Их очень уж много.. Выделил 11 самых, на мой взгляд, важных. 1) Снимать шапку, заходя в дом. 2) Пожимать руку и снимать при этом перчатку. 3) Целовать руку даме. 4) Чокаться во время совместного распития вина. 5) Никогда не приходите в гости без звонка. 6)Не кладите смартфон на стол в общественных местах. Поступая таким образом, вы показываете, насколько важную роль в вашей жизни играет устройство связи и насколько сильно вам неинтересна происходящая рядом надоедливая болтовня. 7) Мужчина никогда не носит женскую сумку. И женское пальто он берет только для того, чтобы донести до раздевалки. 8) Если вы идете с кем-нибудь, и ваш спутник поздоровался с незнакомым вам человеком, следует поздороваться и вам. 9) Обувь ВСЕГДА должна быть чистой. 10) В присутствии женщины мужчины курят только с её позволения. 11) Не стремитесь угнаться за модой. Лучше выглядеть не модно, но хорошо, чем модно и плохо.
Д.М.Бантиш-Каменський. В першій половині XIX ст. з'явився ряд великих узагальнюючих праць на зразок «Історії держави Російської» М.Карамзіна; великий інтерес до історичного минулого взагалі і зокрема України, вихід у світ окремих розвідок з цього питання свідчив про потребу видання систематичної, узагальнюючої і по можливості повної історії України. Справу створення саме такої праці виконав Дмитро Миколайович Бантиш-Каменський (1788-1850).
Д.М.Бантиш-Каменський народився в Москві 5 листопада 1788 р. в дворянській родині Бантишів, що походили з молдавських бояр. Його дід М.К.Бантиш прибув у Росію з Ясів в 1717 р. на за свого родича кн. Д.К.Кантемира. Д.М.Бантиш-Каменський юнаком був записаний у списки лейб-гвардії Семенівського полку (1795 р.), а після вступу на трон Павла І був виключений з них, разом з іншими малолітками. В 1800 р. його влаштовують юнкером у Московський архів іноземної колегії, керівником якого був його батько, також історик М.М.Бантиш-Камен-ський. Після Вітчизняної війни 1812 р. Д.Бантиш-Каменський слухав лекції в Московському університеті, а після закінчення його перейшов на службу в Колегію іноземних справ у Петербурзі.
Д. М. Бантиш-Каменський побував у кількох закордонних відрядженнях, досконало володів іноземними мовами – французькою, німецькою, англійською і латинською. Перед ним відкривалась можливість дипломатичної кар’єри, з якої він не скористався, а вступив на службу правителем канцелярії князя М.Рєпніна, призначеного в 1816 р. військовим губернатором Малоросії. Перебування на цій посаді в новому колі дворянської інтелігенції, що зосереджувалася навколо Рєпніна, позитивно позначилося на заняттях Бантиш-Каменського. Князь Рєпнін порадив історику написати синтезовану працю з історії України і допомагав йому в цій роботі. До послуг Д.Бантиш-Каменського був архів Рєпніна, матеріали архіву Малоросійської колегії, що зберігалися при Чернігівському губернському правлінні, а також успадковані від батька численні збірки матеріалів
1) Снимать шапку, заходя в дом.
2) Пожимать руку и снимать при этом перчатку.
3) Целовать руку даме.
4) Чокаться во время совместного распития вина.
5) Никогда не приходите в гости без звонка.
6)Не кладите смартфон на стол в общественных местах. Поступая таким образом, вы показываете, насколько важную роль в вашей жизни играет устройство связи и насколько сильно вам неинтересна происходящая рядом надоедливая болтовня.
7) Мужчина никогда не носит женскую сумку. И женское пальто он берет только для того, чтобы донести до раздевалки.
8) Если вы идете с кем-нибудь, и ваш спутник поздоровался с незнакомым вам человеком, следует поздороваться и вам.
9) Обувь ВСЕГДА должна быть чистой.
10) В присутствии женщины мужчины курят только с её позволения.
11) Не стремитесь угнаться за модой. Лучше выглядеть не модно, но хорошо, чем модно и плохо.
Д.М.Бантиш-Каменський. В першій половині XIX ст. з'явився ряд великих узагальнюючих праць на зразок «Історії держави Російської» М.Карамзіна; великий інтерес до історичного минулого взагалі і зокрема України, вихід у світ окремих розвідок з цього питання свідчив про потребу видання систематичної, узагальнюючої і по можливості повної історії України. Справу створення саме такої праці виконав Дмитро Миколайович Бантиш-Каменський (1788-1850).
Д.М.Бантиш-Каменський народився в Москві 5 листопада 1788 р. в дворянській родині Бантишів, що походили з молдавських бояр. Його дід М.К.Бантиш прибув у Росію з Ясів в 1717 р. на за свого родича кн. Д.К.Кантемира. Д.М.Бантиш-Каменський юнаком був записаний у списки лейб-гвардії Семенівського полку (1795 р.), а після вступу на трон Павла І був виключений з них, разом з іншими малолітками. В 1800 р. його влаштовують юнкером у Московський архів іноземної колегії, керівником якого був його батько, також історик М.М.Бантиш-Камен-ський. Після Вітчизняної війни 1812 р. Д.Бантиш-Каменський слухав лекції в Московському університеті, а після закінчення його перейшов на службу в Колегію іноземних справ у Петербурзі.
Д. М. Бантиш-Каменський побував у кількох закордонних відрядженнях, досконало володів іноземними мовами – французькою, німецькою, англійською і латинською. Перед ним відкривалась можливість дипломатичної кар’єри, з якої він не скористався, а вступив на службу правителем канцелярії князя М.Рєпніна, призначеного в 1816 р. військовим губернатором Малоросії. Перебування на цій посаді в новому колі дворянської інтелігенції, що зосереджувалася навколо Рєпніна, позитивно позначилося на заняттях Бантиш-Каменського. Князь Рєпнін порадив історику написати синтезовану працю з історії України і допомагав йому в цій роботі. До послуг Д.Бантиш-Каменського був архів Рєпніна, матеріали архіву Малоросійської колегії, що зберігалися при Чернігівському губернському правлінні, а також успадковані від батька численні збірки матеріалів
Пошаговое объяснение: