Доброта - это внутреннее чувство человека, которое можно выразить и словами, и поступками. покормить птиц зимой, собрать игрушки и книги для детей в детский дом, улыбнуться прохожему - это тоже доброта. если тебя окружают добрые люди, ты сам делаешься добрее. мне повезло. в моём окружении много людей, для которых нести добро естественно и даже необходимо. они никогда не выпячивают того, что они добры, они просто несут добро с любовью. готовясь к этому сочинению, я прочитал афоризм у. лендера «не столько доброта делает людей счастливыми, сколько счастье делает их добрыми» . меня заинтересовала эта мысль, и я обсудил её с одним человеком. получается, что когда человек счастлив, ему хочется делать добро, чтобы таким образом поделиться своим счастьем. но в тоже время, я могу множество примеров из собственного опыта, что и доброта делает людей счастливыми. в декабре мы ездили в подмосковный пансионат. стояли трескучие морозы. гуляя на лыжах, я заметил котёнка. он, увидев меня, бросился под крыльцо соседнего коттеджа. на моё «кис-кис-кис» выглянула сначала одна кошачья мордочка, ещё одна и ещё. двенадцать котов! я почувствовал себя неловко «под прицелом их взглядов» и решительно двинулся домой за подкормкой. в тот день я покормил их колбасой, а на следующий день мы с папой поехали в москву за сухим кормом для кошек. сейчас я думаю, что двигало нами тогда? вне всякого сомнения, я был счастлив в тот момент, когда впервые увидел котёнка. у меня тогда только начались каникулы, был прекрасный день, солнечный и морозный. мне захотелось поделиться своим счастьем с этим котёнком. и это сделало меня ещё более счастливым. таким образом, мы пришли к интересному заключению. оказывается, именно доброта делает людей счастливыми. доброта и счастье - это две стороны одной медали. чем больше мы отдаём, тем больше получаем. чем больше мы делаем добра, тем счастливее мы становимся. таким образом, счастье возвращается к нам бумерангом. «будьте счастливы» - желают нам на новый год, на день рождения. может быть, если бы люди чаще задумывались о природе счастья и доброты, счастливых людей было бы намного больше. будьте добры и тогда вы будете счастливы!
Твір за романом «Злочин і кара». «Краса врятує світ», - написав Ф. М. Достоєвський у своєму романі «Ідіот». Цю красу, яка здатна врятувати і перетворити світ, Достоєвський шукав протягом усього свого творчого життя, тому майже в кожному його романі є герой, В якому є й хоча б частинка цієї краси. Причому письменник мав на увазі зовсім не зовнішню красу людини, а його моральні якості, які і перетворюють його в дійсно прекрасної людини, який своєю добротою і людяністю здатний внести частинку світла в убогий і жорстокий світ. У романі «Злочин і кара» таким світлом стала Сонечка Мармеладова, Сама «принижена і ображена» з усіх героїв цього роману. Саме вона завдяки своєму світлому і безкорисливій характером стає справжнім моральним ідеалом Достоєвського, До якого він мріє привести всіх людей.Цей моральний ідеал укладений в безкорисливій, самовідданої і жалісливий Соні, що є такою від природи, від того, що так їй велять її серце, її щира віра в Бога і в добрий початок у всіх людях. Завдяки своїй моральній чистоті і душевної невинності Сонечка як би виривається з пут сучасності, ширяє над реальним життям, стає уособленням всіх кращих людських якостей. Часом вона, неосвічена і напівписьменна дівчина, бачить навіть більше, ніж студент філософ Раскольников. Їй зрозуміло те, що Родіону тільки належить зрозуміти, а саме - безмежна любов до всього людства, яка веде до єднання з людьми і суспільством. Якби не було цієї любові, Сонечка не змогла б жити, бо життя тільки заради самої себе, їй не зрозуміла. Їй необхідно жити для когось то, тільки тоді її існування стає повним і має якийсь сенс. Заради цього вона готова навіть пожертвувати собою. Чи не піди вона на вулицю - померли б з голоду її домочадці. Ласкаво Соні по відношенню до інших вимагає зла по відношенню до себе, але вона готова принести таку жертву. Іноді образ приниженою, яка торгує своїм тілом дівчини нагадує читачеві про найчистішому образі Богоматері, яка журиться за всіх нещасних на землі. «Так не на землі, а там … про людей тужать, плачуть, а не докоряють …»Самозречення Соні набуває форми «нескінченного приниження». Але, на думку Достоєвського, це якість повинна бути притаманне людині від початку. Тільки той людина, Який володіє цими якостями з самого народження, може стати моральним ідеалом. Саме такою людиною і є Соня. Цікаво простежити за тим, як Соня відноситься до християнської віри. Для неї абсолютно не має значення обрядова сторона, найважливішим є саме віра, віра в Бога, віра в початкове добро і людяність. Саме у вірі вона знаходить той світ, який висвітлює її жалюгідне існування і положення повії. Тому до Сонечки не липне «бруд обстановки убогій». Тому вона не стане домагатися добра через зло, тільки через самопожертву і милосердя любов до всього людства.В образі Соні втілені ідеї Достоєвського про те, що світ врятує братерське єднання між людьми, справжня віра в Бога, і що основу для цього єднання слід шукати не в суспільстві «сильних світу цього», а в глибинах народної Росії. В особі Соні Достоєвський зображує народний, справжній варіант релігійного світовідчуття. Саме в народній релігійності знаходить Достоєвський основу для своєї ідеї глибинного християнства. Ось чому саме Сонечка Мармеладова стає ідеалом жінки, ідеалом людини. Ось чому саме в ній укладено моральний ідеал самого Достоєвського, який вважав, що саме така, справжня душевна простота і краса врятують світ, направлять людство в потрібне русло і позбавлять людей від багатьох страждань і вилікують суспільство від пороків.