с математикой
Запиши в тетрадь правило округления
Запиши в тетрадь правило округления
натуральных чисел и примеры.
При округлении числа до указанного разряда, надо:
1) все цифры после указанного разряда заменить нулями,
2) если в записи числа, после указанного разряда стоит цифра 0,1,2,3, или 4, то цифру указанного разряда не изменяют,
3) если в записи числа, после уҡазанного разряда стоит
цифра 5,6,7,8 или 9, то цифру уҡазанного разряда увеличивают на 1.
1.
Примеры:
1)округлить до десятков:
1631 1630 2839 2840
! При округлении до десятков число заканчивается одним нулем
2)Округлить до сотен:
1631 1600
3769 3800
При округлении до сотен число заканчивается двумя нулями
4 задание. Выполни (устно) №876
1) 3531 3530, или 3531 3500
2)421 420, или 421 400
Пример 3 и 4 :
1) все цифры после указанного разряда заменить нулями,
2) если в записи числа, после указанного разряда стоит цифра 0,1,2,3, или 4, то цифру указанного разряда не изменяют,
3) если в записи числа, после уҡазанного разряда стоит
цифра 5,6,7,8 или 9, то цифру уҡазанного разряда увеличивают на 1.
1.
Примеры:
1)округлить до десятков:
1631 1630 2839 2840
! При округлении до десятков число заканчивается одним нулем
2)Округлить до сотен:
1631 1600
3769 3800
При округлении до сотен число заканчивается двумя нулями
4 задание. Выполни (устно) №876
1) 3531 3530, или 3531 3500
2)421 420, или 421 400
Пример 3 и 4 продолжи сам!
По центру ворота были украшены скульптурами. С внешней стороны ворот в нише была установлена скульптура великого магистра Зигфрида фон Фойхтвангера, который в 1309 году перенес резиденцию Тевтонского ордена из Венеции в Мариенбург (Мальборк, который находится на территории современной Польши). Великий магистр изображен держащим в одной руке макет замка Мальборк, а в другой – грамоту о перенесении резиденции. Со стороны города установлена статуя гросскомтура Бальги Фридриха фон Цоллерна со знаменем из Таненберга
Гетьте, думи, ви хмари осінні
То ж тепера весна золота
Чи то так у жалю, в голосінні -
Проминуть молодії літа? Наступні сім строф утверджують волю до боротьби. Остання строфа узагальнює настрій, увиразнює ідею, яка послідовно розвивалася протягом усього твору:
Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні.
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!
Дії ліричного героя, який не мириться з владою темної ночі, а шукає ясну зірку, є проявом нескореності, життєвого оптимізму. Зірка подається як сила, що протистоїть темряві, як символ того ідеалу, що світить ліричному героєві, в перемогу якого він вірить. Цей вірш — утвердження подвигу як життєдіяльності героїчної особистості, душевної стійкості в безнадійних ситуаціях. Сама Леся Українка не скорилася, не піддалася хворобі, знайшла сили зберегти любов до життя, радість сприймання навколишнього світу. Для свого твору можете використати і вірш «Досвітні огні». Ця поезія, вже зовсім інша за ідейним змістом, сповнена невгасимої любові до вітчизни і ненависті до гніту, поезія, яка пройнята революційними настроями. Твір починається картиною ночі. Темрява — це символ самодержавства. Відчуття задушливого гніту в експлуататорському суспільстві авторка показує в образах: «темнота тяжка», «привиддя лихі», «чорнії хмари страшні».
Силу, яка переможе владу темряви і засвітить зорю вільного життя, поетеса бачить у робочих людях, у тих, хто створює матеріальні блага. Саме їх і уславлює Леся Українка, саме на них і хоче рівнятися.
Вірш «Слово, чому ти не твердая криця» можна вважати програмним у творчості Лесі Українки. У першій строфі цієї поезії письменниця звертається до слова, яке повинне піднімати народ до боротьби, тобто, «знімати вражі голови з плеч». Наступна строфа — це по суті аналіз своєї письменницької, громадянської позиції; поетеса ніколи не видобувала фальшивих нот зі своєї ліри, для битви з ворогом гартувала слово кров’ю власного серця:
Ти моя щира, гартована мова,
Я тебе видобуть з піхви готова,
Тільки ж ти кров з мого серця проллєш,
Вражого ж серця клинком не проб’єш…
Дві останні строфи сповнені радісним переконанням: вистраждане всім життям художнє слово стає міцною зброєю лише тоді, коли його візьмуть дужі месники-революціонери, задля яких вона і гартує цю свою «зброю іскристу». Непогано було б згадати, що цю «зброю» тримає в руках хвора жінка, що ще раз підтверджує її мужність та силу духу. У вірші вчувається тверде переконання в доцільності своєї праці, і непохитна свідомість зв’язку свого з колективом- хай і «невідомих», але, без сумніву, існуючих «братів"