1. Діку Сенду було 15 років. Доля у нього сувора: він був знайдою, а ім'я йому дав перехожий, який відніс хлопчика до притулку. Хлопчик хотів стати капітаном корабля.
2. Дік Сенд мав 15 років, а мислив на 30.
3. Дік Сенд говорив упевненістю бувалого моряка.
4. Юнак розумів, яку велику відповідальність бере на себе, але ухилятися не хотів
5.Потопаючий хапається за соломинку. Як би слабо ні мерехтів промінь надії, очі засудженого до смерті шукають його з жадібністю.
6.Дінго був великим, сильним псом, крупніше піренейських собак, і міг вважатися чудовим зразком новоголландською породи. Коли він вставав на задні лапи і підкидав голову, то був зростанням з людини. М'язистий, сильний, надзвичайно рухливий, він був з тих собак, які не вагаючись нападають на ягуара і пантеру і не бояться самотужки схопитися з ведмедем. Шерсть у Дінго була густа, темно-руда, з білими підпалинами на морді, хвіст довгий, пухнастий і пружний, як у лева. Така собака в розлюченого стані могла виявитися небезпечним ворогом, і не дивно, що Негору не був у захваті від прийому, який надав йому цей сильний пес
И Пятнадцатилетний капитан - не исключение. Такое ощущение, что Жюль Верн все время сидит над рукописью и думает: "Таак... Как бы мне реалистично изменить начальные условия, чтобы обычные шаблонные приключения, которые я скармливаю читателю в каждой своей книге, выглядели невероятными и захватывающими? Хм...О! Придумал! Пусть командовать кораблем будет не взрослый человек, а подросток! Гениаально!" Ну а потом тычет на своем маке Ctrl+F и заменяет в "рыбе" слово "капитан" на "пятнадцатилетний капитан". Profit. Шутка Вообще, на самом деле, эта книга гораздо интереснее большинства остальных, ибо интрига здесь не прочитывается с первых страниц как обычно, а прямо держит до конца. Здесь фантазия автора на тему "что было бы если бы кораблем командовал…
1. Діку Сенду було 15 років. Доля у нього сувора: він був знайдою, а ім'я йому дав перехожий, який відніс хлопчика до притулку. Хлопчик хотів стати капітаном корабля.
2. Дік Сенд мав 15 років, а мислив на 30.
3. Дік Сенд говорив упевненістю бувалого моряка.
4. Юнак розумів, яку велику відповідальність бере на себе, але ухилятися не хотів
5.Потопаючий хапається за соломинку. Як би слабо ні мерехтів промінь надії, очі засудженого до смерті шукають його з жадібністю.
6.Дінго був великим, сильним псом, крупніше піренейських собак, і міг вважатися чудовим зразком новоголландською породи. Коли він вставав на задні лапи і підкидав голову, то був зростанням з людини. М'язистий, сильний, надзвичайно рухливий, він був з тих собак, які не вагаючись нападають на ягуара і пантеру і не бояться самотужки схопитися з ведмедем. Шерсть у Дінго була густа, темно-руда, з білими підпалинами на морді, хвіст довгий, пухнастий і пружний, як у лева. Така собака в розлюченого стані могла виявитися небезпечним ворогом, і не дивно, що Негору не був у захваті від прийому, який надав йому цей сильний пес
И Пятнадцатилетний капитан - не исключение. Такое ощущение, что Жюль Верн все время сидит над рукописью и думает: "Таак... Как бы мне реалистично изменить начальные условия, чтобы обычные шаблонные приключения, которые я скармливаю читателю в каждой своей книге, выглядели невероятными и захватывающими? Хм...О! Придумал! Пусть командовать кораблем будет не взрослый человек, а подросток! Гениаально!" Ну а потом тычет на своем маке Ctrl+F и заменяет в "рыбе" слово "капитан" на "пятнадцатилетний капитан". Profit. Шутка Вообще, на самом деле, эта книга гораздо интереснее большинства остальных, ибо интрига здесь не прочитывается с первых страниц как обычно, а прямо держит до конца. Здесь фантазия автора на тему "что было бы если бы кораблем командовал…