Закат солнца – одно из самых завораживающих явлений природы. Лучше всего его наблюдать летом на открытых пространствах – в степи или на море, там, где видна линия горизонта. В закатный час на море или на реке невероятные цвета облаков в небе отражаются в воде, и еще по ней бежит солнечная дорожка.
В городе закат красив по-своему.
Догорает летний день. Солнце медленно опускается к горизонту. Оно уже не такое обжигающее и слепящее, как днем, а мягко пригревает теплыми вечерними лучами.
Природа замирает, почти не слышны гул машин и гомон людских голосов, становится все тише и тише. Диск солнца окрашивается в ярко-оранжевый цвет и становится тем больше, чем ближе опускается к земле. Теперь солнце подсвечивает облака на небе снизу, и они приобретают легкий розоватый оттенок.
Когда солнце касается нижним краем кромки горизонта, начинаются вечерние сумерки. Если на небе много облаков, они расцвечены всевозможными красками заката – от ярко-желтой до приглушенно фиолетовой. На другом крае неба проступает блеклый серпик луны.
Большое оранжевое солнце прощально пылает, медленно скрываясь из вида. Сначала кажется, что оно движется очень медленно, пробегая лучами по ветвям деревьев и окнам домов, а потом резко ныряет за горизонт. Земля погружается в сумерки. А в небе еще некоторое время блеклое зарево в том месте, где спряталось солнце.
Быстро темнеет, и в небе загораются первые звезды. Наступает ночь…
Думаю, що скарб, який потрібен людині – це душевні багатства. Я, мабуть, почну не з доброти та щедрості. Це дуже гарні риси в людині, які всім іншим подобаються. І вони дуже цінні.
Але спершу, я думаю, варто сказати про такі душевні скарби, які дають людині волю та силу до життя. Це відвага, стійкість у життєвих труднощах, хоробрість. Це почуття власної гідності та повага до себе самого.
Ще великим душевним скарбом є вміння прощати. Кинув хтось м’ячиком на спортмайданчику, трапилася бійка. Або ж не було сили навіть битися. Тут варто перестати вирощувати в собі суперництво та ворожнечу.
Крім душевних багатств, людині потрібні знання. Оцей душевний скарб точно вартий того, щоб вкладати силу та час в його надбання. Знання не носять за плечима, як-то каже мудра народна приказка. Вони стають у пригоді кожного дня. Наприклад, якщо людина знає, як відремонтувати диван або електрику, то вона може це зробити без перепон, якщо запчастини є, звичайно. Або дати іншій людині добру пораду, як це можна виконати самій.
Знання ж набувають з книжок, зі спілкування з іншими людьми, телепрограм, Інтернету, газет, журналів. Багато цінних знань приносять власн багато їх приносять людині подорожі.
Великий душевний скарб – це кохання та любов. Наприклад, у повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» кохання дає снагу головному герою, зігріває його серце, надихає на творчість та роботу.
Закат солнца – одно из самых завораживающих явлений природы. Лучше всего его наблюдать летом на открытых пространствах – в степи или на море, там, где видна линия горизонта. В закатный час на море или на реке невероятные цвета облаков в небе отражаются в воде, и еще по ней бежит солнечная дорожка.
В городе закат красив по-своему.
Догорает летний день. Солнце медленно опускается к горизонту. Оно уже не такое обжигающее и слепящее, как днем, а мягко пригревает теплыми вечерними лучами.
Природа замирает, почти не слышны гул машин и гомон людских голосов, становится все тише и тише. Диск солнца окрашивается в ярко-оранжевый цвет и становится тем больше, чем ближе опускается к земле. Теперь солнце подсвечивает облака на небе снизу, и они приобретают легкий розоватый оттенок.
Когда солнце касается нижним краем кромки горизонта, начинаются вечерние сумерки. Если на небе много облаков, они расцвечены всевозможными красками заката – от ярко-желтой до приглушенно фиолетовой. На другом крае неба проступает блеклый серпик луны.
Большое оранжевое солнце прощально пылает, медленно скрываясь из вида. Сначала кажется, что оно движется очень медленно, пробегая лучами по ветвям деревьев и окнам домов, а потом резко ныряет за горизонт. Земля погружается в сумерки. А в небе еще некоторое время блеклое зарево в том месте, где спряталось солнце.
Быстро темнеет, и в небе загораются первые звезды. Наступает ночь…
Думаю, що скарб, який потрібен людині – це душевні багатства. Я, мабуть, почну не з доброти та щедрості. Це дуже гарні риси в людині, які всім іншим подобаються. І вони дуже цінні.
Але спершу, я думаю, варто сказати про такі душевні скарби, які дають людині волю та силу до життя. Це відвага, стійкість у життєвих труднощах, хоробрість. Це почуття власної гідності та повага до себе самого.
Ще великим душевним скарбом є вміння прощати. Кинув хтось м’ячиком на спортмайданчику, трапилася бійка. Або ж не було сили навіть битися. Тут варто перестати вирощувати в собі суперництво та ворожнечу.
Крім душевних багатств, людині потрібні знання. Оцей душевний скарб точно вартий того, щоб вкладати силу та час в його надбання. Знання не носять за плечима, як-то каже мудра народна приказка. Вони стають у пригоді кожного дня. Наприклад, якщо людина знає, як відремонтувати диван або електрику, то вона може це зробити без перепон, якщо запчастини є, звичайно. Або дати іншій людині добру пораду, як це можна виконати самій.
Знання ж набувають з книжок, зі спілкування з іншими людьми, телепрограм, Інтернету, газет, журналів. Багато цінних знань приносять власн багато їх приносять людині подорожі.
Великий душевний скарб – це кохання та любов. Наприклад, у повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» кохання дає снагу головному герою, зігріває його серце, надихає на творчість та роботу.