Компетенция — это личностная специалиста (сотрудника) решать определённый класс профессиональных задач.
А. В. Хуторской считает, что компетентность – это владение, обладание человеком соответствующей компетенцией, включающей его личностное отношение к ней и предмету деятельности
По мнению Т. М. Сорокиной, под профессиональной компетентностью педагога понимается единство его теоретической и практической готовности к осуществлению социально-педагогической деятельности.
Компетентность рассматривается как одна из ступеней профессионализма, составляющая основу педагогической деятельности учителя. Компетентность педагога трактуется как личности на разном уровне решать различные типы педагогических задач.
Профессиональная компетентность представляет собой следующие сформированные позиции готовности специалиста:
Профессиональная компетентность - это уровень осведомленности, авторитетности педагога, позволяющий ему продуктивно решать учебно-воспитательные задачи, возникающие в процессе подготовки квалифицированного специалиста, формирования личности другого человека.
В структуру профессиональной компетентности входят:
- общественно-политическая осведомленность,- психолого-педагогическая эрудиция,- педагогическая техника,- умения и навыки организации педагогической деятельности.
О. А. Акулова, Н. Ф. Радионова и А. П. Тряпицына видят следующие существенные признаки компетентности:
- компетентность имеет деятельностный характер обобщенных умений в сочетании с предметными умениями и знаниями в конкретных областях;- компетентность проявляется в умении осуществлять выбор, исходя из адекватной оценки себя в конкретной ситуации.
Этими же авторами предложена трехуровневая иерархия компетентностей.
Ключевые компетентности. Ключевые компетентности приобретают сегодня особую значимость. Они проявляются, прежде всего, в решать профессиональные задачи на основе использования информации и коммуникации.
Базовые компетентности. Для профессиональной социально-педагогической деятельности базовыми являются компетентности, необходимые для “построения” профессиональной деятельности в контексте требований к системе образования на определённом этапе развития общества.
Специальные компетентности отражают специфику конкретной предметной или надпредметной сферы профессиональной деятельности.
Разумеется, все три вида компетентностей взаимосвязаны и развиваются одновременно, что и формирует индивидуальный стиль социально-педагогической деятельности, и, в конечном итоге, обеспечивает становление профессиональной компетентности.
Профессиональная компетенция как совокупность знаний по организации профессиональной деятельности будущего педагога-воспитателя.
Различают следующие виды компетенций:
Учебно-познавательная компетенция — это совокупность умений и навыков познавательной деятельности. Владение механизмами целеполагания, планирования, анализа, рефлексии, самооценки успешности собственной деятельности. Владение приемами действий в нестандартных ситуациях, эвристическими методами решения проблем. Владение измерительными навыками, использование статистических и иных методов познания.Информационная компетенция — это самостоятельно искать, анализировать, отбирать, обрабатывать и передавать необходимую информацию.Коммуникативная компетенция — это владение навыками взаимодействия с окружающими людьми, умение работать в группе. Знакомство с различными социальными ролями.
Восени дні стають коротші, сонце гріє слабо. Більшість птахів готується до відльоту в теплі краї. Перед цим у них закінчується осіннє линяння. Перелітні птахи до осені починають жиріти, тому що в них попереду далекий шлях, на який треба буде витратити багато сил і енергії. Шпаки, граки та інші птахи збираються в зграї. Спочатку зграї кочують, а потім залишають рідні місця й летять у теплі краї. Першими відлітають комахоїдні птахи: стрижі, ластівки, солов'ї, тому що набагато зменшується кількість комах; метелики забираються в щілини, де перезимовують до весни; засинають жуки, бабки, надійно сховані в комах гусениці і личинки. Як тільки замерзають водойми, відлітають водоплавні птахи.
Щоб добре гати пташиний переліт, треба знати, як летять птахи. Виділяють такі основні форми пташиних зграй; кутом і клином (журавлі, гуси); шеренгою, а також один за одним (гуси, качки, чирки); скупченою зграєю (шпаки, омелюхи); безладною зграєю (кулики, дрібні горобині). Деякі птахи летять по одному (зозулі, дрімлюги).
Проте дуже багато птахів залишається в середній смузі зимувати. Це насамперед дятел, повзик, пищуха, які спритно дістають комах та їх личинки з-під кори дерев. Усюди зустрінеш синиць, які оживляють осінній ліс своїм щебетанням. Горобці (польові), галки, ворони перебираються ближче до людського житла. Птахів, які живуть у даній місцевості цілий рік, називають осілими. Взимку їм доводиться важко через нестачу корму, тому школярі повинні на початку осені потурбуватися про них: заготувати ягоди горобини, калини, бузини, глоду для дроздів, омелюх, снігурів, насіння берези, вільхи для чечіток, чижів і насіння кавунів, динь, гарбузів для синиць, шишки лопуха й віники з лободи для щиглів.
Комах восени стає менше, а ось павуків зустрічається дуже багато. У ясні дні можна гати літаючу павутину, на якій сидить маленький павучок. Він перед тим залазить на кінчик гілки, жердини і починає випускати павутину, яка стає все довшою й довшою, потім павучок перекушує павутину, вітер її підхоплює і заносить далеко. Так молоді павуки розселяються на нові території.
З охолодженням водойм до місць своїх зимівель починають збиратися риби, і тільки минь радіє зимі. Він стає дуже рухливим, піднімається до верхів'їв річок і серед гальки й піску відкладає ікру.
У звірів змінюється шерсть, вона стає густішою й теплішою. У зв'язку з зимівлею всіх тварин можна поділити на такі групи: тварини, які взимку сплять (бурий ведмідь, борсук, єнотовидний собака), в їхньому організмі головним чином настає гальмування життєвих процесів — в'ялий стан, зниження реакцій на подразники. Перед тим як залягти в барлогу, ведмідь посилено харчується, об'їдається ягодами, обсмоктує волоті вівса. І при цьому жиріє. Борсук не тільки від’їдається жолудями, а й робить запаси. У його нірках можна знайти сушених жаб, жуків і навіть гриби. А нірку, де він спить, борсук утеплює листям, старанно вичищає. Це дуже охайний звір.
Друга група тварин (їжак, ховрашок, хом'як) впадають у справжню зимову сплячку. Третя група тварин робить собі на зиму запаси. У гризунів, які живляться зерном, знаходили в норах до 6 кг зерна. У великі морози ці тварини впадають у сон, особливо коли не вистачає їжі для підтримання нормальної життєдіяльності. Навіть звірі, які ведуть активний б життя, на зиму роблять собі запаси корму. Ласки й горностаї збирають по 20-З0 полівок і мишей, чорні тхори ховають під льодом жаб, норки – рибу, бобри запасають гілки тощо.
Третя група тварин веде активний б життя (вовк, лисиця, заєць, лось та ін.). Заєць їсть узимку кору дерев. Вовк узимку майже завжди голодний, тому він пробігає десятки кілометрів, перш ніж йому вдасться кого-небудь вислідити. Взимку він не погидує з’їсти навіть мишу, птаха й мертву тварину, хапає собак, що заґавилися, коло житла людини. Лисиця полює мишей. Опустивши низько голову, вона бігає підтюпцем по снігу, прислухаючись, чи не писне полівка. Зачувши писк, кидається в сніг і хапає здобич. Лисиця ловить куріпок, які ночують під снігом. Часто підкрадається в село за домашньою птицею.
Компетенция — это личностная специалиста (сотрудника) решать определённый класс профессиональных задач.
А. В. Хуторской считает, что компетентность – это владение, обладание человеком соответствующей компетенцией, включающей его личностное отношение к ней и предмету деятельности
По мнению Т. М. Сорокиной, под профессиональной компетентностью педагога понимается единство его теоретической и практической готовности к осуществлению социально-педагогической деятельности.
Компетентность рассматривается как одна из ступеней профессионализма, составляющая основу педагогической деятельности учителя. Компетентность педагога трактуется как личности на разном уровне решать различные типы педагогических задач.
Профессиональная компетентность представляет собой следующие сформированные позиции готовности специалиста:
- информационно-смысловая (Я знаю);- эмоционально-мотивационная (Я хочу);- деятельностно - технологическая (Я могу);- нормативно - управленческая (Я должен).Профессиональная компетентность - это уровень осведомленности, авторитетности педагога, позволяющий ему продуктивно решать учебно-воспитательные задачи, возникающие в процессе подготовки квалифицированного специалиста, формирования личности другого человека.
В структуру профессиональной компетентности входят:
- общественно-политическая осведомленность,- психолого-педагогическая эрудиция,- педагогическая техника,- умения и навыки организации педагогической деятельности.О. А. Акулова, Н. Ф. Радионова и А. П. Тряпицына видят следующие существенные признаки компетентности:
- компетентность имеет деятельностный характер обобщенных умений в сочетании с предметными умениями и знаниями в конкретных областях;- компетентность проявляется в умении осуществлять выбор, исходя из адекватной оценки себя в конкретной ситуации.Этими же авторами предложена трехуровневая иерархия компетентностей.
Ключевые компетентности. Ключевые компетентности приобретают сегодня особую значимость. Они проявляются, прежде всего, в решать профессиональные задачи на основе использования информации и коммуникации.
Базовые компетентности. Для профессиональной социально-педагогической деятельности базовыми являются компетентности, необходимые для “построения” профессиональной деятельности в контексте требований к системе образования на определённом этапе развития общества.
Специальные компетентности отражают специфику конкретной предметной или надпредметной сферы профессиональной деятельности.
Разумеется, все три вида компетентностей взаимосвязаны и развиваются одновременно, что и формирует индивидуальный стиль социально-педагогической деятельности, и, в конечном итоге, обеспечивает становление профессиональной компетентности.
Профессиональная компетенция как совокупность знаний по организации профессиональной деятельности будущего педагога-воспитателя.
Различают следующие виды компетенций:
Учебно-познавательная компетенция — это совокупность умений и навыков познавательной деятельности. Владение механизмами целеполагания, планирования, анализа, рефлексии, самооценки успешности собственной деятельности. Владение приемами действий в нестандартных ситуациях, эвристическими методами решения проблем. Владение измерительными навыками, использование статистических и иных методов познания.Информационная компетенция — это самостоятельно искать, анализировать, отбирать, обрабатывать и передавать необходимую информацию.Коммуникативная компетенция — это владение навыками взаимодействия с окружающими людьми, умение работать в группе. Знакомство с различными социальными ролями.Щоб добре гати пташиний переліт, треба знати, як летять птахи. Виділяють такі основні форми пташиних зграй; кутом і клином (журавлі, гуси); шеренгою, а також один за одним (гуси, качки, чирки); скупченою зграєю (шпаки, омелюхи); безладною зграєю (кулики, дрібні горобині). Деякі птахи летять по одному (зозулі, дрімлюги).
Проте дуже багато птахів залишається в середній смузі зимувати. Це насамперед дятел, повзик, пищуха, які спритно дістають комах та їх личинки з-під кори дерев. Усюди зустрінеш синиць, які оживляють осінній ліс своїм щебетанням. Горобці (польові), галки, ворони перебираються ближче до людського житла. Птахів, які живуть у даній місцевості цілий рік, називають осілими. Взимку їм доводиться важко через нестачу корму, тому школярі повинні на початку осені потурбуватися про них: заготувати ягоди горобини, калини, бузини, глоду для дроздів, омелюх, снігурів, насіння берези, вільхи для чечіток, чижів і насіння кавунів, динь, гарбузів для синиць, шишки лопуха й віники з лободи для щиглів.
Комах восени стає менше, а ось павуків зустрічається дуже багато. У ясні дні можна гати літаючу павутину, на якій сидить маленький павучок. Він перед тим залазить на кінчик гілки, жердини і починає випускати павутину, яка стає все довшою й довшою, потім павучок перекушує павутину, вітер її підхоплює і заносить далеко. Так молоді павуки розселяються на нові території.
З охолодженням водойм до місць своїх зимівель починають збиратися риби, і тільки минь радіє зимі. Він стає дуже рухливим, піднімається до верхів'їв річок і серед гальки й піску відкладає ікру.
У звірів змінюється шерсть, вона стає густішою й теплішою. У зв'язку з зимівлею всіх тварин можна поділити на такі групи: тварини, які взимку сплять (бурий ведмідь, борсук, єнотовидний собака), в їхньому організмі головним чином настає гальмування життєвих процесів — в'ялий стан, зниження реакцій на подразники. Перед тим як залягти в барлогу, ведмідь посилено харчується, об'їдається ягодами, обсмоктує волоті вівса. І при цьому жиріє. Борсук не тільки від’їдається жолудями, а й робить запаси. У його нірках можна знайти сушених жаб, жуків і навіть гриби. А нірку, де він спить, борсук утеплює листям, старанно вичищає. Це дуже охайний звір.
Друга група тварин (їжак, ховрашок, хом'як) впадають у справжню зимову сплячку. Третя група тварин робить собі на зиму запаси. У гризунів, які живляться зерном, знаходили в норах до 6 кг зерна. У великі морози ці тварини впадають у сон, особливо коли не вистачає їжі для підтримання нормальної життєдіяльності. Навіть звірі, які ведуть активний б життя, на зиму роблять собі запаси корму. Ласки й горностаї збирають по 20-З0 полівок і мишей, чорні тхори ховають під льодом жаб, норки – рибу, бобри запасають гілки тощо.
Третя група тварин веде активний б життя (вовк, лисиця, заєць, лось та ін.). Заєць їсть узимку кору дерев. Вовк узимку майже завжди голодний, тому він пробігає десятки кілометрів, перш ніж йому вдасться кого-небудь вислідити. Взимку він не погидує з’їсти навіть мишу, птаха й мертву тварину, хапає собак, що заґавилися, коло житла людини. Лисиця полює мишей. Опустивши низько голову, вона бігає підтюпцем по снігу, прислухаючись, чи не писне полівка. Зачувши писк, кидається в сніг і хапає здобич. Лисиця ловить куріпок, які ночують під снігом. Часто підкрадається в село за домашньою птицею.