1.Послушай Ноктюрн целиком. Проследи за развитием чувств и эмоциональных состояний в этой музыке. Какие чувства она вызывает у тебя? 2.Какие принципы развития в Ноктюрне имеют важное значение-повтор,контраст,вариационность?Как форма Ноктюрна отражает творческий замысел композитора?
3.Подберите слова, наиболее точно передающие образ этой музыки.
«Буран» (1939, совместно с С. Василенко)
«Великий канал» (1941, совместно с С. Василенко)
«Дилором» (1958)
«Сердце поэта» (1962)
Объяснение:
Мухта́р (Ашра́фович) Ашрафи́ (узб. Ashrafiy Muxtor Ashrafovich; 1912 — 1975) — узбекский советский композитор, дирижёр, педагог, общественный деятель. Народный артист СССР (1951). Лауреат двух Сталинских премий (1943, 1952). Один из основоположников современной узбекской музыки.
Биография:
Родился 29 мая (11 июня) 1912 года в Бухаре в семье известного народного певца и дутариста Ашрафжана Хафиза, ставшего его первым учителем.
С 7 лет начал играть на узбекских народных инструментах.
В 1924—1929 годах учился в Бухарской Восточной музыкальной школе по классу дутара и параллельно занимался в Бухарском институте В 1929—1931 годах обучался в Научно-исследовательском институте музыки и хореографии по классу музыкально-теоретических предметов у H.H. Миронова в Самарканде, в 1934—1936 годах — в Московской консерватории им. П.И. Чайковского по классу композиции у Б. Шехтера и С. Василенко. В 1941—1944 годах продолжал занятия в Ташкенте у М. Штейнберга. В 1948 году экстерном окончил дирижёрский факультет Ленинградской консерватории им. Н.А. Римского-Корсакова.
Творческую деятельность как композитор и дирижёр начал в 1930 году. В 1929—1930 годах — заведующий художественной частью Самаркандского радио.
С 1930 года (с перерывами) — заведующий музыкальной частью (до 1934), художественный руководитель и главный дирижёр Государственного театра оперы и балета им. А. Навои (до 1939 — Узбекский музыкально-драматический театр, ныне Государственный Академический Большой Театр имени Алишера Навои; Ташкент). С 1943 по 1947 и с 1966 по 1970 год — также и директор театра.
С 1944 — преподаватель дирижирования, в 1947—1962 годах — директор и заведующий кафедрой оперной подготовки Ташкентской консерватории (ныне — Государственная консерватория Узбекистана) (с 1953 — профессор). С 1971 по 1975 год — ректор консерватории.
В 1964—1966 годах — директор, художественный руководитель и главный дирижёр Самаркандского театра оперы и балета.
С 1940 по 1948 год — заместитель председателя организационного комитета Союза композиторов Узбекской ССР, с 1948 — член правлений Союза композиторов СССР и Союза композиторов Узбекской ССР.
Член ВКП(б) с 1941 года.
Мухтар Ашрафи умер 15 декабря 1975 года. Похоронен в Ташкенте на Чигатайском кладбище.
Семья:
Имел дочь Мукаддиму (1936–2013, востоковед) и сына Фируза (1937–2009, архитектор) и четырёх внуков
У часи Античності, коли краса стала вищим мірилом цінності твору художника, скульптура досягла незвичайного розквіту. Уже з VІІ ст. до н.е. тут з’являється монументальна скульптура. Статуї виливали з бронзи та вирізали з каменю. Виразність скульптур посилювали розписом та інкрустацією – вставками з іншого кольору. Очі робили, наприклад, з кольорових камінчиків. Грецькі скульптори оспівували прекрасне тіло людини. Тому грецьке мистецтво називають гуманістичним. Тут і богів зображували у вигляді красивих людей. Це прагнення ідеального образу пояснює велику кількість оголених зображень. Ними підкреслюється гармонія людського тіла, якого нічого соромитися.
Найдавніші скульптори зображували людину на повний зріст, з опущеними руками і однією трохи попереду іншої. Протягом наступних століть майстри намагатимуться передати у нерухомій скульптурі гнучкість та рухливість тіла.Найвищого розквіту грецька скульптура сягнула, як і мистецтво загалом, у V ст. до н.е. У ній втілено образ ідеального громадянина – захисника батьківщини, спортсмена. Є також скульптурні портрети знаменитих людей. Грецькі скульптори були великими майстрами в зображенні тіла людини в русі, спокої, відтворювали емоції – біль, радість, страх,тугу, тривогу тощо.Найбільше мене вразила Афіна Парфенос та Дискобол.Вона створена у хрисоелефантинній техніці, тобто із золота та слонової кістки. Близько однієї тони листкового карбованого золота вартістю 40 (або 44) аттичних талантів і слонова кістка вкривали дерев'яний остов статуї заввишки 13 метрів.
Дискобол - одна з найбільш прославлених статуй античності роботи скульптора Мирона. Він є першою класичною скульптурою, що зображує людину у русі. Переможець змагань із метання диска зображений у момент розмаху перед киданням. Тіло атлета представлено у повороті (стиль Figura serpentinata), що було надзвичайно складним та водночас сміливим прийомом.