Три роки пас пастух поміщицькі стада. А коли скінчився термін, поміщик дав йому козу і козла, вівцю і барана.
Тут пастух сказав: - Більше не буду наймитувати. У мене тепер ціле стадо - коза і козел, вівця і баран. Стану сам собі господарем.
Як він за своїм стадом доглядав, - і розповісти неможливо. За травинці збирав корм і приносив у підлогах куртки - кошики-то в нього не було! А воду тягав з далекого ключа в своїй шапці - відра-то теж не було!
І ось через рік коза принесла йому двох козенят, а у вівці народилися два ягняти.
Ще через рік кожна з трьох кіз принесла по два козеняти і кожна з трьох овець - по два ягняти.
Так і пішло: що не рік - росте і множиться стадо. Став пастух багачем. Живе в новому гарному будинку, з бідними сусідами і вітатися перестав. Раніше пастух був і на жарт скор, і на до ншому щедрий. А тепер ходить надутий, як індик, весь час губами ворушить - про себе бариші підраховує.
Якщо і чув від нього хто ласкаве слово, так це тільки брати місяці. Відомо - яка погода на дворі, така і у пастуха на серці. А звідки погода береться? Та кажуть, брати місяці з собою в торбинці її приносять.
Ось пастух і намагався братів задобрити. Кожному виходив назустріч, низько кланявся, перед кожним в похвалах розсипався. Похвалить, похвалить, та й попросить, що йому потрібно. То йому місяць Травень повинен траву погустіше і вище виростити, то липень спеки збавити, щоб вівці не худнули, то січня Мороз притримати, щоб кози не дроглі. Попросить, а потім знову нахвалює.
І дивна річ - вірили, чи що, місяці, ніби він і справді їх так любить, тільки були до нього завжди прихильні. Чого він просив, то йому і посилали.
Але найстрашніше пастуху мінливий місяць Березень. Березень для худоби - місяць недобрий: поллє дощами, розсиплеться градом, а не те і мор на стада нашле. Ось пастух і улещівал його більше, ніж інших.
Так і в той рік, про який казка розповідає, як наступив місяць Березень, пастух за своє взявся:
- Ти, місяць Березень, і сильний і красивий. А вже довгий як - ну куди до тебе лютого!
З ранку до вечора пастух березня вихвалятися, а Березень і вуха розвісив. Вибухне градом - град стороною пройде, у сусідів половину овець покалічить, а у пастуха все стадо цілісіньке. Розбушується березня бурею - у сусідів стада по горах размечет, піди збери їх потім! У пастуха та ж буря овець і кіз в купу зіб'є, їм тепло, ні одна не загубиться.
Так і пройшов Березень, ще один останній деньок йому залишився - тридцять перше.
Вирішив березня розгулятися наостанок. Засвистів, завив на різні лади, закрутив снігові вихори.
Прокинувся пастух, глянув у вікно і навіть затрясся від злості. А вийшов на поріг - солодко посміхнувся.
- Ох, і жартівник же ти, місяць Березень! Люди на тебе ображаються. А я завжди всім кажу: дурні ви, як такого богатирю не потішитися, не пограти на волі.
Сподобалися Марту такі слова. Він ще пущі розігрався.
Ось і день скінчився, вечір настав. Скоро північ, а Марта не вгамовується. Тут пастух не витримав.
- Ну чого ти скаженієш! Адже ти майже пройшов. Ох і набрид же ти, Березень, за цей місяць березень! Скажу тобі навпростець: самий ти що ні на є паскудної місяць. І злюка-то ти, і капосник. Швидше б ти провалював!
Почув це місяць Березень, і від гніву у нього дух захопило, навіть заметіль відразу вщухла, вітер улігся. А коли отямився Березень, йому і справді вже йти пора! Взяв він свої пожитки - вітри да хуртовини, мокреть да ожеледицю, склав усі в торбинку і пішов геть.
А назустріч йому квітні Триває. Зустрілися брати на дорозі рівно опівночі. Тут Березень і каже:
- Квітень, молодший брат мій, поступися старшому братові три своїх дня. У тебе вдача м'який, весняні подарунки ти встигнеш роздати і за двадцять сім днів.
Місяць Квітень був і справді добрий, а вже для старшого брата і зовсім нічого не шкодував. Дуже він його поважав за твердий характер.
Отримав березня від квітня три дні в подарунок і взявся за справу. Мало йому здалося того, що в торбинці за спиною лежить. Миттю облетів він землю. На вершинах гір розбудив втомлені від зимових праць бурі, погнав перед собою хмари з градом та зливами. А як пролітав над гнилими болотами, прихопив лихоманку. І все, що зібрав, обрушив на стада пастуха.
У перший день поливав їх дощем, бив градом. Третина стада загинула.
У другий день послав Березень роботу бурі. Засвистіли вітри - розметали овець і кіз по скелях та проваллях. Пропала ще третина стада.
Під кінець напустив березня лихоманку.
Ось скінчився останній прізанятий день, прийшов весняний місяць Квітень. Зігрів землю, виростив траву, повіяв теплим вітерцем. Та до чого все це пастуху? Адже залишилися у нього всього-навсього коза да козел, баран да вівця.
Три роки пас пастух поміщицькі стада. А коли скінчився термін, поміщик дав йому козу і козла, вівцю і барана.
Тут пастух сказав: - Більше не буду наймитувати. У мене тепер ціле стадо - коза і козел, вівця і баран. Стану сам собі господарем.
Як він за своїм стадом доглядав, - і розповісти неможливо. За травинці збирав корм і приносив у підлогах куртки - кошики-то в нього не було! А воду тягав з далекого ключа в своїй шапці - відра-то теж не було!
І ось через рік коза принесла йому двох козенят, а у вівці народилися два ягняти.
Ще через рік кожна з трьох кіз принесла по два козеняти і кожна з трьох овець - по два ягняти.
Так і пішло: що не рік - росте і множиться стадо. Став пастух багачем. Живе в новому гарному будинку, з бідними сусідами і вітатися перестав. Раніше пастух був і на жарт скор, і на до ншому щедрий. А тепер ходить надутий, як індик, весь час губами ворушить - про себе бариші підраховує.
Якщо і чув від нього хто ласкаве слово, так це тільки брати місяці. Відомо - яка погода на дворі, така і у пастуха на серці. А звідки погода береться? Та кажуть, брати місяці з собою в торбинці її приносять.
Ось пастух і намагався братів задобрити. Кожному виходив назустріч, низько кланявся, перед кожним в похвалах розсипався. Похвалить, похвалить, та й попросить, що йому потрібно. То йому місяць Травень повинен траву погустіше і вище виростити, то липень спеки збавити, щоб вівці не худнули, то січня Мороз притримати, щоб кози не дроглі. Попросить, а потім знову нахвалює.
І дивна річ - вірили, чи що, місяці, ніби він і справді їх так любить, тільки були до нього завжди прихильні. Чого він просив, то йому і посилали.
Але найстрашніше пастуху мінливий місяць Березень. Березень для худоби - місяць недобрий: поллє дощами, розсиплеться градом, а не те і мор на стада нашле. Ось пастух і улещівал його більше, ніж інших.
Так і в той рік, про який казка розповідає, як наступив місяць Березень, пастух за своє взявся:
- Ти, місяць Березень, і сильний і красивий. А вже довгий як - ну куди до тебе лютого!
З ранку до вечора пастух березня вихвалятися, а Березень і вуха розвісив. Вибухне градом - град стороною пройде, у сусідів половину овець покалічить, а у пастуха все стадо цілісіньке. Розбушується березня бурею - у сусідів стада по горах размечет, піди збери їх потім! У пастуха та ж буря овець і кіз в купу зіб'є, їм тепло, ні одна не загубиться.
Так і пройшов Березень, ще один останній деньок йому залишився - тридцять перше.
Вирішив березня розгулятися наостанок. Засвистів, завив на різні лади, закрутив снігові вихори.
Прокинувся пастух, глянув у вікно і навіть затрясся від злості. А вийшов на поріг - солодко посміхнувся.
- Ох, і жартівник же ти, місяць Березень! Люди на тебе ображаються. А я завжди всім кажу: дурні ви, як такого богатирю не потішитися, не пограти на волі.
Сподобалися Марту такі слова. Він ще пущі розігрався.
Ось і день скінчився, вечір настав. Скоро північ, а Марта не вгамовується. Тут пастух не витримав.
- Ну чого ти скаженієш! Адже ти майже пройшов. Ох і набрид же ти, Березень, за цей місяць березень! Скажу тобі навпростець: самий ти що ні на є паскудної місяць. І злюка-то ти, і капосник. Швидше б ти провалював!
Почув це місяць Березень, і від гніву у нього дух захопило, навіть заметіль відразу вщухла, вітер улігся. А коли отямився Березень, йому і справді вже йти пора! Взяв він свої пожитки - вітри да хуртовини, мокреть да ожеледицю, склав усі в торбинку і пішов геть.
А назустріч йому квітні Триває. Зустрілися брати на дорозі рівно опівночі. Тут Березень і каже:
- Квітень, молодший брат мій, поступися старшому братові три своїх дня. У тебе вдача м'який, весняні подарунки ти встигнеш роздати і за двадцять сім днів.
Місяць Квітень був і справді добрий, а вже для старшого брата і зовсім нічого не шкодував. Дуже він його поважав за твердий характер.
Отримав березня від квітня три дні в подарунок і взявся за справу. Мало йому здалося того, що в торбинці за спиною лежить. Миттю облетів він землю. На вершинах гір розбудив втомлені від зимових праць бурі, погнав перед собою хмари з градом та зливами. А як пролітав над гнилими болотами, прихопив лихоманку. І все, що зібрав, обрушив на стада пастуха.
У перший день поливав їх дощем, бив градом. Третина стада загинула.
У другий день послав Березень роботу бурі. Засвистіли вітри - розметали овець і кіз по скелях та проваллях. Пропала ще третина стада.
Під кінець напустив березня лихоманку.
Ось скінчився останній прізанятий день, прийшов весняний місяць Квітень. Зігрів землю, виростив траву, повіяв теплим вітерцем. Та до чого все це пастуху? Адже залишилися у нього всього-навсього коза да козел, баран да вівця.
З чого пастух почав, при тому й залишився.