Родина – это самое родное, что есть у человека, это то место, где человек родился и вырос. Я родился и вырос в Башкортостане. Это замечательное место, пропитанное свежим воздухом и теплыми лучами солнца. В этом крае я учился ходить, говорить, видеть все прекрасное.
Каждому человеку дорог свой родной край, каждому кажется свой край самым красивым уголком во всем мире. Мы любим его за то, что именно здесь мы родились, выросли, сделали свои первые шаги, первый раз сказали слово «мама», в первый раз пошли учиться в школу… Мы любим свой край, потому что здесь у нас все самое близкое, родное: мама, папа, родные, друзья, наша красивая и богатая природа, наша родная матушка-земля!.. Я горжусь своей родной землей, своим краем.
Башкортостан… Когда я слышу это слово, передо мной встают гордые, высокие горы, привольные без конца и без краю степи, стремительные горные реки, чистые, прозрачные озера, густые чащи лесов… Когда я слышу слово «Башкортостан», представляю Салавата Юлаева, которым гордится каждый житель Башкортостана. Когда я слышу слово «Башкортостан», я слышу пение курая, который рассказывает о красоте башкирской земли и никого не оставляет равнодушным.
Край наш необыкновенно привлекателен разнообразием природы. В Башкортостане очень много цветов, красивых деревьев, особенно мне нравится, как цветет красавица яблоня и липа. Может быть именно поэтому наш край славится пчеловодством. Башкирский мед очень полезен, он обладает целебными свойствами. Каких только видов меда нет в Башкортостане! Он славится на весь мир.
Наш Башкортостан не только красив, но и сказочно богат. Хлеб, скот, рыба, леса и поля – все в изобилии есть у нас. Богат и нефтью, целебными родниками, чистым воздухом, лошадьми, историей и талантами. Сотни людей с разных уголков мира приезжают в нашу республику, чтобы лечиться, наслаждаться свежим воздухом, чудной природой.
Но главное богатство нашего края, я думаю, - люди. Все они трудолюбивы и талантливы. Это их труд вложен в промышленность, сельское хозяйство, в обучение детей, лечение людей, науку, чистоту городов и сел. Гости нашей республики удивляются и чистоте, и порядку, и красоте, и новым технологиям нашего производства. Нам всем хочется, чтобы наш край – родной Башкортостан – был всегда развитым, преуспевающим, чтобы жители республики были уверены в завтрашнем дне.
Мне очень дорог мой родной край! Многие, я думаю, хотели бы увидеть наши края. А мне повезло: я живу здесь. И я нисколько не жалею, что родился в таком прекрасном крае. Я очень люблю нашу республику и горжусь ею, потому что она одна такая неповторимая, дивная, чудная, и желаю ей только процветания!
Твір-роздум на морально-етичну тему за трагедією В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта»
Найзнаменитіша і найтрагічніша історія кохання - це безсумнівно трагедія Вільяма Шекспіра «Ромео і Джульєтта». Це історія про сварки і союз, про юнацький максималізм і людські переживання. Відомо, що англійський драматург, Вільям Шекспір, переказав у своїй художній манері історію двох закоханих, про яких існувало народне сказання в літературі Італії.
У п'єсі піднімаються традиційні для розуміння проблеми: сила любові і ненависті, батьки і діти, борг і особисті бажання. Читаючи твір, ми поринаємо у світ юнацької пристрасті, закоханості між головними героями. Їхні почуття засновані на любові з першого погляду. Буря емоцій штовхає Ромео і Джульєтту на необдумані вчинки. Діти ворогуючих кланів, Монтеккі і Капулетті, вони стоять «на краю обриву», готові розірвати будь-які сімейні узи зі своїми рідними. Чи справжнє їхнє кохання? Хочеться вірити, що саме такими мають бути справжні почуття. Мені здається, що в юному віці серця найбільше відкриті для любові, коли це почуття надихає і забарвлює світ в різнокольорові відтінки, коли хочеться дихати одним повітрям і радіти життю. Все або нічого - такий підсумок трагедії Шекспіра.
Автор, порушуючи тему ворожнечі між родинами Капулетті і Монтеккі, показує читачеві-глядачеві лише молодих людей з різних сімей, які намагаються самоствердитися за рахунок інших, адже це б випробувати кращі клинки Верони, помірятися кулаками. І тут виникає питання про силу ворожнечі між сім'ями, наскільки вона мала місце в дійсності. Мені здається, що саме юнацька незрілість і привела до сумних подій, вбивства Тибальта, а потім і трагічної загибелі Ромео і Джульєтти.
Завдяки поетичній мові трагедії «Ромео і Джульєтта» перед нами виникають і акцентуються картини моралізаторства. Людиною рухають її внутрішні принципи. Хіба не було іншого шляху для цієї пари? Чому не можна було втекти, якщо така сила їх любові, розповісти свої батькам? Тоді що сильніше: честь або кохання? Ми віримо в те, що самі собі малюємо. Ми бачимо те, що хочемо побачити. У цій трагедії юнацький максималізм якнайкраще описує й передає всю гаму почуттів ще недоспілої особистості, коли існує тільки одне правильне рішення, коли людина не шукає або не бачить інших обхідних шляхів.
Цікавою, на мій погляд, є тема влади і всевладдя в трагедії В.Шекспіра, де батьківська влада, бажання видати Джульєтту за Паріса, розуміння якогось боргу меркне перед владою Бога. Що судилося, того не минути. Навіть сам монах, порушує прийняте правило питати благословення у батьків закоханих, сам сприяє їх союзу і всіляко намагається їм до проявляючи справжній гуманізм. Таким чином, підкреслюється, що не існує ніякої земної влади, тільки Божа воля. Мораль прекрасної трагедії В.Шекспіра, на мій погляд, полягає в тому, що щирість і любов, що прославлені вірою, повинні правити світом, а не покірність старим звичаям і обмеженим громадським нормам.
Башкортостан- земля моя!
Люблю твои леса, поля.
Богат ты, милый, край родной.
Горжусь, как все, и я тобой.
Родина – это самое родное, что есть у человека, это то место, где человек родился и вырос. Я родился и вырос в Башкортостане. Это замечательное место, пропитанное свежим воздухом и теплыми лучами солнца. В этом крае я учился ходить, говорить, видеть все прекрасное.
Каждому человеку дорог свой родной край, каждому кажется свой край самым красивым уголком во всем мире. Мы любим его за то, что именно здесь мы родились, выросли, сделали свои первые шаги, первый раз сказали слово «мама», в первый раз пошли учиться в школу… Мы любим свой край, потому что здесь у нас все самое близкое, родное: мама, папа, родные, друзья, наша красивая и богатая природа, наша родная матушка-земля!.. Я горжусь своей родной землей, своим краем.
Башкортостан… Когда я слышу это слово, передо мной встают гордые, высокие горы, привольные без конца и без краю степи, стремительные горные реки, чистые, прозрачные озера, густые чащи лесов… Когда я слышу слово «Башкортостан», представляю Салавата Юлаева, которым гордится каждый житель Башкортостана. Когда я слышу слово «Башкортостан», я слышу пение курая, который рассказывает о красоте башкирской земли и никого не оставляет равнодушным.
Край наш необыкновенно привлекателен разнообразием природы. В Башкортостане очень много цветов, красивых деревьев, особенно мне нравится, как цветет красавица яблоня и липа. Может быть именно поэтому наш край славится пчеловодством. Башкирский мед очень полезен, он обладает целебными свойствами. Каких только видов меда нет в Башкортостане! Он славится на весь мир.
Наш Башкортостан не только красив, но и сказочно богат. Хлеб, скот, рыба, леса и поля – все в изобилии есть у нас. Богат и нефтью, целебными родниками, чистым воздухом, лошадьми, историей и талантами. Сотни людей с разных уголков мира приезжают в нашу республику, чтобы лечиться, наслаждаться свежим воздухом, чудной природой.
Но главное богатство нашего края, я думаю, - люди. Все они трудолюбивы и талантливы. Это их труд вложен в промышленность, сельское хозяйство, в обучение детей, лечение людей, науку, чистоту городов и сел. Гости нашей республики удивляются и чистоте, и порядку, и красоте, и новым технологиям нашего производства. Нам всем хочется, чтобы наш край – родной Башкортостан – был всегда развитым, преуспевающим, чтобы жители республики были уверены в завтрашнем дне.
Мне очень дорог мой родной край! Многие, я думаю, хотели бы увидеть наши края. А мне повезло: я живу здесь. И я нисколько не жалею, что родился в таком прекрасном крае. Я очень люблю нашу республику и горжусь ею, потому что она одна такая неповторимая, дивная, чудная, и желаю ей только процветания!
«Цвети, родной Башкортостан,
Среди лесов, среди полей.
И с каждым годом, милый край,
Ты будь прекрасней и сильней!»
Твір-роздум на морально-етичну тему за трагедією В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта»
Найзнаменитіша і найтрагічніша історія кохання - це безсумнівно трагедія Вільяма Шекспіра «Ромео і Джульєтта». Це історія про сварки і союз, про юнацький максималізм і людські переживання. Відомо, що англійський драматург, Вільям Шекспір, переказав у своїй художній манері історію двох закоханих, про яких існувало народне сказання в літературі Італії.
У п'єсі піднімаються традиційні для розуміння проблеми: сила любові і ненависті, батьки і діти, борг і особисті бажання. Читаючи твір, ми поринаємо у світ юнацької пристрасті, закоханості між головними героями. Їхні почуття засновані на любові з першого погляду. Буря емоцій штовхає Ромео і Джульєтту на необдумані вчинки. Діти ворогуючих кланів, Монтеккі і Капулетті, вони стоять «на краю обриву», готові розірвати будь-які сімейні узи зі своїми рідними. Чи справжнє їхнє кохання? Хочеться вірити, що саме такими мають бути справжні почуття. Мені здається, що в юному віці серця найбільше відкриті для любові, коли це почуття надихає і забарвлює світ в різнокольорові відтінки, коли хочеться дихати одним повітрям і радіти життю. Все або нічого - такий підсумок трагедії Шекспіра.
Автор, порушуючи тему ворожнечі між родинами Капулетті і Монтеккі, показує читачеві-глядачеві лише молодих людей з різних сімей, які намагаються самоствердитися за рахунок інших, адже це б випробувати кращі клинки Верони, помірятися кулаками. І тут виникає питання про силу ворожнечі між сім'ями, наскільки вона мала місце в дійсності. Мені здається, що саме юнацька незрілість і привела до сумних подій, вбивства Тибальта, а потім і трагічної загибелі Ромео і Джульєтти.
Завдяки поетичній мові трагедії «Ромео і Джульєтта» перед нами виникають і акцентуються картини моралізаторства. Людиною рухають її внутрішні принципи. Хіба не було іншого шляху для цієї пари? Чому не можна було втекти, якщо така сила їх любові, розповісти свої батькам? Тоді що сильніше: честь або кохання? Ми віримо в те, що самі собі малюємо. Ми бачимо те, що хочемо побачити. У цій трагедії юнацький максималізм якнайкраще описує й передає всю гаму почуттів ще недоспілої особистості, коли існує тільки одне правильне рішення, коли людина не шукає або не бачить інших обхідних шляхів.
Цікавою, на мій погляд, є тема влади і всевладдя в трагедії В.Шекспіра, де батьківська влада, бажання видати Джульєтту за Паріса, розуміння якогось боргу меркне перед владою Бога. Що судилося, того не минути. Навіть сам монах, порушує прийняте правило питати благословення у батьків закоханих, сам сприяє їх союзу і всіляко намагається їм до проявляючи справжній гуманізм. Таким чином, підкреслюється, що не існує ніякої земної влади, тільки Божа воля. Мораль прекрасної трагедії В.Шекспіра, на мій погляд, полягає в тому, що щирість і любов, що прославлені вірою, повинні правити світом, а не покірність старим звичаям і обмеженим громадським нормам.