Проверено годами, что после дождя на поверхность выползают сотни дождевых червей. Но наверно не каждый из нас задумывался, что заставляет эти существа покидать свои норки. Не смотря на то, что этот факт остается фактом, точного научного объяснения ему нет. Есть только предположения. По одной версии, во время дождя черви вылезают наружу из-за того, что поры забиваются водой, по другой – из-за вибрации, которая ассоциируется с приближением крота. Из второго утверждения ясно, что червям свойственно чувство страха. Есть еще одно предположение: причиной страха червей и выхода их наружу является колебание почвы под ударами дождя (ведь не каждый раз, когда идет, дождь они выползают) , причем, чем сильнее дождь, тем больше червей. В общем, предполагать можно сколь угодно версий. И возможно пройдет еще не один десяток лет, прежде, чем кто-то догадается, в чем же истинная причина этого интересного факта. А пока, во время дождя будем просто осмотреть под ноги, чтоб не раздавить очередное кольчатое, ведь черви, как известно, играют немаловажную экологическую роль.
Сприйняття минулого з часом мимоволі змінюється. З одного боку, ми стаємо менш залежними від тих, хто "робив історію", ставав її героями чи антигероями, все менше маємо до них "сентиментів". Значно важливішими для нас стають джерела, яких історики відкривають дедалі більше, або аналізують у ширшому контексті.
З другого боку, час невпинно поглиблює прірву між нами та історичною минувшиною. Ця неуникнена дистанція провокує до того, що історики називають модернізацією.
Модернізація в історії становить чи не найбільший бар'єр для розуміння минулого. Це коли на речі та явища далекої минувшини ми дивимося очима людини з сучасним життєвим та освітнім досвідом - немотивовано переносимо цілком сучасні мисленневі практики та стереотипи на інші епохи.
Сприйняття минулого з часом мимоволі змінюється. З одного боку, ми стаємо менш залежними від тих, хто "робив історію", ставав її героями чи антигероями, все менше маємо до них "сентиментів". Значно важливішими для нас стають джерела, яких історики відкривають дедалі більше, або аналізують у ширшому контексті.
З другого боку, час невпинно поглиблює прірву між нами та історичною минувшиною. Ця неуникнена дистанція провокує до того, що історики називають модернізацією.
Модернізація в історії становить чи не найбільший бар'єр для розуміння минулого. Це коли на речі та явища далекої минувшини ми дивимося очима людини з сучасним життєвим та освітнім досвідом - немотивовано переносимо цілком сучасні мисленневі практики та стереотипи на інші епохи.