Навчився читати в 6 років, і першою його прочитаною книгою стала «Подорожі Гуллівера» Джонатана Свіфта.
З дитинства Грін любив книги про мореплавців і подорожі. Мріяв піти в море матросом і робив спроби втекти з дому.
Характер у хлопця був досить непростим. Ні з домашніми, ні з вчителями, ні з однокласниками відносини у нього не складалися. Хлопці недолюблювали Гріневського і навіть придумали йому прізвисько «Грін-блін», перша частина якого пізніше стала псевдонімом письменника.
Коли Гріну було 14 років, від туберкульозу померла його мама, а батько через чотири місяці одружився вдруге. Відносини з мачухою у Саші не складалися, тому він став жити окремо.
У 16 років він відправився до Одеси і влаштувався матросом на один з пароплавів. Він відвідав багато країн, навіть побував в єгипетській Олександрії.
На грудях у Гріна було татуювання, що зображає шхуну з бушпритом і фок-щоглою, що несе два вітрила.
Кілька разів Гріна заарештовували і ув’язнювали за втечі з військової частини і за пропаганду революційних ідей серед моряків. На засланні в Тобольську він повинен був провести 4 роки, але втік через три дні, напоївши охоронців.
У 1906 році, коли з підробленими документами після втечі з Туринська Грін прибуває в Москву, починається його письменницька кар’єра, але за радикальні думки в творах тиражі конфіскують і спалюють, а автора засилають в Архангельськ, де він продовжує писати.
Книга “Червоні вітрила” була закінчена в 1923 році, Грін присвятив її своїй другій дружині Ніні. Ніна і була прототипом Ассоль.
Грін одружений був два рази. Перша дружина Віра Павлівна, дочка багатого чиновника, залишалася його другом на все життя, хоча разом вони були тільки три роки. Портрети її та батька письменника завжди знаходилися на почесному місці в домі Гриневських, а після смерті письменника Віра Павлівна допомагала другій дружині Гріна, коли та відбувала 10-річне ув’язнення в таборах «за зраду батьківщині».
Другий раз письменник одружився в 1921 році на 26-річній вдові, медсестрі Ніні Мироновій.
В кінці життя Олександра Гріна майже перестали друкувати. Помирав він в повній убогості і забутті з боку літературних організацій. Коли Олександр Грін помер, ніхто з письменників, які відпочивали по сусідству в Коктебелі, попрощатися з ним не прийшли.
Пошаговое объяснение:
Навчився читати в 6 років, і першою його прочитаною книгою стала «Подорожі Гуллівера» Джонатана Свіфта.
З дитинства Грін любив книги про мореплавців і подорожі. Мріяв піти в море матросом і робив спроби втекти з дому.
Характер у хлопця був досить непростим. Ні з домашніми, ні з вчителями, ні з однокласниками відносини у нього не складалися. Хлопці недолюблювали Гріневського і навіть придумали йому прізвисько «Грін-блін», перша частина якого пізніше стала псевдонімом письменника.
Коли Гріну було 14 років, від туберкульозу померла його мама, а батько через чотири місяці одружився вдруге. Відносини з мачухою у Саші не складалися, тому він став жити окремо.
У 16 років він відправився до Одеси і влаштувався матросом на один з пароплавів. Він відвідав багато країн, навіть побував в єгипетській Олександрії.
На грудях у Гріна було татуювання, що зображає шхуну з бушпритом і фок-щоглою, що несе два вітрила.
Кілька разів Гріна заарештовували і ув’язнювали за втечі з військової частини і за пропаганду революційних ідей серед моряків. На засланні в Тобольську він повинен був провести 4 роки, але втік через три дні, напоївши охоронців.
У 1906 році, коли з підробленими документами після втечі з Туринська Грін прибуває в Москву, починається його письменницька кар’єра, але за радикальні думки в творах тиражі конфіскують і спалюють, а автора засилають в Архангельськ, де він продовжує писати.
Книга “Червоні вітрила” була закінчена в 1923 році, Грін присвятив її своїй другій дружині Ніні. Ніна і була прототипом Ассоль.
Грін одружений був два рази. Перша дружина Віра Павлівна, дочка багатого чиновника, залишалася його другом на все життя, хоча разом вони були тільки три роки. Портрети її та батька письменника завжди знаходилися на почесному місці в домі Гриневських, а після смерті письменника Віра Павлівна допомагала другій дружині Гріна, коли та відбувала 10-річне ув’язнення в таборах «за зраду батьківщині».
Другий раз письменник одружився в 1921 році на 26-річній вдові, медсестрі Ніні Мироновій.
В кінці життя Олександра Гріна майже перестали друкувати. Помирав він в повній убогості і забутті з боку літературних організацій. Коли Олександр Грін помер, ніхто з письменників, які відпочивали по сусідству в Коктебелі, попрощатися з ним не прийшли.