На координатной прямой отмечены точки К и Р. Известно что, они симметричные отностительно начало координат. Найдите:
а) координаты Р, если точка К находится правее от начала координат на 4,3 единицц.
б*) расстояние между ними равно 9,6 единиц

ответ: 36 делителей (18 - положительных и 18 отрицательных): ±1, ±2, ±3,  ±4, ±5, ±6, ±10, ±12, ±15, ±20, ±25, ±30, ±50, ±60, ±75,  ±100, ±150; ±300.

Пошаговое объяснение:

1. Разложение на простые множители:

300|2

150|2

 75|3

 25|5

   5|5

        1

Каноническое разложение:   300=2²*5²*3

   Поскольку имеется 3, различных по значению множителя, все натуральные делители числа 300 можно записать формулой:

d=2^t₁ * 5^t₂ * 3^t₃, где t может принимать значения 0, 1, 2:

t₁=0; 1; 2

t₂=0; 1; 2

t₃=0; 1

    Сейчас можно найти, сколько натуральных делителей имеет число 300, найдя произведение возможных вариантов t:

  t₁ - может принимать 3 значения (0, 1, 2),

  t₂ - 3 значения (0, 1, 2),

   t₃ - 2 значения (0, 1),

3*3*2=18 - всего 18 натуральных делителей имеет число 300  

    Нахождение делителей:

1) 2⁰*5⁰*3⁰=1

2) 2⁰*5⁰*3¹=3

3) 2⁰*5¹*3⁰=5

4) 2⁰*5¹*3¹=15

5) 2⁰*5²*3⁰=25

6) 2⁰*5²3¹=75

             7) 2¹*5⁰*3⁰=2

             8) 2¹*5⁰*3¹=6

              9) 2¹*5¹*3⁰=10

              10) 2¹*5¹*3¹=30

                11) 2¹*5²*3⁰=50

                 12) 2¹*5²*3¹=150

                               13) 2²*5⁰*3⁰=4

                                14) 2²*5⁰*3¹=12

                                 15) 2²*5¹*3⁰=20

                                  16) 2²*5¹*3¹=60

                                   17) 2²*5²*3⁰=100

                                    18) 2²*5²*3¹=300

ответ: получено 18 натуральных (роложительные) делителей, поскольку, в задании требуется найти все делители, то отрицательных делителей тоже 18: 18+18=36

 

     

   

Усмішка ()черга зібралася на міському майдані о п'ятій ранку, коли перегук півнів долинав із далекого, вкритого інеем селища й ніде не світилося. тоді повсюди над зруйнованими будинками висіли клапті туману, та ось тепер, о сьомій ранку, він почав зникати з появою перших ознак світанку. дорогою парами, втрьох іще йшли люди — був саме ярмарковий і святковий день.хлопчина стояв позаду двох чоловіків, котрі голосно розмовляли між собою, і в чистому холодному повітрі звучання їхніх слів було ще різкішим. він тупцював на місці й хекав на свої червоні, обвітрені руки, позираючи то на засмальцьований, з цупкої мішковини одяг ів, то на довгу вервечку чоловіків та жінок попереду.— агов, хлопче, а ти що тут робиш спозаранку? — почувся чоловічий голос у нього за спиною. —  це моє місце, я зайняв тут чергу, — відповів хлопець.—  ти б краще віддав своє місце комусь тямущому, а сам забрався б геть! —  не чіпай хлопця, - втрутився, різко обернувшись, один із чоловіків, які стояли попереду.—  я , — чоловік, котрий стояв позаду, поклав руку хлопчині на голову, а той, насупившись, скинув її. — просто подумав: якось дивно — дитина вже на ногах із самого ранку.—  цей хлопець тямить у мистецтві. зрозумів? — сказав захисник, чоловік на прізвище грігзбі. — як тебе звати, малий? —  том.—  наш том не схибить, плюне як слід. чи не так. томе? —  ще й питаєте! у черзі засміялися.попереду продавали гарячу каву в надщерблених філіжанках.поглянувши туди. том побачив маленьке палахкотливе вогнище й іржавий казанок, де шумувало вариво. це не була справжня кава. її запарили з якихось ягід, зібраних за містом, і продавали по пенні за філіжанку, щоб зігріти шлунок, та негусто було покупців, бо мало в кого вистачало на це грошей.том вдивлявся поперед себе, де за поруйнованою вибухом кам'яною стіною зникав кінець черги.—  кажуть, вона усміхається, — мовив хлопець.—  атож, усміхається, — відповів грігзбі.—  кажуть, вона з фарби і полотна.—  так. тому мені й здається, що вона не справжня. та, справжня, я чув, колись давно на дошці була намальована.—  кажуть, їй чотириста років.—  якщо не більше. ніхто не знає напевне, який тепер рік.—  дві тисячі шістдесят перший! —  правильно, хлопче, так тільки кажуть. брехня. може, вже трьохтисячний чи п'ятитисячний! хто знає? довгенько тривала уся ця колотнеча. а нам дісталися самі кісточки та ратички.2. яким постає життя людей у першому абзаці? обґрунтуйте відповідь цитатами.3. якою    була    кава,    що    продавали    в    черзі? як опис кави пов'язаний з тим фактом, що картину вважали несправжньою. 4. чим том відрізнявся від інших людей у черзі? ! > . що надає зображеній в уривку картині життя загрозливого характеру? наведіть відповідні цитати.поволі просуваючись, вони човгали холодною бруківкою.—  коли вже ми її побачимо? — непокоївся том.—  ще кілька хвилин, не більше. її відгородили, напнувши оксамитову стрічку на чотири мідних кілочки, за всіма правилами, щоб люди не підходили надто близько. і пам'ятай, томе, жодного каміння. у неї заборонили жбурляти каміння.—  гаразд, сер.сонце піднімалося на небосхилі дедалі вище, несучи тепло, яке змусило чоловіків поскидати страхітливу одіж та брудні капелюхи.—  чому всі ми стоїмо в черзі? — роздумуючи, запитав том. — чому всі мусять плювати? грігзбі й не глянув на нього, він дивився на сонце, міркуючи, котра година.—  ну, томе, є купа причин для цього, — він звично заклав руку до кишені, якої вже давно не було, шукаючи неіснуючу цигарку. том бачив цей жест мільйон разів. — тут вся річ у ненависті. ненависті до всього, пов'язаного з минулим. скажи мені. томе, як ми дожилися до такого? замість міст — звалища мотлоху, шляхи від бомб ніби викорчувані, а половина полів уночі світиться від радіації. ото я й запитую, томе, хіба це не огидний безлад? —  так, сер. так воно і є.—  тож-бо, томе. людина ненавидить те, що зламало її, покалічило їй життя. и тд