Наследие М. П. Мусоргского. Сборник материалов (к выпуску Полного академического собрания сочинений М. П. Мусоргского в 32 томах). Составление и общая редакция Е.Левашева, М.: Музыка, 1989 (содержит подробную библиографию [только русскоязычную] на год выпуска книги и самый полный на сегодняшний день перечень соч. Мусоргского с указанием рукописных источников).
М. П. Мусоргский : [альбом / сост., авт. вступ. ст. и текста Р. К. Ширинян ]. — М. : Музыка, 1987.М. П. Мусоргский в воспоминаниях современников: сб. ст. / [сост., текстолог. ред., вступ. статья и коммент. Е. Гордеевой]. — М. : Музыка, 1989.Мусоргский в квадрате / [сост. Алексей Лысаков]. — Москва : Классика-XXI, 2008.М. П. Мусоргский и музыка ХХ века: сб. статей / [ред.-сост. Г. Головинский]. — М. : Музыка, 1990.М. П. Мусоргский. К пятидесятилетию со дня смерти 1881—1931. Статьи и материалы. Под редакцией Ю. Келдыша и В. Яковлева. Москва: Госмузиздат, 1932 (содержит ценные статьи и список сочинений, подготовленные П. А. Ламмом, воспоминания современников, письма, подробные указатели, первую публикацию сатирической картины К. Е. Маковского «Могучая кучка» и др.).Абызова Е. Н. «Картинки с выставки» Мусоргского. М.: Музыка, 1987.Абызова Е. Н. Модест Петрович Мусоргский. — М. : Музыка, 1985.Акулов Е. А. Три Бориса. Сравнительный музыкально-драматургический анализ партитур оперы «Борис Годунов» М. Мусоргского, Н. Римского-Корсакова, Д. Шостаковича. — М.: МАРТ, 1997.Бакаева Г. «Хованщина» М. Мусоргского — историческая народная музыкальная драма. — Киев: Музична Україна, 1976.Беляев В. М. Мусоргский. Скрябин. Стравинский: сб. статей. — М. : Музыка, 1972.Берченко Р. Э. Композиторская режиссура Мусоргского. Москва: УРСС, 2003.Васильева А. Русский лабиринт. Биография М. П. Мусоргского. Псков: Псковская областная типография, 2008.Веприк А. М. Три оркестровые редакции первой картины пролога оперы Мусоргского «Борис Годунов» // Веприк А. М. Очерки по вопросам оркестровых стилей. — М.: Советский коспозитор, 1978.Гервер Л. "Тень непроглядная"и «свет в небесной вышине»: к сравнению совокупного поэтического текста в романсах Мусоргского и Римского-Корсакова // Русская музыка. Рубежи истории: мат-лы международной научной конференции; [редколл. С. Савенко,И. Скворцова и др.]. — М.: Моск. гос. консерватория им. П. И. Чайковского, 2005. — С. 78-99.Гервер Л. Л. Поэзия вокального творчества композитора как единый текст: романсы Мусоргского и Римского-Корсакова // Вестник истории, литературы, искусства: Альманах / Российская академия наук, Отделение историко-филологических наук; Главный редактор Г. М. Бонгард-Левин. — М.: Собрание, Наука, 2010. — Т. 7. —С. 190—200. — ISBN 978-5-02-037377-8.
Кожний народ має свої погляди на моральні якості людини. Ці погляди передаються з покоління в покоління, шліфуються і збагачуються. Одним із найбільших скарбів українського народу є середньовічна поема "Слово о полку Ігоревім". Наш народ може пишатися своїми літературними і мистецькими традиціями, адже "Слово..." — це єдина пам'ятка Київської Русі, яка здобула всесвітню славу.
З поеми ми дізнаємося про життя українського народу в сиву давнину, про його героїчну боротьбу із зовнішніми ворогами і внутрішніми феодальними чварами. У творі невідомий автор змалював героїчних захисників Руської землі, які в XII столітті вели боротьбу з половцями.
Автор із любов'ю зобразив наших героїчних предків. Перед нами виразно виростають мужні постаті, які однаково впевнено тримали в руках спис і рало. Як же треба було любити рідну землю і її народ, щоб створити такі образи!
Серед усіх персонажів твору виразно виділяється хоробрий князь Ігор Святославич. Читаючи твір, ми уявляємо його на чолі відважної дружини, яка вирушила у похід проти ворогів.
Новгород-Сіверський князь із перших рядків поеми постає перед нами як патріот: він мужньо боронить рідну землю від найзапеклішого ворога — половців. Своїм найсвятішим обов'язком Ігор вважає захист батьківщини. Він готовий віддати життя за ЇЇ свободу:
"Сповнившись ратного духу,
він навів свої хоробрі полки
на землю Половецькую
за землю Руськую".
Князь Ігор — вірний син Руської землі. Потрапивши у полон, він не втрачає надії повернутись на батьківщину, навіть подумки долає перешкоди:
"Ігор спить,
Ігор не спить,
Ігор мислю поля мірить
од великого Дону
до малого Дінця".
Такими ж вірними патріотами рідної землі були і його воїни. Вони готові віддати життя за честь батьківщини. Тому рішуче і відважно дві доби б'ються вони з кочівниками.
Ігор — безстрашний і рішучий. Ці його риси найповніше розкриваються перед початком походу на половців. Він не зважає на віщування природи, а прагне досягти своєї мети. У бою Ігор поводиться як мужній і хоробрий воїн. Моральною і фізичною силою князів Ігоря і Всеволода захоплюються і сам автор, і київський князь Святослав, який говорить: "Ваші хоробрі серця в жорстокім харалузі сковані, а в смілості загартовані".
Благородство штовхає Ігоря на до Всеволоду, адже князь розуміє, як потрібні в бою взаємодо взаємовиручка: "Ігор полки завертає, жаль бо йому милого брата Всеволода".
Але поряд із позитивними рисами Ігор має і вади. Честолюбство і нерозсудливість стали причиною поразки. Адже він виступив у похід сам, не порадившись ні з ким, навіть із київським князем. Самовпевненість і нехтування попередженням природи дорого обійшлися руському війську, про що у творі говориться так: "Ігоря хороброго полку — не воскресити!" Отже, прославляючи мужність і патріотизм князя Ігоря, автор засуджує його легковажність, честолюбство, підкреслюючи, що тільки спільними зусиллями русичів можна подолати ворога.
Більше восьмисот років минуло з часу написання "Слова о полку Ігоревім", а воно живе і хвилює серця людей.
Після знайомства з образом Ігоря у мене з'явилося переконання у непоборності народу, який має таких мужніх захисників. Образ Ігоря близький мені своїм глибоким патріотизмом, відданістю рідній землі, незламністю і відвагою
М. П. Мусоргский : [альбом / сост., авт. вступ. ст. и текста Р. К. Ширинян ]. — М. : Музыка, 1987.М. П. Мусоргский в воспоминаниях современников: сб. ст. / [сост., текстолог. ред., вступ. статья и коммент. Е. Гордеевой]. — М. : Музыка, 1989.Мусоргский в квадрате / [сост. Алексей Лысаков]. — Москва : Классика-XXI, 2008.М. П. Мусоргский и музыка ХХ века: сб. статей / [ред.-сост. Г. Головинский]. — М. : Музыка, 1990.М. П. Мусоргский. К пятидесятилетию со дня смерти 1881—1931. Статьи и материалы. Под редакцией Ю. Келдыша и В. Яковлева. Москва: Госмузиздат, 1932 (содержит ценные статьи и список сочинений, подготовленные П. А. Ламмом, воспоминания современников, письма, подробные указатели, первую публикацию сатирической картины К. Е. Маковского «Могучая кучка» и др.).Абызова Е. Н. «Картинки с выставки» Мусоргского. М.: Музыка, 1987.Абызова Е. Н. Модест Петрович Мусоргский. — М. : Музыка, 1985.Акулов Е. А. Три Бориса. Сравнительный музыкально-драматургический анализ партитур оперы «Борис Годунов» М. Мусоргского, Н. Римского-Корсакова, Д. Шостаковича. — М.: МАРТ, 1997.Бакаева Г. «Хованщина» М. Мусоргского — историческая народная музыкальная драма. — Киев: Музична Україна, 1976.Беляев В. М. Мусоргский. Скрябин. Стравинский: сб. статей. — М. : Музыка, 1972.Берченко Р. Э. Композиторская режиссура Мусоргского. Москва: УРСС, 2003.Васильева А. Русский лабиринт. Биография М. П. Мусоргского. Псков: Псковская областная типография, 2008.Веприк А. М. Три оркестровые редакции первой картины пролога оперы Мусоргского «Борис Годунов» // Веприк А. М. Очерки по вопросам оркестровых стилей. — М.: Советский коспозитор, 1978.Гервер Л. "Тень непроглядная"и «свет в небесной вышине»: к сравнению совокупного поэтического текста в романсах Мусоргского и Римского-Корсакова // Русская музыка. Рубежи истории: мат-лы международной научной конференции; [редколл. С. Савенко,И. Скворцова и др.]. — М.: Моск. гос. консерватория им. П. И. Чайковского, 2005. — С. 78-99.Гервер Л. Л. Поэзия вокального творчества композитора как единый текст: романсы Мусоргского и Римского-Корсакова // Вестник истории, литературы, искусства: Альманах / Российская академия наук, Отделение историко-филологических наук; Главный редактор Г. М. Бонгард-Левин. — М.: Собрание, Наука, 2010. — Т. 7. —С. 190—200. — ISBN 978-5-02-037377-8.аніж полоненим бути".
"Слово..."
Кожний народ має свої погляди на моральні якості людини. Ці погляди передаються з покоління в покоління, шліфуються і збагачуються. Одним із найбільших скарбів українського народу є середньовічна поема "Слово о полку Ігоревім". Наш народ може пишатися своїми літературними і мистецькими традиціями, адже "Слово..." — це єдина пам'ятка Київської Русі, яка здобула всесвітню славу.
З поеми ми дізнаємося про життя українського народу в сиву давнину, про його героїчну боротьбу із зовнішніми ворогами і внутрішніми феодальними чварами. У творі невідомий автор змалював героїчних захисників Руської землі, які в XII столітті вели боротьбу з половцями.
Автор із любов'ю зобразив наших героїчних предків. Перед нами виразно виростають мужні постаті, які однаково впевнено тримали в руках спис і рало. Як же треба було любити рідну землю і її народ, щоб створити такі образи!
Серед усіх персонажів твору виразно виділяється хоробрий князь Ігор Святославич. Читаючи твір, ми уявляємо його на чолі відважної дружини, яка вирушила у похід проти ворогів.
Новгород-Сіверський князь із перших рядків поеми постає перед нами як патріот: він мужньо боронить рідну землю від найзапеклішого ворога — половців. Своїм найсвятішим обов'язком Ігор вважає захист батьківщини. Він готовий віддати життя за ЇЇ свободу:
"Сповнившись ратного духу,
він навів свої хоробрі полки
на землю Половецькую
за землю Руськую".
Князь Ігор — вірний син Руської землі. Потрапивши у полон, він не втрачає надії повернутись на батьківщину, навіть подумки долає перешкоди:
"Ігор спить,
Ігор не спить,
Ігор мислю поля мірить
од великого Дону
до малого Дінця".
Такими ж вірними патріотами рідної землі були і його воїни. Вони готові віддати життя за честь батьківщини. Тому рішуче і відважно дві доби б'ються вони з кочівниками.
Ігор — безстрашний і рішучий. Ці його риси найповніше розкриваються перед початком походу на половців. Він не зважає на віщування природи, а прагне досягти своєї мети. У бою Ігор поводиться як мужній і хоробрий воїн. Моральною і фізичною силою князів Ігоря і Всеволода захоплюються і сам автор, і київський князь Святослав, який говорить: "Ваші хоробрі серця в жорстокім харалузі сковані, а в смілості загартовані".
Благородство штовхає Ігоря на до Всеволоду, адже князь розуміє, як потрібні в бою взаємодо взаємовиручка: "Ігор полки завертає, жаль бо йому милого брата Всеволода".
Але поряд із позитивними рисами Ігор має і вади. Честолюбство і нерозсудливість стали причиною поразки. Адже він виступив у похід сам, не порадившись ні з ким, навіть із київським князем. Самовпевненість і нехтування попередженням природи дорого обійшлися руському війську, про що у творі говориться так: "Ігоря хороброго полку — не воскресити!" Отже, прославляючи мужність і патріотизм князя Ігоря, автор засуджує його легковажність, честолюбство, підкреслюючи, що тільки спільними зусиллями русичів можна подолати ворога.
Більше восьмисот років минуло з часу написання "Слова о полку Ігоревім", а воно живе і хвилює серця людей.
Після знайомства з образом Ігоря у мене з'явилося переконання у непоборності народу, який має таких мужніх захисників. Образ Ігоря близький мені своїм глибоким патріотизмом, відданістю рідній землі, незламністю і відвагою