5. Постройте во всех пройденных минорных тональностях и сыграйте на фортепиано трезву- чие на тонике (1 ступени) и его обращения секстаккорд и квартсекст аккорд.
Переглядаючи свої приватні щоденники з львівського концертного життя, я виявила в них більше ста нотаток про виступи піаністки Оксани Рапіти. Несподівано велике їх число вразило мене, адже йдеться про концерти лише у Львові, і кожен мав іншу, а не повторювану програму. Бувало, вони чергувалися щотижня, а іноді навіть частіше.
От недавній приклад: 6 жовтня 2019 року Рапіта представляла добірку творів маловідомого у нас польського композитора Кшиштофа Майєра у Дзеркальній залі Львівської опери, а вже 13 числа того ж місяця заграла в обласній філармонії речиталь із концепційною програмою, що містила прем’єри галицьких композиторів. І такі випадки – не рідкість для неї.
Регулярно приходити на концерти цієї піаністки, слухати запропоновані нею щоразу нові цікаві програми давно вже стало нормою музичного життя у Львові – до доброго звикаєш швидко! А звикнувши, не замислюєшся, які унікальні здібності та скільки напруженої праці потрібно для такої діяльності. Тож у мене виникло бажання поглянути на мистецтво Оксани Рапіти саме з дистанції її концертного шляху.
Звичайно, львівські записки жодною мірою не віддзеркалюють всю напругу робочого життя артистки, яка не тільки гастролює містами України, а й виступає за кордоном (Польща, Швейцарія, Бельгія, Німеччина, Австрія, Росія, Казахстан, Киргизстан), а також викладає у Львівській національній музичній академії імені Миколи Лисенка та в Спеціальній музичній школі імені Соломії Крушельницької. Зрештою, особистий щоденник не претендує на абсолютну точність і вичерпність щодо фіксації львівських подій. Але майже кожна програма, що виконувалася на гастролях, була апробована у Львові, більше того, чимало творів Рапіта грала тільки у місті Лева. Тому ці нотатки можуть дати хоч не зовсім повну, все ж об’єктивну картину її творчого розвитку і здобутків.
Музыка - вид искусства, рассчитанный на слуховое восприятие и отличающийся прямым и особо активным действием на чувства людей, Л.Н. Толстой говорил, например, что музыкальное искусство "по своему свойству имеет непосредственно физиологическое воздействие на нервы". Главным выразительным средством здесь является звук и другие стороны и компоненты музыкальной формы: мелодия, полифония, гармония, ритм, композиция и т.п. В отличие от всех видов изобразительного и словесного искусств, музыка не воспроизводит видимых картин мира и лишена смысловой конкретности. Видимо, поэтому ее можно считать подлинно общечеловеческим, универсальным "языком", не требующим перевода. Многие выдающиеся деятели культуры - и не только композиторы - из всех видов искусства отдавали предпочтение именно музыке. Вот как писал о ней великий немецкий писатель и мыслитель Иоганн Вольфганг Гете (1749-1832): "Величие искусства ярче всего проявляется в музыке, ибо она не имеет содержания, с которым нужно считаться. Она - все формы и наполнения. Она делает возвышенным и благородным все, что берется выразить". По сравнению с произведениями всех видов пространственных искусств музыкальные творения практически не уничтожаемы, ибо, если не считать их далеко не обязательной нотной записи, они существуют не в материальной, предметной, а в идеальной форме. Их нельзя пощупать, подделать, как это случается с картинами и скульптурами, хотя и можно украсть, дав свое авторство чужому произведению. В отличие от изобразительного искусства в музыке играют огромную роль другие искусствоведческие категории - интерпретация и исполнительство. По существу, у виртуозно исполненного музыкального произведения не один, как в живописи, а несколько "авторов", если считать композитора, исполнителя (или исполнителей), а также возможности используемых инструментов. В музыкальном творчестве, если иметь в виду и его исполнительскую сторону, больше, чем в других видах первоначальных искусств, присутствует коллективность. Вот почему понятие фольклора ассоциируется прежде всего с музыкой, песней и стихами, также связанными с музыкальным началом.
Переглядаючи свої приватні щоденники з львівського концертного життя, я виявила в них більше ста нотаток про виступи піаністки Оксани Рапіти. Несподівано велике їх число вразило мене, адже йдеться про концерти лише у Львові, і кожен мав іншу, а не повторювану програму. Бувало, вони чергувалися щотижня, а іноді навіть частіше.
От недавній приклад: 6 жовтня 2019 року Рапіта представляла добірку творів маловідомого у нас польського композитора Кшиштофа Майєра у Дзеркальній залі Львівської опери, а вже 13 числа того ж місяця заграла в обласній філармонії речиталь із концепційною програмою, що містила прем’єри галицьких композиторів. І такі випадки – не рідкість для неї.
Регулярно приходити на концерти цієї піаністки, слухати запропоновані нею щоразу нові цікаві програми давно вже стало нормою музичного життя у Львові – до доброго звикаєш швидко! А звикнувши, не замислюєшся, які унікальні здібності та скільки напруженої праці потрібно для такої діяльності. Тож у мене виникло бажання поглянути на мистецтво Оксани Рапіти саме з дистанції її концертного шляху.
Звичайно, львівські записки жодною мірою не віддзеркалюють всю напругу робочого життя артистки, яка не тільки гастролює містами України, а й виступає за кордоном (Польща, Швейцарія, Бельгія, Німеччина, Австрія, Росія, Казахстан, Киргизстан), а також викладає у Львівській національній музичній академії імені Миколи Лисенка та в Спеціальній музичній школі імені Соломії Крушельницької. Зрештою, особистий щоденник не претендує на абсолютну точність і вичерпність щодо фіксації львівських подій. Але майже кожна програма, що виконувалася на гастролях, була апробована у Львові, більше того, чимало творів Рапіта грала тільки у місті Лева. Тому ці нотатки можуть дати хоч не зовсім повну, все ж об’єктивну картину її творчого розвитку і здобутків.