Російський живописець Ілля Юхимович Рєпін писав свою знамениту картину дуже довго. І, кажуть, нею він виразив народне вільнолюбство. Мені здається, художник не просто виразив — він оспівав вільнолюбство, прославив і козацьке молодецтво, і незломлений дух народу.
У Запорозьку Січ прийшов лист — турецький султан пропонував запорожцям іти на службу до нього. От запорожці і вирішили сказати у листі-відповіді своє міцне слово. У самому центрі картини зображено писаря, що сидить за столом . Напевне, він дуже задоволений покладеною на нього місією. Писар слухає те, що кажуть йому друзі, і тільки встигає записувати. Довкола нього зібралися козаки і навперебій пропонують своє: «Напиши: ти нашої свині старший підсвинок»; «Рогатого чорта кривий брат»! Один козак від сміху навіть повалився на бочку. Центральний персонаж картини — отаман Сірко. Між іншим — він майже наш земляк, родом із Мерефи. У правому кутку картини — висохлий від років старий у білій шапці і червоному одязі, на поясі в нього меч. Старий регоче. Він поклав руку на плече козака, який сидить за столом. Обличчя цього вояка не видно, але, напевне, він теж задоволений тим, що відбувається. Козаки сміються. На картині ми бачимо голого до пояса козака. Мабуть, це картярський спритник. У Запорозькій Січі, перш ніж грати, козак мав роздягнутися, щоб нікуди було ховати карти. До столу притулена домра — стародавній музичний інструмент. Напевне, у вільний час хто-небудь з козаків награє якусь мелодію і співає про Україну, про хоробрість її народу, прославляє Січ.
Картина барвиста, вона так і іскриться сміхом. Іноді здається, що на знаменитій картині зображено саме сміх, хоча, в основному, вона написана на історичний сюжет. Усі її персонажі створюють враження не тільки хвацькості, молодецтва і веселої безшабашності, але і якоїсь внутрішньої могутності, що властива Запорозькій вольниці.
У Запорозьку Січ прийшов лист — турецький султан пропонував запорожцям іти на службу до нього. От запорожці і вирішили сказати у листі-відповіді своє міцне слово. У самому центрі картини зображено писаря, що сидить за столом . Напевне, він дуже задоволений покладеною на нього місією. Писар слухає те, що кажуть йому друзі, і тільки встигає записувати. Довкола нього зібралися козаки і навперебій пропонують своє: «Напиши: ти нашої свині старший підсвинок»; «Рогатого чорта кривий брат»! Один козак від сміху навіть повалився на бочку. Центральний персонаж картини — отаман Сірко. Між іншим — він майже наш земляк, родом із Мерефи. У правому кутку картини — висохлий від років старий у білій шапці і червоному одязі, на поясі в нього меч. Старий регоче. Він поклав руку на плече козака, який сидить за столом. Обличчя цього вояка не видно, але, напевне, він теж задоволений тим, що відбувається. Козаки сміються. На картині ми бачимо голого до пояса козака. Мабуть, це картярський спритник. У Запорозькій Січі, перш ніж грати, козак мав роздягнутися, щоб нікуди було ховати карти. До столу притулена домра — стародавній музичний інструмент. Напевне, у вільний час хто-небудь з козаків награє якусь мелодію і співає про Україну, про хоробрість її народу, прославляє Січ.
Картина барвиста, вона так і іскриться сміхом. Іноді здається, що на знаменитій картині зображено саме сміх, хоча, в основному, вона написана на історичний сюжет. Усі її персонажі створюють враження не тільки хвацькості, молодецтва і веселої безшабашності, але і якоїсь внутрішньої могутності, що властива Запорозькій вольниці.