надо до 10.00
2 вариант
2 и 3 задания

Одного разу я гав дуже цікаву картину. У нашому курнику щось із десяток курочок і один півень. Вельми поважний півень: високий на зріст, з великим червоним гребенем, що аж набік завалювався від своєї ваги. Сам "господар" курника мав пір'я темно-червоного кольору, зате хвіст — чорний, з довгими пір'їнами, що ледь до землі не сягають. Той чорний хвіст, що аж вилискував на сонці, був його гордістю. Дуже полюбляв наш півник походжати подвір'ям і на¬глядати за своїм "гаремом". Характер у нього був не простий, точніше — задери¬куватий. Не раз і мені від нього перепадало. І от що я помітив гаючи за цією "сімейкою". Суворі порядки були в "гаремі" цього півня! По-перше, були в ньому курочки, які чогось потрапили у немилість до свого хазяїна. Якщо він зна¬ходив щось смачненьке — черв'яка, жучка чи якесь зернятко — і починав голос¬но гукати своїх "дам" до обіду, ці навіть з місця не рушали, мовчки порпалися і добували собі їжу самі. Бігли до півня його улюблениці. Ох і нахвалював же він свою знахідку! А ті, у свою чергу, дякували йому за турботу.
По-друге, була у півня одна цікава звичка. Якщо якась курочка збиралася зне¬сти яєчко, вона починала голосно по-своєму про це сповіщати. А наш півень тут як уродився: то з одного боку зайде, то з іншого, і так вже ту курочку улещує, що годі й казати. Просто справжній джентльмен! І так прямісінько аж до курника її проводжає, поки та й у гніздо своє не скочить. Тоді вже виходить звідти, поваж¬ний — виконав свій батьківський обов'язок! Я, зізнаюся, спершу очам своїм не повірив. Та з наступною куркою все повторювалося точнісінько так. Такий от у нашому курнику живе кавалер.

Суверените́т (государственный) (фр. souveraineté — верховная власть) — это неотчуждаемое юридическое качество независимого государства, символизирующее его политико-правовую самостоятельность, высшую ответственность и ценность как первичного субъекта международного права; необходимое для исключительного верховенства государственной власти и предполагающее неподчинение власти другого государства; возникающее или исчезающее в силу добровольного изменения статуса независимого государства как цельного социального организма; обусловленное правовым равенством независимых государств и лежащее в основе современного международного права.
Понятие было введено французским юристом XVI в. Жаном Бодэном и первоначально сохраняло связь с феодальным правом, обозначая прежде всего власть верховного сюзерена в противоположность власти вассальных правителей. Однако Вестфальский мир 1648 года признал суверенные права за всеми европейскими государствами (включая вассалов Священной Римской Империи) , таким образом положив начало современной системе, в которой суверенитет предполагается необходимым атрибутом любого государства. В последнее время, однако, все громче говорится о «размывании» понятия национального суверенитета, связанном с процессом глобализации и усиления взаимных связей и взаимозависимости между государствами, что ведёт, с одной стороны, к усилению роли наднациональных органов, которым государства частично делегируют свои суверенные права (пример — Европейский Союз) , с другой — к признанию ряда проблем (например, права человека) выходящими за рамки исключительного ведения отдельных государств и подлежащими международному регулированию (принцип «нарушения прав человека не являются внутренним делом») .
Незави́симость — самостоятельность, отсутствие подчинённости, суверенитет.
С политической точки зрения, независимость характеризует различные принципы и институты конституционного права: суверенитет, разделение властей, правовой статус личности, статус судей.
Как видите, разницы нет.