С 1869 по 1885 год Суит был членом филологического общества[3].
В 1901 году занял место преподавателя фонетики в Оксфордском университете[3]. Появившиеся в XIX веке новые методы преподавания, нередко базирующиеся на противоречащих друг другу установках, стремительно распространились в веке XX. Ключевую роль в этом процессе сыграли, наряду со Суитом, практикующие исследователи Генрих Оллендорф (Heinrich Gottfried Ollendorff), Отто Есперсен (Otto Jespersen), Харольд Палмер (Harold Palmer), Л. В. Щерба. Они пытались согласовать общие принципы преподавания языков с существующими лингвистическими и психологическими теориями, зачастую оставляя в стороне собственно практику преподавания в конкретных методических деталях[4] (см. статью Лингводидактика).
Суит автор множества трудов, имевших в начале XX века руководящее значение для изучения староанглийской грамматики, а равно в области фонетики и философии языка; некоторые из них не потеряли актуальности и в настоящее время. Среди наиболее известных работ учёного следует назвать следующие: «Handbook of phonetics» (1877), «History of Enlish sounds» (1874, 2 изд. 1888), «Words, logic and grammar» (1876), «Dialects and prehistoric forms of old English» (1876), «An Anglo-Saxon reader» (1876; 7 изд. 1894; 2 ч. 1887), «The oldest Englisch texts» (1885), «A new English grammar» (1892), «The student’s dictionary of Anglo-Saxon» (1897), «A sketch of Anglo-Saxon poetry» («History of English poetry», том 4, 1871)[5].
Багаторічна трав'яниста рослина родини первоцвітних (5-30 см заввишки) з косим кореневищем, розеткою прикореневих листків і квітконосними стрілками.
Листки (5-20 см завдовжки) яйцеподібні або довгасто-місяцеподібні, тупі, зморшкуваті, з хвилястим зарубчасто-виїмчастим краєм, опушені або майже голі з вузькокрилатим черешком.
Суцвіття зонтикоподібне, однобічне, з обгорткою з лінійних листочків. Квітки правильні, зрослопелюсткові, на квітконіжках. Чашечка п'ятигранна, розсічена на п'ять трикутних зубців, після цвітіння здута. Віночок яскраво-жовтий, з довгою трубкою і п'ятизубчастим відгином. Тичинок п'ять, маточка одна з верхньою зав'яззю, одним стовпчиком (коротким або довгим у різних квітках) і головчастою приймочкою.
С 1869 по 1885 год Суит был членом филологического общества[3].
В 1901 году занял место преподавателя фонетики в Оксфордском университете[3]. Появившиеся в XIX веке новые методы преподавания, нередко базирующиеся на противоречащих друг другу установках, стремительно распространились в веке XX. Ключевую роль в этом процессе сыграли, наряду со Суитом, практикующие исследователи Генрих Оллендорф (Heinrich Gottfried Ollendorff), Отто Есперсен (Otto Jespersen), Харольд Палмер (Harold Palmer), Л. В. Щерба. Они пытались согласовать общие принципы преподавания языков с существующими лингвистическими и психологическими теориями, зачастую оставляя в стороне собственно практику преподавания в конкретных методических деталях[4] (см. статью Лингводидактика).
Суит автор множества трудов, имевших в начале XX века руководящее значение для изучения староанглийской грамматики, а равно в области фонетики и философии языка; некоторые из них не потеряли актуальности и в настоящее время. Среди наиболее известных работ учёного следует назвать следующие: «Handbook of phonetics» (1877), «History of Enlish sounds» (1874, 2 изд. 1888), «Words, logic and grammar» (1876), «Dialects and prehistoric forms of old English» (1876), «An Anglo-Saxon reader» (1876; 7 изд. 1894; 2 ч. 1887), «The oldest Englisch texts» (1885), «A new English grammar» (1892), «The student’s dictionary of Anglo-Saxon» (1897), «A sketch of Anglo-Saxon poetry» («History of English poetry», том 4, 1871)[5].
(5-30 см заввишки) з косим кореневищем, розеткою прикореневих листків і квітконосними стрілками.
Листки (5-20 см завдовжки) яйцеподібні або довгасто-місяцеподібні, тупі, зморшкуваті, з хвилястим зарубчасто-виїмчастим краєм, опушені або майже голі з вузькокрилатим черешком.
Суцвіття зонтикоподібне, однобічне, з обгорткою з лінійних листочків. Квітки правильні, зрослопелюсткові, на квітконіжках. Чашечка п'ятигранна, розсічена на п'ять трикутних зубців, після цвітіння здута. Віночок яскраво-жовтий, з довгою трубкою і п'ятизубчастим відгином. Тичинок п'ять, маточка одна з верхньою зав'яззю, одним стовпчиком (коротким або довгим у різних квітках) і головчастою приймочкою.
Плід — яйцеподібна коробочка.