Усі випробування, які випадали на долю людини, вона пов’язувала з гнівом богів-олімпійців. Людина не могла самостійно захищатися від розбурханої стихії, хвороб, які уявлялися їй страшними чудовиськами. Існувала потреба знайти героя-захисника, який би віддавав себе до останку, оберігаючи людську спільноту. Мабуть, тому необхідність та фантазія створили образ народного героя — Геракла.Геракл — не звичайна людина. Він син Зевса і земної жінки. Мені здається, що греки не випадково створили образ напівбога-напівлюдини. З одного боку, їм хотілося мати свого посланця на Олімпі, який міг би повідати богам про страждання, переживання людей. З іншого боку — надзвичайна сила Геракла вселяла в греків надію на те, що вони завжди будуть мати захисника, бо він ніколи не загине.А можливо, таємниця популярності Геракла криється в тому, що він був взірцем сміливості та мужності, сили духу та витривалості. Усі випробування він долав з честю. У сутичках із зловісними чудовиськами, під час здійснення своїх дванадцяти подвигів, він завжди виходив переможцем. Ці якості героя яскраво зображені у міфі про звільнення Прометея. Кожен подвиг Геракла — це перемога сил добра над силами зла. Геракл — справжній герой.Особисто мене найбільше вразив міф про безсмертя героя. Коли настав час помирати Гераклу, то сам Зевс спустився на землю і подарував синові безсмертя, забрав його на Олімп. Мені здається, що така розв’язка є символічною. Ганебно героєві порпатися у гної, однак потім люди вільно дихатимуть і згадуватимуть його щирим словом подяки. Людина, яка творить добро, заслуговує на безсмертя.Багато води спливло з того часу, як світом правили боги, а людей рятували герої. Але улюбленець стародавніх греків Геракл і сьогодні надихає людей на великі і малі подвиги, вчить гідно зносити всі життєві випробування, уміти співчувати та цінувати людське життя.
