремесленники продавали и другие товары, среды которых было оружие, приборы для дома, одежда, орудия труда, обувь и посуда. Помимо покупок, на агоре граждане обсуждали законы, обменивались новостями.
тваринний світ відноситься до відновлюваних природних ресурсів. однак для збереження їх здатності до відновлення потрібні конкретні, не порушені людиною, природні умови, де відновні процеси відбуваються з певною швидкістю. у наш час темпи витрачання відновлюваних ресурсів можуть бути такими, що не відпові темпам їх відновлення. надмірне витрачання відновлюваних ресурсів може призвести до їх виснаження. прикладом може бути виснаження рибних ресурсів. тривалий час існувала думка, що їх ресурси невичерпні. сьогодення показало, що ця думка виявилася помилковою.
порушення та деградація місць перебування спричиняє найбільш негативний вплив на всі групи тварин. він загрожує 67 % загальної кількості всіх рідкісних і зникаючих видів тварин. до цього фактора відносяться інтенсифікація ведення сільського господарства; вирубування лісів; будівництво меліоративних споруд та осушувальна меліорація; випалювання рослинності та антропогенні лісові пожежі; розширення забудови; природні явища.
вирубування лісів, розорення степів, осушення боліт, спорудження водосховищ, каналів, прокладання автошляхів та залізниць, ліній електропередач, побудова міст, промислових об’єктів, розробка корисних копалин відкритим способом тощо докорінно змінюють екосистеми. для тварин, що пристосовувалися до певних умов протягом тисячоліть, такі різкі зміни виявляються несприятливими, і вони або повністю зникають, або ж стають рідкісними.
найчастіше зміни в екологічних системах відбуваються повільно, малопомітно, однак вплив їх на тваринний світ в кінцевому результаті значний.
хімізація сільського господарства викликає зміну генетичних, фізіологічних, біохімічних та інших функцій живих організмів. пестициди призводять до зменшення кількості тварин на великих територіях. установлено, що кількість отрутохімікатів в організмі тварин збільшується по ланцюгу живлення. слід також зазначити, що теплокровні тварини (ссавці, птахи) менш чутливі до пестицидів, ніж холоднокровні хребетні (риби, плазуни та земноводні).
дуже від пестицидів і корисні безхребетні тварини, зокрема, дощові черви, комахи-запилювачі та ін.
забирання води для зрошення полів викликає загибель мальків риб. з поливних земель можуть зникнути сухолюбні тварини.
відомі численні випадки загибелі тварин від сільськогосподарськоїтехніки.
різні дії - , обробка сільгоспугідь, заготівля дров, рекреаційне навантаження - розлякують тварин, особливо це небезпечно в період розмноження.
до серйозних екологічних наслідків призводить забруднення атмосферного повітря і водойм ві промислового виробництва, стічними комунальних підприємств. екологічним лихом для водної фауни стає забруднення морських екосистем нафтою і нафтопродуктами.
величезна кількість тварин гине під колесами автомобілів на великих автомагістралях, загрозою для птахів є літаки та різні високі споруди, високовольтні лінії електропередач.
спорудження гідротехнічних споруд ускладнює чи навіть зовсім унеможливлює існування багатьох видів цінних промислових риб, а також викликає інші негативні екологічні наслідки, які часто не враховуються під час проектування таких об’єктів.
зникнення видів вважається природним процесом, і за палеонтологічними даними середня швидкість цього процесу - один вид за століття. але за останні 200 років швидкість зникнення видів зросла мінімум в 40 разів. у всіх життєвих форм масштаби вимирання в 100-1000 разів більше статистично очікуваних; ця швидкість зникнення видів прямо пов’язана з деструктивним і мінливим впливом людства на природу землі.
п
однією з форм видів є браконьєрство. браконьєрство - це незаконне добування тварин, у тому числі риби. форми браконьєрства можуть бути різними, найчастіше це добування риби забороненими засобами і знаряддями виловлювання. формами браконьєрства є виловлювання риби в заборонених місцях, виловлювання нестатевозрілої риби та під час її розмноження (нересту); добування тварин, що занесені до червоної книги україни.
соціальна небезпека браконьєрства дуже велика: воно завдає шкоди охороні природи і ресурсам промислових тварин, підриває процеси їх відтворення, знижує економічний потенціал мисливського і рибного господарств.
найбільше значення серед відтворюючих заходів має штучне розведення риб - одна з основних галузей рибного господарства. важливе значення має ставкове риборозведення - так розводять коропа, сазана, карася, далекосхідного білого амура, товстолобика. отже, в збереженні рибних багатств першорядну роль відіграють ведення інтенсивного планового рибного господарства та всебічна охорона водойм. підприємства, установи та організації зобов’язані виконувати вимоги, передбачені ст. 26 закону україни, а також здійснювати за погодженням з органами міністерства охорони навколишнього середовища україни та державного комітету україни з рибного господарства і рибної промисловості рибоохоронні та меморативно-технічні заходи, що забезпечують поліпшення стану водойм і умов відтворення риби та інших водних організацій.
Что такое греческий город?
Древнегреческий город назывался полисом. Каждый полис – это небольшое государство, которое называлось город-государство. Таких городов в Древней Греции было сотни, и каждый из них имел свое управление. Наиболее могущественными городами-государствами были Афины и Спарта.
Полис состоял из самого города, а также прилегающих к нему сельскохозяйственных земель, которые назывались хорой.
Население полиса состояло из граждан, которые были полноправными, а также из рабов, которых было значительно больше. Каждый граждан полиса должен служить в армии, также иметь доспех, щит и копье.
Греческие полисы имени три различных государственных строя, среди которых: демократия, монархия и олигархия.
Рассказ следует начинать из сведений о быту греков.
Повседневная жизнь греков
Жилища греков
Греческие дома были одно и двух этажными, у них не было окон – только гладкие стены. Небольшой открытый дворик находился в центре греческого дома. Каждый греческий дом был разделен на две части: женскую и мужскую. В первую имели право входить исключительно члены семьи, а в мужской части глава дома принимал гостей.
Как известно, у греков была мебель, однако ее число было небольшим. Мебель состояла из семейного ложа, нескольких небольших столиков. Хозяин дома имел собственное кресло, а женщины сидели на деревянных стульях.
Шкафов в тот период еще не было, поэтому греки хранили свои вещи в сундуках, а остальные развешивали на стене.
Кроме стульев у греков также были лавки различного размера.
Бедные граждане пользовались посудой из глины, богатые же использовали серебряную. Также богатые дома украшали мозаика и настенные росписи.
Греческая одежда
Большую часть всей одежды греки делали дома – этим занимались женщины. Однако богатую одежду производили ремесленники. Одежда у женщин и мужчин была схожей – они носили рубахи, которые у женщин были длиннее. Мужчины также накидывали на рубаху что-то вроде плаща. Карманов и пуговиц в то время еще не было. Шляпы также были присущи, однако их носили только для защиты от солнечных лучей и только за городом. Обувь в основном состояла из сандалий. Кроме этого мужчины носили сапоги, а женщины туфли.
Рабы чаще всего не носили никакой обуви, а рубаха их была бедной и сделана из грубой ткани.
Одеяние воинов состояло из бронзового доспеха, бронзового шлема и наголенников. Кроме того они носили армейские плащи. Главным атрибутом воина был деревянный щит, который был покрытый бронзой, такой щит назывался гоплоном. Гоплит – греческий пехотинец, название которого пошло из названия щита.
День из жизни гражданина полиса
Рассказ о жизни в греческом городе следует вести, опираясь на классовое разделение греческого общества. Жизнь рабов, женщин и свободных граждан серьезно отличалась.
Греки вставали как можно раньше, с первым лучом солнца. Затем они завтракали. Завтра зачастую был довольно скудным – всего несколько небольших косков хлеба.
Сразу после этого, каждый гражданин отправлялся на большую площадь, которая именовалась агорой. Она была центром всей жизни города, здесь совершались покупки.
Граждане продавали оливки, бобы, виноград, большое количество различных овощей и фруктов. Кроме этого продавалось мясо, различная птица, а также яйца. Кроме продуктов питания, ремесленники продавали и другие товары, среды которых было оружие, приборы для дома, одежда, орудия труда, обувь и посуда. Помимо покупок, на агоре граждане обсуждали законы, обменивались новостями.
тваринний світ відноситься до відновлюваних природних ресурсів. однак для збереження їх здатності до відновлення потрібні конкретні, не порушені людиною, природні умови, де відновні процеси відбуваються з певною швидкістю. у наш час темпи витрачання відновлюваних ресурсів можуть бути такими, що не відпові темпам їх відновлення. надмірне витрачання відновлюваних ресурсів може призвести до їх виснаження. прикладом може бути виснаження рибних ресурсів. тривалий час існувала думка, що їх ресурси невичерпні. сьогодення показало, що ця думка виявилася помилковою.
порушення та деградація місць перебування спричиняє найбільш негативний вплив на всі групи тварин. він загрожує 67 % загальної кількості всіх рідкісних і зникаючих видів тварин. до цього фактора відносяться інтенсифікація ведення сільського господарства; вирубування лісів; будівництво меліоративних споруд та осушувальна меліорація; випалювання рослинності та антропогенні лісові пожежі; розширення забудови; природні явища.
вирубування лісів, розорення степів, осушення боліт, спорудження водосховищ, каналів, прокладання автошляхів та залізниць, ліній електропередач, побудова міст, промислових об’єктів, розробка корисних копалин відкритим способом тощо докорінно змінюють екосистеми. для тварин, що пристосовувалися до певних умов протягом тисячоліть, такі різкі зміни виявляються несприятливими, і вони або повністю зникають, або ж стають рідкісними.
найчастіше зміни в екологічних системах відбуваються повільно, малопомітно, однак вплив їх на тваринний світ в кінцевому результаті значний.
хімізація сільського господарства викликає зміну генетичних, фізіологічних, біохімічних та інших функцій живих організмів. пестициди призводять до зменшення кількості тварин на великих територіях. установлено, що кількість отрутохімікатів в організмі тварин збільшується по ланцюгу живлення. слід також зазначити, що теплокровні тварини (ссавці, птахи) менш чутливі до пестицидів, ніж холоднокровні хребетні (риби, плазуни та земноводні).
дуже від пестицидів і корисні безхребетні тварини, зокрема, дощові черви, комахи-запилювачі та ін.
забирання води для зрошення полів викликає загибель мальків риб. з поливних земель можуть зникнути сухолюбні тварини.
відомі численні випадки загибелі тварин від сільськогосподарськоїтехніки.
різні дії - , обробка сільгоспугідь, заготівля дров, рекреаційне навантаження - розлякують тварин, особливо це небезпечно в період розмноження.
до серйозних екологічних наслідків призводить забруднення атмосферного повітря і водойм ві промислового виробництва, стічними комунальних підприємств. екологічним лихом для водної фауни стає забруднення морських екосистем нафтою і нафтопродуктами.
величезна кількість тварин гине під колесами автомобілів на великих автомагістралях, загрозою для птахів є літаки та різні високі споруди, високовольтні лінії електропередач.
спорудження гідротехнічних споруд ускладнює чи навіть зовсім унеможливлює існування багатьох видів цінних промислових риб, а також викликає інші негативні екологічні наслідки, які часто не враховуються під час проектування таких об’єктів.
зникнення видів вважається природним процесом, і за палеонтологічними даними середня швидкість цього процесу - один вид за століття. але за останні 200 років швидкість зникнення видів зросла мінімум в 40 разів. у всіх життєвих форм масштаби вимирання в 100-1000 разів більше статистично очікуваних; ця швидкість зникнення видів прямо пов’язана з деструктивним і мінливим впливом людства на природу землі.
п
однією з форм видів є браконьєрство. браконьєрство - це незаконне добування тварин, у тому числі риби. форми браконьєрства можуть бути різними, найчастіше це добування риби забороненими засобами і знаряддями виловлювання. формами браконьєрства є виловлювання риби в заборонених місцях, виловлювання нестатевозрілої риби та під час її розмноження (нересту); добування тварин, що занесені до червоної книги україни.
соціальна небезпека браконьєрства дуже велика: воно завдає шкоди охороні природи і ресурсам промислових тварин, підриває процеси їх відтворення, знижує економічний потенціал мисливського і рибного господарств.
найбільше значення серед відтворюючих заходів має штучне розведення риб - одна з основних галузей рибного господарства. важливе значення має ставкове риборозведення - так розводять коропа, сазана, карася, далекосхідного білого амура, товстолобика. отже, в збереженні рибних багатств першорядну роль відіграють ведення інтенсивного планового рибного господарства та всебічна охорона водойм. підприємства, установи та організації зобов’язані виконувати вимоги, передбачені ст. 26 закону україни, а також здійснювати за погодженням з органами міністерства охорони навколишнього середовища україни та державного комітету україни з рибного господарства і рибної промисловості рибоохоронні та меморативно-технічні заходи, що забезпечують поліпшення стану водойм і умов відтворення риби та інших водних організацій.