Люди дуже часто говорять про те, що потрібно творити добро, і тоді світ стане кращим. «За добро добром відплачують» - говорить народна мудрість. Але з екранів телебачення часто демонструють зовсім протилежне: от зробиш комусь добро, а він тобі злом віддячить.І знайомі з цим згодні: невдячні люди дуже часто трапляються навколо нас. Можливо, злом вони за добро не відплачують, але й подяки від них не дочекаєшся.Але чому все одно потрібно творити добро? Мабуть, тому, що це нагальна потреба людини – посміхнутися комусь, простягти руку до До перейти вулицю, зігріти змерзлого, винайти для хворих чудодійні ліки. Або просто сказати добре слово підтримки.Звичайно, коли людина говорить красиві слова та обіцянки – це ще не так багато вартує. Потрібно підкріпляти свої слова реальними вчинками.Я думаю, що творити добро – це потреба навіть не просто людини, а всякої живої істоти. Скільки буває випадків, коли, наприклад, кіт виховує покинутих цуценят, або навіть вовки вигодовують загублених у лісі людських малюків. Не може жива істота жити без того, щоб самому творити добро. Усі релігії світу вчать нас робити добрі вчинки, і християнська віра теж.Мабуть, у нашому непростому світі складно творити добро. І мені, як і усім, теж хочеться його творити. Але не завжди виходить. Часто забуваєш, що потрібно сказати щось хороше, а замість цього дратуєшся та огризаєшся на близьких та друзів. А потім почуваєшся дуже соромно. Часто губишся, коли час зробити добрий вчинок, а потім думаєш: потрібно було вчинити так і так…Ми боїмося чинити добро, тому що не впевнені, що нам за це віддячать. Хотілося б скинути ці обмеження і просто робити добро безкорисливо, не сподіваючись на вигоду. Від цього можна отримати велику, безмежну радість. Найщасливіші люди – ті, хто вміє допомагати іншим просто по волі своєї душі. І для них це так само природно, як дихати. Оточуючі інколи вважають таких людей майже святими. А той, хто добра не робить – він неначе живе у неповну силу, зіщулившись, озираючись навколо: де б вигоду знайти. Він не проживає половину свого життя, і з його очей ніколи не ллється життєдайний світ. Часто і дивитися на такого не хочеться.Знаєте, одним з прикладів безкорисливої доброти я вважаю героїню поеми «Наймичка» Тараса Шевченка. Ганна виховувала свого сина, все робила для нього, хоч знала, що він не вважає її своєю матір’ю. Він міг би вирости та вигнати її на вулицю – адже для нього вона була усього лише наймичкою. Стара та хвора наймичка кому потрібна? Ганна цього не побоялася, і все життя віддала Маркові та його родині. І серце хлопця відізвалося на її доброту - він полюбив її як матір. Добро все одно знаходить справжню подяку, я в це вірю.
"Снегурочка" Чайковского стала его настоящим шедевром, одним из самых воодушевляющих сочинений, наполненных светом, богатством красок, ярким цветением сказочных колоритных образов. В начале 1873 года Малый театр закрылся на полный пересмотр. Все три труппы императорских московских театров, драматическая, оперная и балетная должны были выступать на сцене Большого театра. Понадобились спектакли, в которых все три труппы могли поиграть свою роль. С предложением сочинить такой спектакль Дирекция обратилась к А.Н. Островскому. Музыку же по личной драматурга заказали 33-летнему Чайковскому, молодому профессору Московской консерватории. Он уже начал свой композиторский путь как оперный композитор, был автором двух симфоний. "Снегурочка" стала на его творческом пути мостиком от первых композиторских опытов и гениальных прозрением сказочных колоритных образов. В качестве сюжета "Снегурочки" Островский разработал и развил известную русскую народную сказку. Правда, Островский рассказал известный сюжет не просто как поучительную притчу, а с огромным философским подтекстом .И Островский, и Чайковский работали с огромным энтузиазмом и увлечением, постоянно общались, обменивались написанным, обсуждали сделанное. Островский выступал в роли заинтересованного заказчика, постоянно предлагал композитору для использования те или иные русские народные песни, наигрыши. Как признавался сам Чайковский, ему пьеса Островского так нравилась, что он без всяких усилий сочинил всю музыку за три недели. Но жизнь на сцене совместного творения Островского-Чайковского была недолгой. Спектакль вскоре перестал идти. А ставить в других театрах его было практически невозможно: ведь для его исполнения требовались огромные силы, которых не было в драматическом театре, а драматические актеры отсутствовали в оперных театрах. Музыка Чайковского постепенно стала звучать как самостоятельные музыкальные фрагменты на концертной эстраде, что продолжается, и по сей день. -Большую часть текста я не могла заменить словами, ведь они хорошо гармонируют с другими. Но зато хоть что-то смогла изменить.
Но жизнь на сцене совместного творения Островского-Чайковского была недолгой. Спектакль вскоре перестал идти. А ставить в других театрах его было практически невозможно: ведь для его исполнения требовались огромные силы, которых не было в драматическом театре, а драматические актеры отсутствовали в оперных театрах. Музыка Чайковского постепенно стала звучать как самостоятельные музыкальные фрагменты на концертной эстраде, что продолжается, и по сей день.
-Большую часть текста я не могла заменить словами, ведь они хорошо гармонируют с другими. Но зато хоть что-то смогла изменить.