Діяльність людини, її поведінка завжди викликають позитивне або негативне ставлення до неї. Ставлення до дійсності відображається в мозку й переживається як задоволення або незадоволення, радість, сум, гнів, сором. Такі переживання називають емоціями, почуттями. Емоції і почуття здійснюють сигнальну та регулювальну функції, спонукають людину до знань, праці, вчинків або стримують її. Людські емоції і почуття найяскравіше виражають духовні запити і прагнення людини, її ставлення до дійсності. К.Д. Ушинський писав, що "ні слова, ні думки, навіть вчинки наші не виражають так ясно нас самих і наше ставлення до світу, як наші почування". Емоції і почуття органічно пов'язані між собою, але за своїм змістом і формою переживання вони не тотожні.
Під емоціями розуміють, з одного боку, своєрідне вираження су-б’єктивного відношення людини до предметів і явищ навколишньої дійсності у формі безпосередніх переживань приємного або неприєм-ного (емоції в широкому значенні слова), а з іншого – лише реакцію людини і тварин на впливи внутрішніх і зовнішніх подразників, пов’я-зану із задоволенням або незадоволенням біологічно значущих потреб (емоції у вузькому значенні слова). Через емоції як систему сигналів людина дізнається про значи-мість того, що відбувається. Емоції можуть бути позитивними, пов’я-зані з переживанням приємного, і негативними, коли переживається неприємне; стенічними, що підвищують активність особистості, й астенічними, що знижують її активність. Емоції поділяються на емоційний тон відчуттів, емоції у вузькому значенні слова (про що говорилося вище), і почуття. Деякі автори в цей же ряд ставлять і афекти. Емоційний тон відчуттів – це безпосе-редні переживання, що супроводжують окремі відчуття (наприклад, температурні, смакові, слухові) і спонукають суб’єкта до їх збережен-ня або усунення. Почуття – відображення у свідомості людини її від-носин до дійсності, які виникають при задоволенні або незадоволенні За спрямованістю почуття поділяються на моральні (переживання, пов’язані з відношенням людини до соціальних уста-нов, до держави, певної партії, до інших людей, до самого себе – лю-бов, ненависть тощо), інтелектуальні (почуття, пов’язані з пізнаваль-ною діяльністю, – сумнів, упевненість, допитливість тощо, любов до істини як вершина інтелектуальних почуттів), естетичні (переживання прекрасного або потворного, що виявляються при сприйнятті творів мистецтва, явищ природи, подій суспільного життя, почуття краси або неподобства, почуття величного тощо). Афект – сильний і відносно короткочасний емоційний стан, що виник у зв’язку з різкою і несподі-ваною зміною актуальних для суб’єкта життєвих обставин і супрово-джується явно вираженими руховими і вісцеральними (внутрішньоорганічними) виявами. Багато авторів виділяють і практичні почуття, пов’язані з пра-цею, навчанням, спортом. Інтелектуальні, естетичні, практичні почуття виникають разом з етичними і збагачуються за рахунок останніх. Визначимо ще деякі поняття, що характеризують людські емоції. Амбівалентність – неузгодженість, суперечність емоцій, що пережи-ваються до певного об’єкта (любов, ненависть, радість і горе тощо). Апатія – викликаний стомленням, важким переживанням або хворо-бою емоційний стан байдужості, спрощення почуттів, байдужості до подій навколишнього життя, ослаблення спонукань. Депресія – при-гнічений афективний стан, що характеризується негативним емоцій-ним фоном, зниженням спонукань, сповільненістю інтелектуальної діяльності і рухових реакцій. Настрій – порівняно стійке переживання будь-яких емоцій. Пристрасть – сильне, стійке і всеохопливе почуття, яке панує над іншими почуттями людини і що приводить до зосере-дження на предметі пристрасті всіх її спрямувань і сил. Стрес (емоційний) – емоційний стан, що виник у відповідь на різноманітні екстремальні дії (стресори) – загрозу, небезпеку, образу тощо. Емпа-тія – співпереживання, усвідомлення емоційного стану, проникнення в емоційний світ іншої людини.
