Урал — это сокровищница разнообразных полезных ископаемых. Из 55 видов важнейших полезных ископаемых, которые разрабатывались в СССР, на Урале представлено 48. Для восточных районов Урала наиболее характерны руд (Гайское, Сибайское, Дегтярское месторождения, Кировградская и Красноуральская группы месторождений), скарново-магнетитовых (Гороблагодатское, Высокогорское, Магнитогорское месторождения), титано-магнетитовых (Качканарское, Первоуральское), окисных никелевых руд (группа Орско-Халиловских месторождений) и хромитовых руд (месторождения Кемпирсайского массива), приуроченных в основном к зеленокаменному поясу Урала, залежи угля (Челябинский угольный бассейн), россыпи и коренные месторождения золота (Кочкарское, Берёзовское) и платины (Исовские). Здесь расположены крупнейшие месторождения бокситов (Северо-Уральский бокситоносный район) и асбеста (Баженовское). На западном склоне Урала и в Приуралье имеются месторождения каменного угля (Печорский угольный бассейн, Кизеловский угольный бассейн), нефти и газа (Волга-Уральская нефтегазоносная область, Оренбургское газо-конденсатное месторождение), калийных солей (Верхнекамский бассейн). Особенно Урал славится своими «самоцветами» — драгоценными, полудрагоценными и поделочными камнями (изумруд, аметист, аквамарин,яшма, родонит, малахит и др.). В недрах гор содержится более двухсот разных минералов. Из Уральского малахита и яшмы сделаны чаши петербургского Эрмитажа, а также внутренняя отделка и алтарь храма на Крови. И всё
Твір за романом «Злочин і кара». «Краса врятує світ», - написав Ф. М. Достоєвський у своєму романі «Ідіот». Цю красу, яка здатна врятувати і перетворити світ, Достоєвський шукав протягом усього свого творчого життя, тому майже в кожному його романі є герой, В якому є й хоча б частинка цієї краси. Причому письменник мав на увазі зовсім не зовнішню красу людини, а його моральні якості, які і перетворюють його в дійсно прекрасної людини, який своєю добротою і людяністю здатний внести частинку світла в убогий і жорстокий світ. У романі «Злочин і кара» таким світлом стала Сонечка Мармеладова, Сама «принижена і ображена» з усіх героїв цього роману. Саме вона завдяки своєму світлому і безкорисливій характером стає справжнім моральним ідеалом Достоєвського, До якого він мріє привести всіх людей.Цей моральний ідеал укладений в безкорисливій, самовідданої і жалісливий Соні, що є такою від природи, від того, що так їй велять її серце, її щира віра в Бога і в добрий початок у всіх людях. Завдяки своїй моральній чистоті і душевної невинності Сонечка як би виривається з пут сучасності, ширяє над реальним життям, стає уособленням всіх кращих людських якостей. Часом вона, неосвічена і напівписьменна дівчина, бачить навіть більше, ніж студент філософ Раскольников. Їй зрозуміло те, що Родіону тільки належить зрозуміти, а саме - безмежна любов до всього людства, яка веде до єднання з людьми і суспільством. Якби не було цієї любові, Сонечка не змогла б жити, бо життя тільки заради самої себе, їй не зрозуміла. Їй необхідно жити для когось то, тільки тоді її існування стає повним і має якийсь сенс. Заради цього вона готова навіть пожертвувати собою. Чи не піди вона на вулицю - померли б з голоду її домочадці. Ласкаво Соні по відношенню до інших вимагає зла по відношенню до себе, але вона готова принести таку жертву. Іноді образ приниженою, яка торгує своїм тілом дівчини нагадує читачеві про найчистішому образі Богоматері, яка журиться за всіх нещасних на землі. «Так не на землі, а там … про людей тужать, плачуть, а не докоряють …»Самозречення Соні набуває форми «нескінченного приниження». Але, на думку Достоєвського, це якість повинна бути притаманне людині від початку. Тільки той людина, Який володіє цими якостями з самого народження, може стати моральним ідеалом. Саме такою людиною і є Соня. Цікаво простежити за тим, як Соня відноситься до християнської віри. Для неї абсолютно не має значення обрядова сторона, найважливішим є саме віра, віра в Бога, віра в початкове добро і людяність. Саме у вірі вона знаходить той світ, який висвітлює її жалюгідне існування і положення повії. Тому до Сонечки не липне «бруд обстановки убогій». Тому вона не стане домагатися добра через зло, тільки через самопожертву і милосердя любов до всього людства.В образі Соні втілені ідеї Достоєвського про те, що світ врятує братерське єднання між людьми, справжня віра в Бога, і що основу для цього єднання слід шукати не в суспільстві «сильних світу цього», а в глибинах народної Росії. В особі Соні Достоєвський зображує народний, справжній варіант релігійного світовідчуття. Саме в народній релігійності знаходить Достоєвський основу для своєї ідеї глибинного християнства. Ось чому саме Сонечка Мармеладова стає ідеалом жінки, ідеалом людини. Ось чому саме в ній укладено моральний ідеал самого Достоєвського, який вважав, що саме така, справжня душевна простота і краса врятують світ, направлять людство в потрібне русло і позбавлять людей від багатьох страждань і вилікують суспільство від пороків.
