Прометей (с греческого провидец) - в греческой мифологии сын титана Япета и нимфы Климены. Он Зевсу победить титанов и обрести власть над миром. Во время спора об уменьшении жертв богам Прометей стал на сторону людей, которые страдали от голода и были бессильны против могучих олимпийцев, поделив забитого быка на две части. В одну кучу положил все мясо и накрыл шкурой животного, а во вторую - одни кости, положив на них кусочки жира. Зевс, введенный в заблуждение, выбрал кучу, которая лоснилась вкусным жиром. С тех пор люди стали приносить в жертву богам кости, т. е. худшую часть забитого животного, а сами ели мясо. Зевс разгневался на людей и забрал у них огонь. Однако Прометей похитил огонь с Олимпа и принес его людям. Так человеческий род был от голода и холода.
Однако за противодействие богам Зевс повелел наказать Прометея – приковав его к одной из скал Кавказских гор и пробить копьем грудь. Каждое утро на скалу садился орел и острым клювом выклевывал печень героя. За ночь она отрастала, а утром орел прилетал снова. Много тысячелетий Прометей терпел эти муки. Он знал страшную тайну о том, что на Зевса ожидает гибель, если тот возьмет себе новую жену богиню Фетиду, ее сын убьет Зевса. Другая богиня - Фемида - уговорила Прометея раскрыть предостережение. И Зевс благодарный за это, послал Геракла Прометея.
Прометей стал вечным образом распространенным в произведениях зарубежных писателей. К нему обращались древнегреческий драматург Эсхил, поэт Джордж Гордон Байрон стихотворение "Прометей" и др. Многие нашли в этом образе воплощение борьбы за свободу, символ надломленности духа народа. Образ Прометея в русской культуре стал идеей национальной независимости.
Габрієль Бонер Шанель, яку прозвали Коко Шанель (19 серпня 1883 — 10 січня 1971), була провідною французькою кутюр’є, чий модернізм був натхнений чоловічою модою, і яку дотримання дорогої простоти у створюваному одязі зробили з неї, можливо, найважливішу фігуру в історії моди XX сторіччя. Шанель принесла в жіночу моду приталений жакет і маленьку чорну сукню. Вплив Коко на високу моду був такий сильний, що її — єдину з історії моди — журнал «Тайм» вніс до списку ста найвпливовіших людей XX століття. Вона народилася у Сомюрі 1883 року, хоча стверджувала, що з’явилася на світ у 1893 в Оверні. Мати померла, коли Габрієль було шість років, пізніше її і її чотирьох рідних братів і сестер залишив батько; діти Шанель були тоді під опікою родичів і провели деякий час у притулку. У 18 років Габрієль влаштувалася продавцем у магазин одягу, а у вільний час співала у кабаре. Улюбленими піснями дівчини були «Ko Ko Ri Ko» і «Qui qua vu Coco», за що їй і дали прізвисько — Коко. Габрієль не досягла успіху як співачка, проте під час одного з її виступів офіцер Етьєн Бальзан був зачарований нею. Вона переїхала жити до нього в Париж, але незабаром пішла до англійського промисловця Артура Капеля. Після справ із щедрими та багатими чоловіками вона змогла відкрити магазин у Парижі в 1910, продаючи дамські капелюшки, і протягом року дім моди перемістився на вулицю Камбон , де і знаходиться до сьогодні.
У 1912 році Коко відкрила свій перший дім моди у Довілі, але Перша світова війна перервала її діяльність. У 1919 році Шанель відкрила дім моди в Парижі на вулиці Камбон. До цього часу у Шанель вже були клієнти у всьому світі. Багато хто носив її фланелеві блейзери, спідниці вільного крою, довгі светри з джерсе, матроски і знаменитий костюм (спідниця + жакет). Сама Коко зробила собі коротку зачіску, носила маленькі капелюшки і сонячні окуляри.
У 1921 році з’явилися знамениті парфуми «Chanel № 5». Їх авторство, проте, належить російському парфюмеру-емігранту Ернесту Бо. До Шанель жіночі парфуми не володіли складними запахами. Це були моноаромати. Шанель виступила новатором, запропонувавши жінкам перший синтезований парфум, що не повторює запах якоїсь однієї квітки.
Коко Шанель також популяризувала маленьке чорне плаття, яке можна було носити протягом дня і вечора залежно від того, як воно було доповнене аксесуарами. У 1926 році американський журнал Vogue прирівняв за універсальністю і популярністю маленьку чорну сукню до автомобіля «Ford».
Незважаючи на величезний успіх моделей Шанель, в 1939 році Коко закрила всі бутики і дім моди, — почалася Друга світова війна. Багато кутюр’є покинули країну, але Коко залишилася в Парижі. Після закінчення війни вона виїхала у Швейцарію.
У 1954 році 71-річна Габрієль повернулася у світ моди і представила свою нову колекцію от кутюр. Проте минулої слави і пошани вона досягла лише через три сезони. Коко удосконалила свої класичні моделі, і в результаті найбагатші і найвідоміші жінки стали постійними відвідувачками її показів. Костюм «від Шанель» став символом статусу нового покоління: виготовлений з твіду, з вузькою спідницею, жакетом без коміра, обшитим тасьмою, золотистими ґудзиками і накладними кишенями. Також Коко знов представила дамські сумочки, ювелірні вироби і взуття, які згодом мали приголомшливий успіх.
У 1950—1960-ті роки Коко співпрацювала з різними голлівудськими студіями, одягала таких зірок, як Одрі Гепберн та Ліз Тейлор. У 1969 році легендарна актриса Кетрін Гепберн виконала роль Шанель в бродвейському мюзиклі «Коко».
Хоча у Габріель було безліч романів, але вона не вийшла заміж і не стала матір’ю.
10 січня 1971 року у віці 88 років велика Габріель відійшла з життя; похована в Лозанні у Швейцарії в могилі, оточеній п’ятьма кам’яними левами.
З 1983 року Карл Лагерфельд прийняв керівництво дому моди Шанель і став його головним дизайнером.
Однако за противодействие богам Зевс повелел наказать Прометея – приковав его к одной из скал Кавказских гор и пробить копьем грудь. Каждое утро на скалу садился орел и острым клювом выклевывал печень героя. За ночь она отрастала, а утром орел прилетал снова. Много тысячелетий Прометей терпел эти муки. Он знал страшную тайну о том, что на Зевса ожидает гибель, если тот возьмет себе новую жену богиню Фетиду, ее сын убьет Зевса. Другая богиня - Фемида - уговорила Прометея раскрыть предостережение. И Зевс благодарный за это, послал Геракла Прометея.
Прометей стал вечным образом распространенным в произведениях зарубежных писателей. К нему обращались древнегреческий драматург Эсхил, поэт Джордж Гордон Байрон стихотворение "Прометей" и др. Многие нашли в этом образе воплощение борьбы за свободу, символ надломленности духа народа. Образ Прометея в русской культуре стал идеей национальной независимости.
Мій кумир
Габрієль Бонер Шанель, яку прозвали Коко Шанель (19 серпня 1883 — 10 січня 1971), була провідною французькою кутюр’є, чий модернізм був натхнений чоловічою модою, і яку дотримання дорогої простоти у створюваному одязі зробили з неї, можливо, найважливішу фігуру в історії моди XX сторіччя. Шанель принесла в жіночу моду приталений жакет і маленьку чорну сукню. Вплив Коко на високу моду був такий сильний, що її — єдину з історії моди — журнал «Тайм» вніс до списку ста найвпливовіших людей XX століття. Вона народилася у Сомюрі 1883 року, хоча стверджувала, що з’явилася на світ у 1893 в Оверні. Мати померла, коли Габрієль було шість років, пізніше її і її чотирьох рідних братів і сестер залишив батько; діти Шанель були тоді під опікою родичів і провели деякий час у притулку. У 18 років Габрієль влаштувалася продавцем у магазин одягу, а у вільний час співала у кабаре. Улюбленими піснями дівчини були «Ko Ko Ri Ko» і «Qui qua vu Coco», за що їй і дали прізвисько — Коко. Габрієль не досягла успіху як співачка, проте під час одного з її виступів офіцер Етьєн Бальзан був зачарований нею. Вона переїхала жити до нього в Париж, але незабаром пішла до англійського промисловця Артура Капеля. Після справ із щедрими та багатими чоловіками вона змогла відкрити магазин у Парижі в 1910, продаючи дамські капелюшки, і протягом року дім моди перемістився на вулицю Камбон , де і знаходиться до сьогодні.
У 1912 році Коко відкрила свій перший дім моди у Довілі, але Перша світова війна перервала її діяльність. У 1919 році Шанель відкрила дім моди в Парижі на вулиці Камбон. До цього часу у Шанель вже були клієнти у всьому світі. Багато хто носив її фланелеві блейзери, спідниці вільного крою, довгі светри з джерсе, матроски і знаменитий костюм (спідниця + жакет). Сама Коко зробила собі коротку зачіску, носила маленькі капелюшки і сонячні окуляри.
У 1921 році з’явилися знамениті парфуми «Chanel № 5». Їх авторство, проте, належить російському парфюмеру-емігранту Ернесту Бо. До Шанель жіночі парфуми не володіли складними запахами. Це були моноаромати. Шанель виступила новатором, запропонувавши жінкам перший синтезований парфум, що не повторює запах якоїсь однієї квітки.
Коко Шанель також популяризувала маленьке чорне плаття, яке можна було носити протягом дня і вечора залежно від того, як воно було доповнене аксесуарами. У 1926 році американський журнал Vogue прирівняв за універсальністю і популярністю маленьку чорну сукню до автомобіля «Ford».
Незважаючи на величезний успіх моделей Шанель, в 1939 році Коко закрила всі бутики і дім моди, — почалася Друга світова війна. Багато кутюр’є покинули країну, але Коко залишилася в Парижі. Після закінчення війни вона виїхала у Швейцарію.
У 1954 році 71-річна Габрієль повернулася у світ моди і представила свою нову колекцію от кутюр. Проте минулої слави і пошани вона досягла лише через три сезони. Коко удосконалила свої класичні моделі, і в результаті найбагатші і найвідоміші жінки стали постійними відвідувачками її показів. Костюм «від Шанель» став символом статусу нового покоління: виготовлений з твіду, з вузькою спідницею, жакетом без коміра, обшитим тасьмою, золотистими ґудзиками і накладними кишенями. Також Коко знов представила дамські сумочки, ювелірні вироби і взуття, які згодом мали приголомшливий успіх.
У 1950—1960-ті роки Коко співпрацювала з різними голлівудськими студіями, одягала таких зірок, як Одрі Гепберн та Ліз Тейлор. У 1969 році легендарна актриса Кетрін Гепберн виконала роль Шанель в бродвейському мюзиклі «Коко».
Хоча у Габріель було безліч романів, але вона не вийшла заміж і не стала матір’ю.
10 січня 1971 року у віці 88 років велика Габріель відійшла з життя; похована в Лозанні у Швейцарії в могилі, оточеній п’ятьма кам’яними левами.
З 1983 року Карл Лагерфельд прийняв керівництво дому моди Шанель і став його головним дизайнером.