Вариант 2 . прочитать философский текст и ответить на вопросы павел флоренский философия в самом существенном отрицает метод науки –отрицает и борется с ним и плавит его неподвижность жаром своего эроса к подлинно-сущему. в противоположности мысли, которая твердо стоит и «неподвижна», и мысли, которая «убегает и не хочет стоять, где ее поставили», указывается несовместимость науки и философии. эта несовместимость есть непримиримость условной манеры и подлинной отзывчивости, непримиримость рабства и свободы, непримиримость спеленатой мумии и живого тела. философия может кротко перенести простое отсутствие метода в житейском воззрении; но она беспощадна к искажению жизни в методе науки. философии протягивает руку первому, но науку она может осаживать в ее горделивом притязании, и не раньше прекратить враждебные действия, чем ее, рабскую, в рабство. рабство науки- в ее схемостроительстве из себя: не ведая нищеты духовной, она ослеплена маревом собственных творений и себе рабствует, рабствуя себе, враждебна жизни. наука враждебна жизни. но враг врага жизни, философ, через отрицание отрицания, возвращается к жизни. наука – дело кружка, сословия, касты, мнение которых и определяется, философия же существенно народна. философия есть прямой рост бытового жизнепонимания, его непосредственная обработка, его любимое чадо. как и родитель ее, она существенно требует неопределенной. бесконечной, целокупной полноты своей области; как и житейское воззрение, философия требует живого, то есть движущего наблюдателя жизни, а не застылой условной неподвижности. философия утверждает богатство и жизнь, соглашаясь с наукой лишь в необходимости пути. вопросы: 1. в чем главный спорный вопрос науки и философии? 2. философия, по мнению автора, это есть -… 3. каким человек должен быть, по мнению философа?

Гулівер! Це ім'я відоме всім. Чим же завоював світову популярність герой роману Дж. Свіфта «Мандри Гуллівера»?Гуллівер - невтомний мандрівник, а розповіді про незвичайні подорожіі пригоди ми читаємо завжди з великим інтересом.Багато що приваблює нас і в характері Гуллівера. Мені подобаються його цілеспрямованість, бажання вчитися, пізнавати світ. Всі гроші, які надсилав йому батько під час навчання, Гуллівер витрачав на вивчення навігації та різних галузей математики. Ці науки завжди могли придатися в подорожах, про які він мріяв. Вирішивши стати моряком, Гуллівер зробив декілька подорожей в Ост-і Вест-Індію. Йдучи у плавання, він завжди запасався великою кількістю книг і весь вільний час присвячував читанню. Висаджуючись на берег, він знайомився з звичаями тубільців, вивчав їхню мову.В одній з таких подорожей судно, на якому плив Гуллівер, зазнало аварії, і наш герой опинився в полоні у ліліпутів, жителів незвичайної і казкової країни. Він міг легко і просто впоратися з ліліпутами: вони були такі малі й беззахисні, а у нього була зброя - пістолет і шабля. Але Гуллівер - людина, яка ніколи не заподіє біль тому, хто слабший, і цим він викликає у мене повагу. До того ж Гулівер допитливий і хоче ближче пізнати цей дивний народ.Знайомлячись з життям ліліпутів, вивчаючи їх вдачі і звичаї, Гуллівер поводиться миролюбно і доброзичливо. «Моя мирна поведінка завоювала мені таке розташування з боку імператора, палацу, армії, народу, що я міг сподіватися скоро отримати свободу».Гуллівер - мудрий дипломат. Дізнавшись про чвари двох ворогуючих партій - Тремексенів і Слемексенів, висококаблучників і низькокаблучників, - він вирішує не втручатися в їх відносини. Коли ж мова заходить про війну ліліпутів з державою Блефуску, Гуллівер, не замислюючись, приходить на до друзям, проявляючи при цьому винахідливість і кмітливість. Потрібно віддати належне нашому героєві, який відмовився від пропозиції імператора брати участь у подальшому поневоленні Блефуску. «Я рішуче заявив, що ніколи не зроблюся зброєю поневолення хороброго і вільного народу».У яких тільки бувальцях не побував Гулівер, живучи в Ліліпутії! Але за всіх обставин, комічних або трагічних, він ніколи не втрачав розважливості і холоднокровності, завжди знаходив вихід із будь-якої ситуації, залишаючись вірним честі і обов'язку.Осміяння самодурства і невігластва в романі Дж. Свіфта «Мандри Гуллівера»Великий англійський письменник завоював світову популярність своїм романом «Подорожі Гуллівера». Цей твір захоплює читача своїм незвичайним сюжетом, напрочуд точними описами вражень героя від перебування в країні ліліпутів. Розповіді Гуллівера настільки переконливі, що ми мимоволі уявляємо собі цих маленьких чоловічків і країну, в якій вони живуть. Гулівер зауважує, що у ліліпутів існують майже такі ж звичаї і звички, як і на його батьківщині. Ці жалюгідні пігмеї, виявляється, страждають марнославством, манією величі і себелюбством, найбільше цінують чини та відзнаки, багатство, часто сваряться, пліткують, ведуть міжусобні війни.Закони, за якими живуть в Ліліпутії, дурні і смішні. Для того щоб отримати посаду, жителю цієї країни не потрібно володіти особливим розумом: стрибнеш вище всіх - отримаєш вакантну посаду, доб'єшся підвищення по службі. А щоб роздобути нагороди від самого імператора, здобувачі синьою, червоною і зеленою шовкової нитки «по черзі то перестрибують через палицю, то підлізають під неї». Того, хто краще за всіх виконає ці вправи, нагороджують синьою стрічкою, червона дається другому за спритність, а зелена - третьому . Не можна без посмішки читати епізод складення присяги Гуллівера на вірність імператору. Промовляючи клятву він повинен був тримати праву ногу в лівій руці і одночасно покласти середній палець правої руки на тім'я, а великий на верхівку правого вуха. Спробуйте це зробити. Чи не смішно?І вже зовсім безглуздо виглядають політичні чвари Ліліпутії. Ось уже близько семи - десяти років воюють дві партії: Тремексенів і Слемексенів. Перші є прихильниками високих каблуків, другі - низьких. Ненависть між цими партіями доходить до того, що «члени однієї партії не можуть ні їсти, ні пити, ні розмовляти з членами іншої». Низкоблучники серйозно побоюються, що спадкоємець престолу «живить деяку прихильність до високих каблуків», адже, як їм здається, у нього один каблук вище іншого. А як «серйозна» причина, що викликала війну між Блефуску і ліліпути! «Тридцять шість місяців могутні держави ведуть між собою запеклі війни», з'ясовуючи, з якого ж кінця краще розбивати варене яйце: з гострого або тупого?Багато чого в порядках і звичаях Ліліпутії не тільки викликає у нас сміх, але й змушує задуматися: чи не схожі ми іноді в своїх діях і вчинках на її жителів?

Y = 2·cos²x + 2·sin x - 1 = 2·(1 - sin²x) + 2·sin x - 1 = 2 - 2·sin²x + 2·sin x - 1 = -2·sin²x + 2·sin x + 1
Замена: t = sin x
Y = -2t² + 2t + 1, |t| ≤ 1 -- часть параболы, направленной ветвями вниз, и с вершиной в точке tв = -2 / 2·(-2) = 1/2.
Тогда максимальное значение функция достигает в tв = 1/2,
минимальное -- при t, наиболее удалённом от tв, т. е. в точке t = -1. 
Ymax = Y(1/2) = -2·(1/2)² + 2·(1/2) + 1 = -1/2 + 1 + 1 = 3/2
Ymin = Y(-1) = -2·(-1)² + 2·(-1) + 1 = -2 - 2 + 1 = -3
ответ: E (Y) = [-3; 3/2].