На формування державного ладу Америки вплинула Англiйська полiтична спадщина.
Англiйськi поселенцi принесли iз собою полiтичнi iдеї, що розвивалися в Англiї в плинi сторiч.
До 1600 Англiйський уряд надавав своїм громадянам цивiльнi i полiтичнi волi: розширення справ у судi присяжних. В англiйськiй системi керування iснували 2 принципи: 1) обмеженiсть повноважень уряду i 2) представницька влада. Вони i вплинули на подальший розвиток Америки, тому що була прийнята частина англiйської системи.
Англiйський Бiлль про права 1689 року дуже важливий для американських колонiстiв, вiн розмежовував права й обов'язки правителя, застосовувався до американських поселенцiв - вихiдцям з Англiї, у тiм же ступенi, що i до англiйцiв.
Однiєї з передумов американської революцiї: послужило припущення про те, що колонiсти позбавленi основних прав, закладених у Бiллi.
Незважаючи на фрагментарнiсть i уривчастiсть своº¿ дiяльностi колонiальнi уряди заклали основи нацiонально¿ державностi.
Серед них найбiльш важливi:
1) писана конституцiя, що гарантує основнi волi i вiдмежовує силу уряду;
2) законодавчi органи, що були представленi виборними представниками;
3) подiл влади.
Ключовою рисою в период колонiй було керування у вiдповiдностi з письмовим планом. Мейфлауерська угода першопоселенцы пiдписали в 1620 роцi, що є першим прикладом колонiального самоврядування. (41 чоловiк, представники всiх родин, що прибули в Америку брали участь у розробцi Мейфлауерської угоди).
Вони розумiли, що потрiбнi правила, щоб керувати своїм укладом, щоб вижити на цiй землi.
Представницька влада стала невiд'ºмною правовою традицiºю в Америцi задовго до оголошення своº¿ незалежностi в 1776 роцi.
Губернатор як представник монарха виконував накази короля, вiн також втiлював у життя закони, що приймалися колонiальними законодавчими органами.
2. Декларацiя незалежностi
Декларацiя Незалежностi говорить: “Усi люди створенi рiвними, усi вони обдарованi своїм творцем деякими невiд'ємними правами, до числа яких вiдносяться право на життя, волю, прагнення на щастя. Для того, щоб гарантувати людям цi права, створюється уряд... Усякий раз, коли форма правлiння починає суперечити цим цiлям, право народу - змiнити її, або зовсiм знищити i заснувати новий уряд”.
1 липня 1776 року Континентальний конгрес, вiдповiдно до прийнятого ранiше резолюцiºю, приступив до обговорення питання про проголошення незалежностi.
Погляди Джефферсона, що знайшли вираження в Декларацiї, вiдбивали досвiд самих американських колонiй, їхнi власнi демократичнi традицiї, що склалися за пiвтори сотнi рокiв з часiв пiдстави перших американських поселень.
Д. Джефферсон, за словами D. Malone: “бачив не мету, а засiб, i був набагато бiльш зацiкавлений у тiм, що повинно пiти за формальним вiддiленням, чим у самiй по собi акцiї вiддiлення”.
Багато положень декларацiї незалежностi не утратили свого значення i зараз. Вони усе ще актуальнi, тому що очiкують свого рiшення. Саме в цьому змiстi можна говорити про Декларацiю як про “хартiю американської демократiї”.
Можна без перебiльшення сказати, що для Америки це була вiха, за яко¿ починався новий етап у розвитку кра¿ни.
На формування державного ладу Америки вплинула Англiйська полiтична спадщина.
Англiйськi поселенцi принесли iз собою полiтичнi iдеї, що розвивалися в Англiї в плинi сторiч.
До 1600 Англiйський уряд надавав своїм громадянам цивiльнi i полiтичнi волi: розширення справ у судi присяжних. В англiйськiй системi керування iснували 2 принципи: 1) обмеженiсть повноважень уряду i 2) представницька влада. Вони i вплинули на подальший розвиток Америки, тому що була прийнята частина англiйської системи.
Англiйський Бiлль про права 1689 року дуже важливий для американських колонiстiв, вiн розмежовував права й обов'язки правителя, застосовувався до американських поселенцiв - вихiдцям з Англiї, у тiм же ступенi, що i до англiйцiв.
Однiєї з передумов американської революцiї: послужило припущення про те, що колонiсти позбавленi основних прав, закладених у Бiллi.
Незважаючи на фрагментарнiсть i уривчастiсть своº¿ дiяльностi колонiальнi уряди заклали основи нацiонально¿ державностi.
Серед них найбiльш важливi:
1) писана конституцiя, що гарантує основнi волi i вiдмежовує силу уряду;
2) законодавчi органи, що були представленi виборними представниками;
3) подiл влади.
Ключовою рисою в период колонiй було керування у вiдповiдностi з письмовим планом. Мейфлауерська угода першопоселенцы пiдписали в 1620 роцi, що є першим прикладом колонiального самоврядування. (41 чоловiк, представники всiх родин, що прибули в Америку брали участь у розробцi Мейфлауерської угоди).
Вони розумiли, що потрiбнi правила, щоб керувати своїм укладом, щоб вижити на цiй землi.
Представницька влада стала невiд'ºмною правовою традицiºю в Америцi задовго до оголошення своº¿ незалежностi в 1776 роцi.
Губернатор як представник монарха виконував накази короля, вiн також втiлював у життя закони, що приймалися колонiальними законодавчими органами.
2. Декларацiя незалежностi
Декларацiя Незалежностi говорить: “Усi люди створенi рiвними, усi вони обдарованi своїм творцем деякими невiд'ємними правами, до числа яких вiдносяться право на життя, волю, прагнення на щастя. Для того, щоб гарантувати людям цi права, створюється уряд... Усякий раз, коли форма правлiння починає суперечити цим цiлям, право народу - змiнити її, або зовсiм знищити i заснувати новий уряд”.
1 липня 1776 року Континентальний конгрес, вiдповiдно до прийнятого ранiше резолюцiºю, приступив до обговорення питання про проголошення незалежностi.
Погляди Джефферсона, що знайшли вираження в Декларацiї, вiдбивали досвiд самих американських колонiй, їхнi власнi демократичнi традицiї, що склалися за пiвтори сотнi рокiв з часiв пiдстави перших американських поселень.
Д. Джефферсон, за словами D. Malone: “бачив не мету, а засiб, i був набагато бiльш зацiкавлений у тiм, що повинно пiти за формальним вiддiленням, чим у самiй по собi акцiї вiддiлення”.
Багато положень декларацiї незалежностi не утратили свого значення i зараз. Вони усе ще актуальнi, тому що очiкують свого рiшення. Саме в цьому змiстi можна говорити про Декларацiю як про “хартiю американської демократiї”.
Можна без перебiльшення сказати, що для Америки це була вiха, за яко¿ починався новий етап у розвитку кра¿ни.
ответ:1. Джерела державностi
На формування державного ладу Америки вплинула Англiйська полiтична спадщина.
Англiйськi поселенцi принесли iз собою полiтичнi iдеї, що розвивалися в Англiї в плинi сторiч.
До 1600 Англiйський уряд надавав своїм громадянам цивiльнi i полiтичнi волi: розширення справ у судi присяжних. В англiйськiй системi керування iснували 2 принципи: 1) обмеженiсть повноважень уряду i 2) представницька влада. Вони i вплинули на подальший розвиток Америки, тому що була прийнята частина англiйської системи.
Англiйський Бiлль про права 1689 року дуже важливий для американських колонiстiв, вiн розмежовував права й обов'язки правителя, застосовувався до американських поселенцiв - вихiдцям з Англiї, у тiм же ступенi, що i до англiйцiв.
Однiєї з передумов американської революцiї: послужило припущення про те, що колонiсти позбавленi основних прав, закладених у Бiллi.
Незважаючи на фрагментарнiсть i уривчастiсть своº¿ дiяльностi колонiальнi уряди заклали основи нацiонально¿ державностi.
Серед них найбiльш важливi:
1) писана конституцiя, що гарантує основнi волi i вiдмежовує силу уряду;
2) законодавчi органи, що були представленi виборними представниками;
3) подiл влади.
Ключовою рисою в период колонiй було керування у вiдповiдностi з письмовим планом. Мейфлауерська угода першопоселенцы пiдписали в 1620 роцi, що є першим прикладом колонiального самоврядування. (41 чоловiк, представники всiх родин, що прибули в Америку брали участь у розробцi Мейфлауерської угоди).
Вони розумiли, що потрiбнi правила, щоб керувати своїм укладом, щоб вижити на цiй землi.
Представницька влада стала невiд'ºмною правовою традицiºю в Америцi задовго до оголошення своº¿ незалежностi в 1776 роцi.
Губернатор як представник монарха виконував накази короля, вiн також втiлював у життя закони, що приймалися колонiальними законодавчими органами.
2. Декларацiя незалежностi
Декларацiя Незалежностi говорить: “Усi люди створенi рiвними, усi вони обдарованi своїм творцем деякими невiд'ємними правами, до числа яких вiдносяться право на життя, волю, прагнення на щастя. Для того, щоб гарантувати людям цi права, створюється уряд... Усякий раз, коли форма правлiння починає суперечити цим цiлям, право народу - змiнити її, або зовсiм знищити i заснувати новий уряд”.
1 липня 1776 року Континентальний конгрес, вiдповiдно до прийнятого ранiше резолюцiºю, приступив до обговорення питання про проголошення незалежностi.
Погляди Джефферсона, що знайшли вираження в Декларацiї, вiдбивали досвiд самих американських колонiй, їхнi власнi демократичнi традицiї, що склалися за пiвтори сотнi рокiв з часiв пiдстави перших американських поселень.
Д. Джефферсон, за словами D. Malone: “бачив не мету, а засiб, i був набагато бiльш зацiкавлений у тiм, що повинно пiти за формальним вiддiленням, чим у самiй по собi акцiї вiддiлення”.
Багато положень декларацiї незалежностi не утратили свого значення i зараз. Вони усе ще актуальнi, тому що очiкують свого рiшення. Саме в цьому змiстi можна говорити про Декларацiю як про “хартiю американської демократiї”.
Можна без перебiльшення сказати, що для Америки це була вiха, за яко¿ починався новий етап у розвитку кра¿ни.
3. Формування влади штатiв
Пошаговое объяснение: так
ответ:1. Джерела державностi
На формування державного ладу Америки вплинула Англiйська полiтична спадщина.
Англiйськi поселенцi принесли iз собою полiтичнi iдеї, що розвивалися в Англiї в плинi сторiч.
До 1600 Англiйський уряд надавав своїм громадянам цивiльнi i полiтичнi волi: розширення справ у судi присяжних. В англiйськiй системi керування iснували 2 принципи: 1) обмеженiсть повноважень уряду i 2) представницька влада. Вони i вплинули на подальший розвиток Америки, тому що була прийнята частина англiйської системи.
Англiйський Бiлль про права 1689 року дуже важливий для американських колонiстiв, вiн розмежовував права й обов'язки правителя, застосовувався до американських поселенцiв - вихiдцям з Англiї, у тiм же ступенi, що i до англiйцiв.
Однiєї з передумов американської революцiї: послужило припущення про те, що колонiсти позбавленi основних прав, закладених у Бiллi.
Незважаючи на фрагментарнiсть i уривчастiсть своº¿ дiяльностi колонiальнi уряди заклали основи нацiонально¿ державностi.
Серед них найбiльш важливi:
1) писана конституцiя, що гарантує основнi волi i вiдмежовує силу уряду;
2) законодавчi органи, що були представленi виборними представниками;
3) подiл влади.
Ключовою рисою в период колонiй було керування у вiдповiдностi з письмовим планом. Мейфлауерська угода першопоселенцы пiдписали в 1620 роцi, що є першим прикладом колонiального самоврядування. (41 чоловiк, представники всiх родин, що прибули в Америку брали участь у розробцi Мейфлауерської угоди).
Вони розумiли, що потрiбнi правила, щоб керувати своїм укладом, щоб вижити на цiй землi.
Представницька влада стала невiд'ºмною правовою традицiºю в Америцi задовго до оголошення своº¿ незалежностi в 1776 роцi.
Губернатор як представник монарха виконував накази короля, вiн також втiлював у життя закони, що приймалися колонiальними законодавчими органами.
2. Декларацiя незалежностi
Декларацiя Незалежностi говорить: “Усi люди створенi рiвними, усi вони обдарованi своїм творцем деякими невiд'ємними правами, до числа яких вiдносяться право на життя, волю, прагнення на щастя. Для того, щоб гарантувати людям цi права, створюється уряд... Усякий раз, коли форма правлiння починає суперечити цим цiлям, право народу - змiнити її, або зовсiм знищити i заснувати новий уряд”.
1 липня 1776 року Континентальний конгрес, вiдповiдно до прийнятого ранiше резолюцiºю, приступив до обговорення питання про проголошення незалежностi.
Погляди Джефферсона, що знайшли вираження в Декларацiї, вiдбивали досвiд самих американських колонiй, їхнi власнi демократичнi традицiї, що склалися за пiвтори сотнi рокiв з часiв пiдстави перших американських поселень.
Д. Джефферсон, за словами D. Malone: “бачив не мету, а засiб, i був набагато бiльш зацiкавлений у тiм, що повинно пiти за формальним вiддiленням, чим у самiй по собi акцiї вiддiлення”.
Багато положень декларацiї незалежностi не утратили свого значення i зараз. Вони усе ще актуальнi, тому що очiкують свого рiшення. Саме в цьому змiстi можна говорити про Декларацiю як про “хартiю американської демократiї”.
Можна без перебiльшення сказати, що для Америки це була вiха, за яко¿ починався новий етап у розвитку кра¿ни.
3. Формування влади штатiв
Пошаговое объяснение: так