Мультиварка — многофункциональный бытовой или профессиональный кухонный электроприбор с программным управлением, предназначенный для приготовления блюд в автоматическом или полуавтоматическом режиме[1]. Выпускается и продаётся с начала XXI века, является прямым потомком электрической рисоварки, изобретённой во второй половине XX века в Японии и широко применяющейся в странах Юго-Восточной Азии, где варёный рис является традиционным ежедневным продуктом питания.
Мультиварка позволяет варить, жарить, печь, тушить, готовить на пару и во фритюре, подогревать уже приготовленные блюда, поддерживать блюдо горячим длительное время, при этом не требуя постоянного контроля. Мультиварки могут иметь функции нескольких кухонных приборов — скороварки, пароварки, аэрогриля, печи, электрической сковороды.
Типичная мультиварка состоит из пластикового наружного корпуса, в котором размещены электрический нагревательный элемент, съёмная чаша с антипригарным покрытием и микропроцессорный (в простейших моделях механический) модуль для управления приготовлением. Корпус закрывается крышкой, в которой расположен клапан для выпуска пара. В мультиварке-скороварке крышка герметичная и вместо клапана для выпуска пара находится клапан для сброса давления. Снаружи на корпусе мультиварки располагается панель управления, на которой имеется дисплей, отображающий необходимую информацию о выбранном режиме работы, и некоторое количество обычных или сенсорных кнопок для выбора режима и непосредственного управления приготовлением.
Пісня виникла, ймовірно, у другій половині XVII століття[1]. Найстаріший варіант зафіксований на Галичині в записах Доменіка Рудницького 1713 року «Пісні різні і деякі на ноти перекладені»[2]. Срезневський і Каманін пов'язували пісню з Михайлом Дорошенком та Петром Конашевичем-Сагайдачним[3] часів хотинського походу. Максимович припускав дату виникнення пісні часами Петра Дорошенка, вбачаючи в Сагайдачному когось із старшин запорозького куреня[4]. Яворницький, посилаючись на Максимовича, припускав, що це був кошовий отаман, сподвижник гетьмана Петра Дорошенка Григорій Сагайдачний.[5] Датування пісні другою половиною 17 століття підтримували В. Антонович, М. Драгоманов[6], Б. Грінченко[7].
У Дрогозденкові Б. Грінченко вбачав брацлавського полковника Дрозденка; текст із збірника Доменіка Рудницького він визначав як літературний.
М. Євстахевич[8], припускав, що «Дрогозденко» — це Дрозденко, сотник, «котрий привів Дорошенкові гетьмана Задніпрянської України Брюховецького в червні 1668 р., після чого Брюховецький був убитий», а Сагайдачний — «правдоподібно, не Петро Конашевич-Сагайдачний, а Григорій Сагайдачний, кошовий отаман в 1686 р.»[9].
Існує польський варіант пісні «По широкій Україні», де замість Сагайдачного згадується київський воєвода Стефан Хмелецький, прозваний «бичем татарським» за перемоги на татарами[10].
Інші назви: «Ой на горі да женці жнуть», «Ой на горі та женці жнуть», «Ой на горі женці жнуть», «Гей, на горі та женці жнуть», «Гой, на горі женці жнуть».
З часом мелодію пісні було використано Євгеном Адамцевичем при написанні «Запорозького маршу» та оркестрою ЗПО ЗСУ у «Козацькому марші».
Мультиварка — многофункциональный бытовой или профессиональный кухонный электроприбор с программным управлением, предназначенный для приготовления блюд в автоматическом или полуавтоматическом режиме[1]. Выпускается и продаётся с начала XXI века, является прямым потомком электрической рисоварки, изобретённой во второй половине XX века в Японии и широко применяющейся в странах Юго-Восточной Азии, где варёный рис является традиционным ежедневным продуктом питания.
Мультиварка позволяет варить, жарить, печь, тушить, готовить на пару и во фритюре, подогревать уже приготовленные блюда, поддерживать блюдо горячим длительное время, при этом не требуя постоянного контроля. Мультиварки могут иметь функции нескольких кухонных приборов — скороварки, пароварки, аэрогриля, печи, электрической сковороды.
Типичная мультиварка состоит из пластикового наружного корпуса, в котором размещены электрический нагревательный элемент, съёмная чаша с антипригарным покрытием и микропроцессорный (в простейших моделях механический) модуль для управления приготовлением. Корпус закрывается крышкой, в которой расположен клапан для выпуска пара. В мультиварке-скороварке крышка герметичная и вместо клапана для выпуска пара находится клапан для сброса давления. Снаружи на корпусе мультиварки располагается панель управления, на которой имеется дисплей, отображающий необходимую информацию о выбранном режиме работы, и некоторое количество обычных или сенсорных кнопок для выбора режима и непосредственного управления приготовлением.
ой на горі та женци жнуть
Пісня виникла, ймовірно, у другій половині XVII століття[1]. Найстаріший варіант зафіксований на Галичині в записах Доменіка Рудницького 1713 року «Пісні різні і деякі на ноти перекладені»[2]. Срезневський і Каманін пов'язували пісню з Михайлом Дорошенком та Петром Конашевичем-Сагайдачним[3] часів хотинського походу. Максимович припускав дату виникнення пісні часами Петра Дорошенка, вбачаючи в Сагайдачному когось із старшин запорозького куреня[4]. Яворницький, посилаючись на Максимовича, припускав, що це був кошовий отаман, сподвижник гетьмана Петра Дорошенка Григорій Сагайдачний.[5] Датування пісні другою половиною 17 століття підтримували В. Антонович, М. Драгоманов[6], Б. Грінченко[7].
У Дрогозденкові Б. Грінченко вбачав брацлавського полковника Дрозденка; текст із збірника Доменіка Рудницького він визначав як літературний.
М. Євстахевич[8], припускав, що «Дрогозденко» — це Дрозденко, сотник, «котрий привів Дорошенкові гетьмана Задніпрянської України Брюховецького в червні 1668 р., після чого Брюховецький був убитий», а Сагайдачний — «правдоподібно, не Петро Конашевич-Сагайдачний, а Григорій Сагайдачний, кошовий отаман в 1686 р.»[9].
Існує польський варіант пісні «По широкій Україні», де замість Сагайдачного згадується київський воєвода Стефан Хмелецький, прозваний «бичем татарським» за перемоги на татарами[10].
Інші назви: «Ой на горі да женці жнуть», «Ой на горі та женці жнуть», «Ой на горі женці жнуть», «Гей, на горі та женці жнуть», «Гой, на горі женці жнуть».
З часом мелодію пісні було використано Євгеном Адамцевичем при написанні «Запорозького маршу» та оркестрою ЗПО ЗСУ у «Козацькому марші».