Вшахматном турнире участвовали 60
шахматистов, причём каждые двое встречались не более одного раза. оказалось, что любые 40 шахматистов провели между собой не менее 20 партий. какое наименьшее количество партий могло состояться в этом турнире?
, !

​

Как всякое рабовладельческое государство, древний вавилон знал деление общества, прежде всего на свободных и рабов. законы царя хаммурапи исходят из разделения всего населения, охваченного их нормами, на три сословия: авилумов, мушкенумов и вардумов всякий общинник - «авилум» возглавлял патриархальную семью, над членами которой (детьми и женой) располагал весьма значительной властью. в частности, он мог отдавать их в залог или в уплату долга, определял судьбу дочери и браки детей. только он был полноправным собственником семейного имущества при жизни, хотя не мог вполне произвольно его завещать. жена в целом считалась собственностью мужа, однако, ее достоинство и положение в какой-то мере гарантируются в законах хаммурапи независимо. и жена, и муж имели право на развод, однако, для мужа оно было неизмеримо шире, а жена, вообще говоря, должна была сохранять верность даже покойному . второе сословие - мушкенумы (от “ ниц”, т. е. поступавших в услужение) . охватывает людей, которые, не будучи членами какой-либо общины и не имея своей земельной собственности, должны были взять в держание участок царской земли или перейти на иное государственное обеспечение, попав тем самым в лично-административную зависимость от царя и приняв на себя обязанность выполнять определенную повинность перед государством. третье сословие - вардумы («рабы» ) составляли люди, имевшие хозяев - лиц, правомочных произвольно распоряжаться их временем и рабочей силой, а по-видимому, и жизнью (невольно причиненная смерть или умышленное телесное повреждение раба расценивались не как покушение на человека, но лишь как порча или уничтожение чужой собственности и, соответственно, требовали лишь имущественного возмещения) . наряду с сословиями - законы называют также профессиональные занятия населения. первое место занимают придворные служащие и высшие жрецы, стоявшие в непосредственной близости к царю.  низшие ступени профессионально-служебной лестницы занимали крупные купцы и предприниматели, ремесленники, поденщики.  еще одну категорию населения составляли воины – редум, баирум. за свою воинскую службу царю они наделялись землей, где вели сельское хозяйство, на определённых условиях. закон обязывал воинов строго выполнять главное условие - нести службу: если воин отказывался идти в поход, его ждала казнь.

Термін «комп’ютерна залежність» вперше був використаний в 1990 році. Психологи її класифікують, як форму емоційної «наркоманії». Для залежного підлітка стає важливим не результат гри, а її процес, у якому він втрачає контроль над часом.
Факти свідчать, що більшість 16-18 літніх юнаків, які мають доступ до Інтернету та грають у он-лайн ігри, місяцями, а то й роками не виходять з дому! Один хлопець звернувся до психіатрів з проханням надати йому інвалідність через агорафобію (страх перед відкритим простором). Ніяких відхилень у нього не знайшли, але дізналися, що він просто не міг відірватися від улюбленої гри.

Психологи виділяють такі стадії залежності:
Стадія легкого захоплення. Коли людина один чи кілька разів пограла у рольову комп’ютерну гру, вона входить у смак, їй починає подобатися комп’ютерна графіка, звук, сам факт імітації реального життя чи якихось фантастичних сюжетів.
Стадія захоплення. Фактором, що свідчить про перехід людини на цю стадію формування залежності, є поява в ієрархії потреб нової потреби — грати в комп’ютерні ігри. Гра в комп’ютерні ігри на цьому етапі має систематичний характер. Якщо людина немає постійного доступу до комп’ютера, можливі досить активні дії з усунення цієї перешкоди.
Стадія залежності. Залежність може оформлятися в одній з двох форм: соціалізованій та індивідуалізованій. Соціалізована форма ігрової залежності відрізняється підтримкою соціальних контактів із соціумом (хоча переважно з такими ж ігровими фанатами). Ці гравці люблять грати за до комп’ютерної мережі один з одним. Ця форма залежності менш згубна для психіки, ніж індивідуалізована форма. Людина не відривається від соціуму, не усамітнюється в собі.
Чи може підліток, для якого гра стала самоціллю та сенсом буття, розвиватися, як гармонійна особистість, реалізувати свої здібності? Треба розуміти, що залежність у будь-якій формі – це рух по замкнутому колу, де немає розвитку.

Виділяють досить чіткі симптоми залежності від комп’ютерних ігор:
Психологічні симптоми:
• Відчуття ейфорії чи піднесеності під час роботи за комп’ютером;
• Нездатність зупинити роботу за комп’ютером;
• Дедалі більше часу затрачується на комп’ютерні ігри;
• Ігнорування друзів та сім’ї;
• Відчуття порожнечі, депресії та роздратованості поза комп’ютером;
• Перекладання повсякденних турбот на плечі членів сім’ї;

Фізичні симптоми:
• Зап’ястний тунельний синдром — оніміння та зниження чутливості пальців;
• Сухі очі;
• Головні болі (схожі на мігрень);
• Болі у спині;
• Нерегулярне харчування — відсутність апетиту;
• Недотримання гігієни;
• Розлади сну.

Більшість гравців – дуже одинокі люди. Навіщо, коли живе спілкування замінюють ігри! Окрім того, приваблюють складні системи завдань та досягнень.
Головною причиною виникнення комп’ютерної залежності у дітей психологи вважають недостатнє спілкування і взаєморозуміння з батьками і однолітками. Ігри для них - це шлях самоствердитися, бо у віртуальному світі, все залежить тільки від твого уміння грати, а не від особистих якостей та умінь. Виникає ілюзія, що ти чогось досягаєш, а в житті може бути навпаки.

Не хочеш стати ігроманом, пам’ятай:
Не можна грати під час депресії, при серйозних змінах у житті.
Не варто грати, коли гостро відчуваєш самотність. Гравці погані співрозмовники.
Набагато зменшують ризик пристрасті до гри цікаве життя, знання, розуміння того, що алкоголь, наркотики та надмір ігор – це все один ланцюжок, кінцевий пункт якого - повна самоліквідація особистості. Імунітетом тут мають бути чуття міри та відповідальності. Згадай народну мудрість: «Що занадто, то нездорово».