Равноправие в семье хорошим выходом из ситуации является равноправие. в семье все должно решаться сообща. один человек не может хорошо разбираться во всех вещах. поэтому каждая из сторон должна идти на компромиссы. быть главой семьи - это не только привилегии, но и большая ответственность, поэтому лучший выход – делить все заботы и, соответственно, привилегии поровну, и все решения принимать вместе. но, к счастью, не перевелись еще и случаи настоящего партнерства в семьях, когда никто из не тянет одеяло на себя, уважает мнение своей половинки. а женская мудрость соседствует с мужской. бывает и так, что муж является "главой семьи", но стараются обсуждать принимаемые им решения вместе, ведь женщина может давать разумные советы! женщина часто является вдохновителем, инициатором всех идей, всех перемен, начиная от покупки бытовых вещей и заканчивая планированием рождения ребенка. но ей бы трудно было продвигать какую-либо идею, не чувствуя заранее, что она встретит мощную поддержку и одобрение своего мужа. при равноправии в семье довольно часто не бывает четкого разграничения обязанностей, но всегда могут положиться друг на друга в любом вопросе и в любом деле. в наше непростое время выигрывают те пары, которым не приходит в голову спорить на эту тему, они просто живут и искренне поддерживают друг друга. есть малочисленные пары, где принято вопрос о власти в семье решать с позиции зависимости, и главой семьи должен стать тот, кто приносит в семью больше денег. идеально, когда обе половины (муж и жена) равноправны, но не взаимозаменяемы, и каждый выполняет вполне определенные функции в семье. издревле вечные понятия: мать - хранительница очага, отец - защитник и добытчик, видоизменившись, в принципе остаются в силе. образно говоря, муж - это дом: крепкий, надежный; жена - всё, что внутри дома: красота, уют, мягкий психологический климат. славная тогда семья получается, прочная и добрая. и наконец, «семье, как любому нормальному организму, не две головы нужны, а нужны голова и сердце» хорошо, когда руководит семьей добрая голова отца, а греет всех в ней умное сердце матери. раньше считалось: глава семьи - добытчик, кормилец. по какому же признаку определяется глава семьи теперь? вот коллективное мнение многих: «глава семьи в наше время - руководитель, который должен быть и превосходным психологом (знать о каждом в своей семье не только то, что видно всем, но и то, что спрятано глубоко внутри) , и одаренным дипломатом (находить верные решения в сложных семейных ситуациях) , хорошим организатором (представлять возможности, интересы, запросы всех членов семьи) . он (или она) должен быть справедлив ко всем, всегда обдумывать свою точку зрения и не рубить сплеча. она (или он) несет в семью доброту, внимание, великодушие, заботу, тепло души. слово этого человека играет решающую роль во всех спорных вопросах, потому что он может не только ответственно принять решение, но и ненавязчиво, тактично провести его в жизнь. глава семьи подобен опытному капитану, ведущему корабль по волнам моря житейского. но в одном человеке все эти качества сочетаются редко. напрашивается решение о распределении функций главы семьи между всеми её членами: каждому по способностям» . значит, можно обойтись без главы семьи? многие считают: да, не только можно, но и нужно: «благополучие семьи создается свободой и согласием её членов. ясно, что деспотизм, унижение, эгоизм не цементируют, а разваливают семью. надо все решать и делать сообща, причем каждый пусть старается взять на себя большую ношу, чтобы облегчить труд другого. и всегда надо крепить авторитет не только свой, а друг друга. так интереснее жить.
Розглядаючи античний світ, ми бачимо, що суть міфології стає зрозумілою лише при з’ясуванні особливостей первіснообщинного устрою, коли він сприймається як життя однієї величезної родової общини. Так само і в міфі узагальнюється все різноманіття природних явищ і людських стосунків. Можна уявити, які особливості мав міфологічний світогляд, взявши за приклад міф про Прометея.
У міфі не виділяють себе з навколишньої природної стихії людина і суспільство, там все з’єднане в єдине ціле: природа, суспільство і людина. Мабуть, не один герой не здобув такої популярності, як титан Прометей. Це, напевно, сталося тому, що він, як ніхто інший, дуже багато зробив для людей.
Прометей в нещасних смертних, які повинні були загинути від гніву громовержця Зевса. Він розумів, що не зможе врятувати людей, якщо заховає їх в лісі або в печері, адже ніхто і ніде не може сховатися від всюдисущого ока богів. Загибель людей була вирішена, врятувати людство могло лише знання та розуміння того, що відбувається в природі. Зробити людей сильними, відважними можливо було завдяки розуму, знанням законів природи, вмінню пристосовуватися до положення і протистояння, заняттям ремеслами. Прометей навчав людей ремеслам, заняттям мистецтвом і робив все для того, щоб в них з’явилася мрія і віра в майбутнє. Здобувши знання і уміння, люди перестали до жаху боятися богів, і хоч продовжували поважати їх силу, та сподівалися на себе.
Будучи безсмертним, Прометей був приречений цілі століття зносити нестерпні муки, котрими його покарав Зевс. Якби він попросив вибачення, підкорися громовержцю, той з радістю прийняв би його знову на Олімп. Але ще більш Зевс хотів, щоб Прометей розповів про його долю і назвав ім’я сина земної жінки, котрий по пророцтву зніме його з трону. Він мріяв дізнатися ім’я і знищити дитину ще в колисці. Та Прометей мужньо зносив усі муки, не підкоряючись волі тирана.
Уособленням самопожертвування заради інших, сили, мужності став для людства образ Прометея. Люди перестали боятися богів, розвінчали їх, а Прометей назавжди залишився найкращім прикладом гідності. Його ім’ям стали називати людей, які могли пожертвувати своїм життям заради інших, залишаючись вірними своєму слову.
Прометей — це символ шляхетної, мужньої людини, що здатна пожертвувати собою заради іншого. Коли ми кажемо «Прометей», ми маємо на увазі людину, яка несе комусь радість і світло, запалює вогонь на благо людства. Мені дуже подобається Прометей, його особисті якості, і я буду прагнути, як і він, робити людям добро.
Розглядаючи античний світ, ми бачимо, що суть міфології стає зрозумілою лише при з’ясуванні особливостей первіснообщинного устрою, коли він сприймається як життя однієї величезної родової общини. Так само і в міфі узагальнюється все різноманіття природних явищ і людських стосунків. Можна уявити, які особливості мав міфологічний світогляд, взявши за приклад міф про Прометея.
У міфі не виділяють себе з навколишньої природної стихії людина і суспільство, там все з’єднане в єдине ціле: природа, суспільство і людина. Мабуть, не один герой не здобув такої популярності, як титан Прометей. Це, напевно, сталося тому, що він, як ніхто інший, дуже багато зробив для людей.
Прометей в нещасних смертних, які повинні були загинути від гніву громовержця Зевса. Він розумів, що не зможе врятувати людей, якщо заховає їх в лісі або в печері, адже ніхто і ніде не може сховатися від всюдисущого ока богів. Загибель людей була вирішена, врятувати людство могло лише знання та розуміння того, що відбувається в природі. Зробити людей сильними, відважними можливо було завдяки розуму, знанням законів природи, вмінню пристосовуватися до положення і протистояння, заняттям ремеслами. Прометей навчав людей ремеслам, заняттям мистецтвом і робив все для того, щоб в них з’явилася мрія і віра в майбутнє. Здобувши знання і уміння, люди перестали до жаху боятися богів, і хоч продовжували поважати їх силу, та сподівалися на себе.
Будучи безсмертним, Прометей був приречений цілі століття зносити нестерпні муки, котрими його покарав Зевс. Якби він попросив вибачення, підкорися громовержцю, той з радістю прийняв би його знову на Олімп. Але ще більш Зевс хотів, щоб Прометей розповів про його долю і назвав ім’я сина земної жінки, котрий по пророцтву зніме його з трону. Він мріяв дізнатися ім’я і знищити дитину ще в колисці. Та Прометей мужньо зносив усі муки, не підкоряючись волі тирана.
Уособленням самопожертвування заради інших, сили, мужності став для людства образ Прометея. Люди перестали боятися богів, розвінчали їх, а Прометей назавжди залишився найкращім прикладом гідності. Його ім’ям стали називати людей, які могли пожертвувати своїм життям заради інших, залишаючись вірними своєму слову.
Прометей — це символ шляхетної, мужньої людини, що здатна пожертвувати собою заради іншого. Коли ми кажемо «Прометей», ми маємо на увазі людину, яка несе комусь радість і світло, запалює вогонь на благо людства. Мені дуже подобається Прометей, його особисті якості, і я буду прагнути, як і він, робити людям добро.