Термін «комп’ютерна залежність» вперше був використаний в 1990 році. Психологи її класифікують, як форму емоційної «наркоманії». Для залежного підлітка стає важливим не результат гри, а її процес, у якому він втрачає контроль над часом. Факти свідчать, що більшість 16-18 літніх юнаків, які мають доступ до Інтернету та грають у он-лайн ігри, місяцями, а то й роками не виходять з дому! Один хлопець звернувся до психіатрів з проханням надати йому інвалідність через агорафобію (страх перед відкритим простором). Ніяких відхилень у нього не знайшли, але дізналися, що він просто не міг відірватися від улюбленої гри.
Психологи виділяють такі стадії залежності: Стадія легкого захоплення. Коли людина один чи кілька разів пограла у рольову комп’ютерну гру, вона входить у смак, їй починає подобатися комп’ютерна графіка, звук, сам факт імітації реального життя чи якихось фантастичних сюжетів. Стадія захоплення. Фактором, що свідчить про перехід людини на цю стадію формування залежності, є поява в ієрархії потреб нової потреби — грати в комп’ютерні ігри. Гра в комп’ютерні ігри на цьому етапі має систематичний характер. Якщо людина немає постійного доступу до комп’ютера, можливі досить активні дії з усунення цієї перешкоди. Стадія залежності. Залежність може оформлятися в одній з двох форм: соціалізованій та індивідуалізованій. Соціалізована форма ігрової залежності відрізняється підтримкою соціальних контактів із соціумом (хоча переважно з такими ж ігровими фанатами). Ці гравці люблять грати за до комп’ютерної мережі один з одним. Ця форма залежності менш згубна для психіки, ніж індивідуалізована форма. Людина не відривається від соціуму, не усамітнюється в собі. Чи може підліток, для якого гра стала самоціллю та сенсом буття, розвиватися, як гармонійна особистість, реалізувати свої здібності? Треба розуміти, що залежність у будь-якій формі – це рух по замкнутому колу, де немає розвитку.
Виділяють досить чіткі симптоми залежності від комп’ютерних ігор: Психологічні симптоми: • Відчуття ейфорії чи піднесеності під час роботи за комп’ютером; • Нездатність зупинити роботу за комп’ютером; • Дедалі більше часу затрачується на комп’ютерні ігри; • Ігнорування друзів та сім’ї; • Відчуття порожнечі, депресії та роздратованості поза комп’ютером; • Перекладання повсякденних турбот на плечі членів сім’ї;
Фізичні симптоми: • Зап’ястний тунельний синдром — оніміння та зниження чутливості пальців; • Сухі очі; • Головні болі (схожі на мігрень); • Болі у спині; • Нерегулярне харчування — відсутність апетиту; • Недотримання гігієни; • Розлади сну.
Більшість гравців – дуже одинокі люди. Навіщо, коли живе спілкування замінюють ігри! Окрім того, приваблюють складні системи завдань та досягнень. Головною причиною виникнення комп’ютерної залежності у дітей психологи вважають недостатнє спілкування і взаєморозуміння з батьками і однолітками. Ігри для них - це шлях самоствердитися, бо у віртуальному світі, все залежить тільки від твого уміння грати, а не від особистих якостей та умінь. Виникає ілюзія, що ти чогось досягаєш, а в житті може бути навпаки.
Не хочеш стати ігроманом, пам’ятай: Не можна грати під час депресії, при серйозних змінах у житті. Не варто грати, коли гостро відчуваєш самотність. Гравці погані співрозмовники. Набагато зменшують ризик пристрасті до гри цікаве життя, знання, розуміння того, що алкоголь, наркотики та надмір ігор – це все один ланцюжок, кінцевий пункт якого - повна самоліквідація особистості. Імунітетом тут мають бути чуття міри та відповідальності. Згадай народну мудрість: «Що занадто, то нездорово».
Из жизни дробей. Вы никогда не задумывались, что делают цифры, когда вы закрываете тетрадку? Между прочим, они и без вас неплохо живут! Ходят в гости, складываются и вычитаются, делятся, умножаются… И не всегда на место возвращаются! Ведь не вы же все эти глупые ошибки делаете? Вот однажды две Дроби поссорились. Это не секрет, что у Дробей ужасно скверный характер. То они сокращаться не хотят, то приводиться. Да вы и сами это знаете. На сей раз это были почтенные 17/18 и 18/19. Они выясняли, кто из них больше. (Вы то, конечно, сразу бы определили!) «Я больше!»,- кричит 18/19, -«У меня Числитель больше! Ведь всем известно, что чем больше Числитель, тем больше Дробь!». «Нет!»,- не уступает вторая,- «ты на свой Знаменатель посмотри! У меня Знаменатель меньше, значит, я - больше!». «Да приведитесь вы, наконец, к Общему Знаменателю! Тогда сразу понятно будет»,- советуют им. «Вот еще. Я не желаю иметь с ней ничего общего!»,- не соглашается одна. « Зачем мне эта морока, когда я чувствую, что Я больше», - возражает другая. Пришлось вызывать Уравнителя. А у того есть свой метод, и эталон припасен. Берет ЕДИНИЦУ и отнимает от нее спорщиц. «Так, гражданочки: 1 - (17/18) = 1/18; 1 - (18/19) = 1/19. Выходит-то, что 1/19 МЕНЬШЕ, чем 1/18. Значит, и 18/19 будет немного БЛИЖЕ к ЕДИНИЦЕ, чем 17/18.». А к Уравнителю уж очередь выстроилась ему Решите, кто больше: 92/93 или 93/94? А то ему еще нужно поскорее Обыкновенные Дроби 4/5 и 3/8 в Десятичные перевести, иначе они на самолет опоздают!
Факти свідчать, що більшість 16-18 літніх юнаків, які мають доступ до Інтернету та грають у он-лайн ігри, місяцями, а то й роками не виходять з дому! Один хлопець звернувся до психіатрів з проханням надати йому інвалідність через агорафобію (страх перед відкритим простором). Ніяких відхилень у нього не знайшли, але дізналися, що він просто не міг відірватися від улюбленої гри.
Психологи виділяють такі стадії залежності:
Стадія легкого захоплення. Коли людина один чи кілька разів пограла у рольову комп’ютерну гру, вона входить у смак, їй починає подобатися комп’ютерна графіка, звук, сам факт імітації реального життя чи якихось фантастичних сюжетів.
Стадія захоплення. Фактором, що свідчить про перехід людини на цю стадію формування залежності, є поява в ієрархії потреб нової потреби — грати в комп’ютерні ігри. Гра в комп’ютерні ігри на цьому етапі має систематичний характер. Якщо людина немає постійного доступу до комп’ютера, можливі досить активні дії з усунення цієї перешкоди.
Стадія залежності. Залежність може оформлятися в одній з двох форм: соціалізованій та індивідуалізованій. Соціалізована форма ігрової залежності відрізняється підтримкою соціальних контактів із соціумом (хоча переважно з такими ж ігровими фанатами). Ці гравці люблять грати за до комп’ютерної мережі один з одним. Ця форма залежності менш згубна для психіки, ніж індивідуалізована форма. Людина не відривається від соціуму, не усамітнюється в собі.
Чи може підліток, для якого гра стала самоціллю та сенсом буття, розвиватися, як гармонійна особистість, реалізувати свої здібності? Треба розуміти, що залежність у будь-якій формі – це рух по замкнутому колу, де немає розвитку.
Виділяють досить чіткі симптоми залежності від комп’ютерних ігор:
Психологічні симптоми:
• Відчуття ейфорії чи піднесеності під час роботи за комп’ютером;
• Нездатність зупинити роботу за комп’ютером;
• Дедалі більше часу затрачується на комп’ютерні ігри;
• Ігнорування друзів та сім’ї;
• Відчуття порожнечі, депресії та роздратованості поза комп’ютером;
• Перекладання повсякденних турбот на плечі членів сім’ї;
Фізичні симптоми:
• Зап’ястний тунельний синдром — оніміння та зниження чутливості пальців;
• Сухі очі;
• Головні болі (схожі на мігрень);
• Болі у спині;
• Нерегулярне харчування — відсутність апетиту;
• Недотримання гігієни;
• Розлади сну.
Більшість гравців – дуже одинокі люди. Навіщо, коли живе спілкування замінюють ігри! Окрім того, приваблюють складні системи завдань та досягнень.
Головною причиною виникнення комп’ютерної залежності у дітей психологи вважають недостатнє спілкування і взаєморозуміння з батьками і однолітками. Ігри для них - це шлях самоствердитися, бо у віртуальному світі, все залежить тільки від твого уміння грати, а не від особистих якостей та умінь. Виникає ілюзія, що ти чогось досягаєш, а в житті може бути навпаки.
Не хочеш стати ігроманом, пам’ятай:
Не можна грати під час депресії, при серйозних змінах у житті.
Не варто грати, коли гостро відчуваєш самотність. Гравці погані співрозмовники.
Набагато зменшують ризик пристрасті до гри цікаве життя, знання, розуміння того, що алкоголь, наркотики та надмір ігор – це все один ланцюжок, кінцевий пункт якого - повна самоліквідація особистості. Імунітетом тут мають бути чуття міри та відповідальності. Згадай народну мудрість: «Що занадто, то нездорово».
Вы никогда не задумывались, что делают цифры, когда вы закрываете тетрадку? Между прочим, они и без вас неплохо живут! Ходят в гости, складываются и вычитаются, делятся, умножаются… И не всегда на место возвращаются! Ведь не вы же все эти глупые ошибки делаете?
Вот однажды две Дроби поссорились. Это не секрет, что у Дробей ужасно скверный характер. То они сокращаться не хотят, то приводиться. Да вы и сами это знаете. На сей раз это были почтенные 17/18 и 18/19. Они выясняли, кто из них больше. (Вы то, конечно, сразу бы определили!) «Я больше!»,- кричит 18/19, -«У меня Числитель больше! Ведь всем известно, что чем больше Числитель, тем больше Дробь!». «Нет!»,- не уступает вторая,- «ты на свой Знаменатель посмотри! У меня Знаменатель меньше, значит, я - больше!».
«Да приведитесь вы, наконец, к Общему Знаменателю! Тогда сразу понятно будет»,- советуют им. «Вот еще. Я не желаю иметь с ней ничего общего!»,- не соглашается одна. « Зачем мне эта морока, когда я чувствую, что Я больше», - возражает другая.
Пришлось вызывать Уравнителя. А у того есть свой метод, и эталон припасен. Берет ЕДИНИЦУ и отнимает от нее спорщиц. «Так, гражданочки: 1 - (17/18) = 1/18; 1 - (18/19) = 1/19. Выходит-то, что 1/19 МЕНЬШЕ, чем 1/18. Значит, и 18/19 будет немного БЛИЖЕ к ЕДИНИЦЕ, чем 17/18.».
А к Уравнителю уж очередь выстроилась ему Решите, кто больше: 92/93 или 93/94? А то ему еще нужно поскорее Обыкновенные Дроби 4/5 и 3/8 в Десятичные перевести, иначе они на самолет опоздают!