Роль искусства в жизни общества во все времена и у всех народов была чрезвычайно высока. История запечатлела немало случаев, когда восприятие прекрасного становилось непосредственным импульсом для тех или иных свершений, для изменения образа жизни. И роль современного искусства также чрезвычайно высока. Это обусловлено возрастанием в наши дни значения культуры в качестве важнейшего механизма для обеспечения самопознания и саморазвития человека во взаимодействии с окружающим миром, для опредмечивания накапливаемых духовных ценностей в художественных образах. Современное искусство не приемлет состояния застоя. Ветер перемен превратить его в кладовую сокровищ творческого таланта. Люди культуры всегда относились и относятся по сей день к категории граждан с оригинальными, нестандартными и креативными мыслями и идеями. Поэтому творческий бомонд создает дополнительный потенциал в процессе общественного развития.
Современное искусство обладает возможностями, позволяющими открывать таланты нового времени. Опираясь на силы общества, оно непрерывно стремится к покорению горизонтов, неся в себе мощный эмоциональный заряд. Все проблемы современного мира – страхи, эмоции, стрессовые состояния - преломляются в современном искусстве и окрашивают его в контрастные тона. Общество с его стремительностью и напряженностью с его предлагает человеку задуматься о своей роли в нем и о смысле бытия в столь противоречивых и изменчивых условиях современности.
Современные художники и скульпторы поднимают и выставляют на всеобщее обозрение и обсуждение наиболее актуальные проблемы сегодняшнего дня. Должны ли мы думать только о себе, или нам следует сплотиться и сделать все, что в наших силах, для оказания ближним. Какое будущее ожидает нас и общество, в котором мы живем? Посмотрев на работы современных мастеров, многие задаются этими вопросами. Стремительное развитие технологий обеспечивает возможность непрерывного контакта человека с искусством.
Человеческое общество должно жить в гармонии с природой. А для этого ему следует стремиться, прежде всего, к гармонии с самим собой. И в этом современному обществу призвано искусство.
Мій дідусь Іван сидить на чолі великого овального столу у просторій залі свого будинку. За цим столом щороку збирається його велика родина на сімейні урочистості. Діти, онуки, правнуки… Всі ми вважаємо за велику честь знаходитися в цьому домі за одним столом. Сьогодні діду виповнилося 85 років. Він гарний: високий, ставний, з абсолютно сивою, але пишною шевелюрою, яскравими синіми очима. Одягнений у модний джемпер та дорогі джинси, замість краватки на ньому елегантна шийна хусточка, яка надає йому трохи легковажного, богемного вигляду.
Мій дід – успішна людина, але для цього йому прийшлося долати чималі труднощі. Все, що він має, заробив своїми власними зусиллями, без участі «сильної волохатої руки». Він народився у глухому далекому селі, де не було ні електрики, ні радіо, ні навіть книжок – взагалі нічого не було, окрім горя та злиднів. Йому було лише 5 років, коли почалася Велика Вітчизняна війна. Батько пішов воювати та й загинув на війні, залишивши сиротами чотирьох дітей. Напевно, зайве буде розповідати, як важко йому прийшлося у житті, він зазнав і голоду, і холоду, і нестатків.
Та була в нього одна риса, яка й стала запорукою його життєвого успіху: наполегливість у досягненні своєї мрії. А мріяв тільки про одне – вивчитись. З свого Богом забутого села помандрував він до далекої незнайомої Москви. І там якимось чудом вступив до інституту. Вчитися було страшенно важко. Але здолав і науку. А потім почав працювати за фахом. Чесно працював. Він каже, що це й виявилося найскладнішим – бути завжди чесним і послідовним, ніколи не ставати на хибний шлях, приймати правильні рішення, не шкодувати себе, віддаватися обраній справі. Ось тоді й почав приходити успіх.
Отже, якщо спитати мого діда, в чому полягає його життєвий успіх, він вам скаже: працюй і не шукай легких шляхів. Все дуже просто.
Современное искусство обладает возможностями, позволяющими открывать таланты нового времени. Опираясь на силы общества, оно непрерывно стремится к покорению горизонтов, неся в себе мощный эмоциональный заряд. Все проблемы современного мира – страхи, эмоции, стрессовые состояния - преломляются в современном искусстве и окрашивают его в контрастные тона. Общество с его стремительностью и напряженностью с его предлагает человеку задуматься о своей роли в нем и о смысле бытия в столь противоречивых и изменчивых условиях современности.
Современные художники и скульпторы поднимают и выставляют на всеобщее обозрение и обсуждение наиболее актуальные проблемы сегодняшнего дня. Должны ли мы думать только о себе, или нам следует сплотиться и сделать все, что в наших силах, для оказания ближним. Какое будущее ожидает нас и общество, в котором мы живем? Посмотрев на работы современных мастеров, многие задаются этими вопросами. Стремительное развитие технологий обеспечивает возможность непрерывного контакта человека с искусством.
Человеческое общество должно жить в гармонии с природой. А для этого ему следует стремиться, прежде всего, к гармонии с самим собой. И в этом современному обществу призвано искусство.
Мій дідусь Іван сидить на чолі великого овального столу у просторій залі свого будинку. За цим столом щороку збирається його велика родина на сімейні урочистості. Діти, онуки, правнуки… Всі ми вважаємо за велику честь знаходитися в цьому домі за одним столом. Сьогодні діду виповнилося 85 років. Він гарний: високий, ставний, з абсолютно сивою, але пишною шевелюрою, яскравими синіми очима. Одягнений у модний джемпер та дорогі джинси, замість краватки на ньому елегантна шийна хусточка, яка надає йому трохи легковажного, богемного вигляду.
Мій дід – успішна людина, але для цього йому прийшлося долати чималі труднощі. Все, що він має, заробив своїми власними зусиллями, без участі «сильної волохатої руки». Він народився у глухому далекому селі, де не було ні електрики, ні радіо, ні навіть книжок – взагалі нічого не було, окрім горя та злиднів. Йому було лише 5 років, коли почалася Велика Вітчизняна війна. Батько пішов воювати та й загинув на війні, залишивши сиротами чотирьох дітей. Напевно, зайве буде розповідати, як важко йому прийшлося у житті, він зазнав і голоду, і холоду, і нестатків.
Та була в нього одна риса, яка й стала запорукою його життєвого успіху: наполегливість у досягненні своєї мрії. А мріяв тільки про одне – вивчитись. З свого Богом забутого села помандрував він до далекої незнайомої Москви. І там якимось чудом вступив до інституту. Вчитися було страшенно важко. Але здолав і науку. А потім почав працювати за фахом. Чесно працював. Він каже, що це й виявилося найскладнішим – бути завжди чесним і послідовним, ніколи не ставати на хибний шлях, приймати правильні рішення, не шкодувати себе, віддаватися обраній справі. Ось тоді й почав приходити успіх.
Отже, якщо спитати мого діда, в чому полягає його життєвий успіх, він вам скаже: працюй і не шукай легких шляхів. Все дуже просто.