Скажите ответ нужно Выпиши (если есть частица не, то вместе с ней, через пробел) из предложений и распредели в колонки глаголы на -ся. Реши орфографические задачи.
(Слова записывай в той форме, в какой они даны в предложениях, но без во знаков.)

1. Угольщик чёрного лица не стыдит?ся.
2. Будем учит?ся у старших товарищей.
3. Золото познаёт?ся в огне, человек — в труде.
4. Не позволяй душе ленит?ся! (Н. Заболоцкий)

4т - 100%
1) 4:100=0,04(т) - в 1%
2) 80·0,04=3,2(т) - в 80%
3) 4-3,2=0,8(т) - получится при сушке 4т сена
x - 100%
4) 100-80=20(%) - остается при сушке сена
5) 4:20=0,2(т) - в 1%
6) 0,2·100=20(т)
ответ: 0,8т сена получится при сушке 4т травы, 20т травы нужно скосить, чтобы насушить 4т сена.                                                                                                                        
                                                                                                           

У добу Середньовіччя (V - XV ст.) література вступила в новий період розвитку, який відбувався в умовах формування феодального виробництва, що прийшов на зміну рабовласницькому ладу. Ця доба створила свою струнку і пропорційну картину світу, органічною і гармонійною частиною якої була людина, здатна пізнавати світ, радіти йому і насолоджуватися ним, і саме в надрах Середньовіччя виникло Відродження.В історії літератури Західної Європи розрізняють періоди Раннього (У-Х ст.) і Зрілого Середньовіччя (ХІ-ХV ст.).За часів Раннього Середньовіччя розвивалася література латинською та народними мовами. Латина в той час була мовою релігії, науки і культури західного християнського світуЛатиномовна література поділялася на клерикальну (церковну) і світську. Церковна література відображала боротьбу між язичницьким і християнським світоглядом, стверджувала нове вчення про створення світу, безсмертя душі та неминучу розплату за земні гріхи в потойбічному світі. Світська література певною мірою продовжувала античні традиції, але в ній також відобразилася боротьба віджилого і нового.Література народними мовами в Ранньому Середньовіччі представлена героїчним епосом — це пісні та поеми про мужніх і доблесних героїв-воїнів, захисників батьківщини. Епос виник у формі сказань, які тривалий час побутували в усній формі. Починаючи з XI ст., їх поширювали народні артисти, яких називали: у Франції жонглерами, в Німеччині — шпільманами, в Іспанії — хугларами, в Росії — скоморохами. Це були, як правило, акробати-фокусники, які розважали людей на дорогах та майданах. Вони також співали або читали у наспівній манері пісні про витязів. У Зрілому Середньовіччі продовжує розвиватися фольклор, адже народ і досі не мав доступу до писемності. З’являються неперевершені взірці героїчного епосу, в яких народ втілює свої віковічні мрії та сподівання: французька «Пісня про Роланда», іспанська «Пісня про мого Сіда», німецька «Пісня про Нібелунгів» та східнослов’янське «Слово о полку Ігоревім». Герой епосу Зрілого Середньовіччя — воїн, захисник свого народу та держави. У добу постійних війн це була найважливіша постать у суспільному житті. В епосі ідеальні якості воїна — сила, хоробрість, воїнська звитяга та вірність своєму покровителю — зображуються в найвищих проявах, героїзуються. Сюжети багатьох поем склалися на основі дійсних історичних подій, і йдеться в них про історичних осіб, але нашарування художньої вигадки зазвичай затьмарюють, а деколи і взагалі видозмінюють реальні факти. В епічних творах казкове й міфічне переплітається з реально-історичним, язичницькі світоглядні уявлення — з християнськими віруваннями.Китай у VIII і IX ст., коли поруч з іншими видатними поетами творили такі генії, як Лі Бо й Ду Фу, був могутньою державою з владою, зосередженою в руках імператора династії Тан. У політику та літературу прийшли вихідці з сімей, пов’язаних із селянством. Поет, який найчастіше був державним чиновником, і своєю службою, і творчістю брав активну участь у житті країни.Це була доба нечуваного злету китайської поезії. Кращі поети танської доби виявились у своїй творчості справжніми виразниками народного духу, спадкоємцями та продовжувачами традицій попередніх часів.