с задачей.Средний возраст команды из 10 человек ,участвующих в соревнованиях,14 лет.После того как из команды удалили 2 игрока с разницей в возрасте 2 года,средний возраст команды составил 13.5 лет.Какой возраст младшего удаленного игрока из команды?
2) 44 * 2 = 88км - расстояние между городами.
3) 88 - 28 = 60км - было расстояние между вел. , когда 2 выехал навстречу первому.
4)14 + 16 = 30км/ч - скорость сближения.
5) 60км : 30км/ч = 2ч - через 2часа они встретятся.
6) 2ч + 2ч = 4ч - пройдёт с момента выезда 1 вел.
7) 16км/ч *2 = 32км - проедет 2 вел за 2часа.
8) 88 - 32 = 56км - расстояние от города М на котором они встретятся.
14км/ч 16км/ч
> 28 44 56 <
М !!!!!Б
! 60!
ответ : через 4ч после выезда 1вел. они встретятся на расстоянии 56км от города М
Напевно, у це складне поняття «бути людиною» кожен вкладає власне розуміння. Саме воно і відрізняє кожну окрему людину від решти суспільства. З моєї точки зору, бути справжньою людиною означає наявність внутрішньої гідності та досить високих стандартів щодо моральних якостей. Якщо говорити про Грегора Замзу з новели Ф.Кафки «Перевтілення», то він нічого подібного не мав.
Комахою, на перший погляд, бути легше, аніж людиною. Адже можна просто існувати, не обтяжуючи себе жодними обов*язками, не розв*язуючи жодних проблем, не збагачуючи себе повсякденно здобутками культури, науки або мистецтва, які створило людство за час його існування... Нічого цього у житті «комах» не існує. А колишній комівояжер Грегор примудрився стати саме такою людиною-комахою. Що ж, таке може трапитися будь з ким, якщо праця стає нестерпним тягарем, як от у Замзи: "О Боже, — подумав він, — який важкий фах я собі вибрав! День у день дорога. I так доводиться хвилюватись набагато більше, ніж на тій самій роботі дома, а тут ще ця жахлива їзда, морока з пересадками, нерегулярна, погана їжа, щораз нові, чужі, байдужі люди. А хай йому чорт! "
Так вже сталося, що з часом він перестав вірити у себе, все життя працюючи, аби лише забезпечити свою родину, як колись працював сам Франц Кафка, що й привело його до моральної трагедії, до повної самотності та відчудження.
Ані батько Грегора, ані його мати та сестра – ніхто ніколи не піклувався про самого Грегора. Для них найважливішим було те, що він приносив додому гроші. При цьому сам Грегор вважає себе тягарем для родини, бо він, комаха, більше не може працювати, отже родина приречена на злидні, адже «з ними трапилося таке нещастя, якого ні з ким із їхніх знайомих та родичів ніколи не траплялося».
Коли ж Грегор-комаха помер, то його жертва заради сім*ї виявилася непотрібною: вони самі можуть працювати, а отже, й жити по-людськи. «Зручно вмостившись, родина обговорювала свої надії на майбутнє, і виявилось, що вони не такі вже й погані, якщо їх добре зважити».
Виявляється, якби Грегор був насправді людиною з самого початку, то й його родина була б більш людяною, оточила б його повагою та розумінням, клопоталася про нього та любила. На жаль, комаха цього не варта.
Відповідаючи на основне питання, ким бути важче: людиною чи комахою, я кажу, що людиною бути дуже непросто, але в нас просто немає іншого вибору.