1) народну лірику складають численні і різноманітні пісні, основним змістом яких є переживання, почуття, настрої – взагалі внутрішній світ людини. Лірична пісня завжди пов'язана з побутом російського народу, це справжня художня енциклопедія народного життя, глибоко поетична, задушевна і різноманітна. Колективний характер народної поезії особливо помітний у поезії ліричній
2)Жива в наш час форма строфіки – октава пишеться зазвичай 5,6 стопним ямбом і вживається найчастіше в довгих ліричних віршах – часом з відтінком смутку, а часом, навпаки, у веселому іронічно-жартівливому тоні.
3) пісні про кохання, про мистецтво, про природу і красу рідного краю, улюбленому коні, пісні-посвячення.
4) Відповідно до пісенного мистецтва Арки і Жетісу в цих та інших областях Східного регіону існує і своєрідний інструментальний стиль – шертпе (пальцева, Щипкова техніка гри). Він так само, як і төкпе, характеризується своїм комплексом виразних і мовних засобів.
5) пісня, покликана висловити протест проти проблем у суспільстві-таких, як несправедливість, расова дискримінація, війна, глобалізація, інфляція, соціальна нерівність
6)Основні жанри казахського фольклору: героїчний епос, обрядова пісня, лірична поезія, історичні пісні, пастуші і магічні, весільні та похоронні пісні, казки, легенди, прислів'я та приказки, загадки, чорні пісні, сумні пісні, Обрядові пісні, а також айтиси, риторичні жанри.
7)На відміну від епосу лірика відтворює характерності життя крізь призму авторської свідомості. Тому лірика відрізняється від епосу, перш за все по такому існуючому в ній співвідношенню суб'єкта і об'єкта пізнання життя.Лірика - це співпереживання читача автору вірша.
8)Чудовим прикладом є Вірменський епос, який об'єднав цілих чотири покоління героїв (зазвичай, як це має місце, скажімо, в киргизькому «Манасі» або бурятському «Абай Гесері», дана послідовність не перевищує трьох поколінь.
9)Приклади епічних творів:» Записки мисливця «і.С. Тургенєва,» Темні алеї " і. А. Буніна. Твори в короткій формі відрізняються стислим обсягом, однією сюжетною лінією і обмеженою кількістю героїв.
ответ:Искусство Чюрлениса выражает стремления возрождающегося литовского народа и вписывает их в контекст актуальных тенденций развития европейского искусства рубежа XIX-XX веков. Окончив две высших музыкальных школы - в Варшаве и в Лейпциге, Чюрлёнис становится композитором, а позже и профессиональным художником, и все меньше уделяет времени сочинению музыки, пока совсем не перестает сочинять. Поначалу он приобретает известность как оригинальный художник, дающий своим картинам музыкальные названия ("Прелюд", "Фуга", "Соната") и только значительно позже как первый литовский композитор, в поздних своих довольно экспрессивных фортепианных циклах (1904-1909) использующий некоторые принципы модернизма и конструктивизма.
Чюрлёнис создает первые и до сих пор наиболее популярные произведения литовской оркестровой музыки - симфонические поэмы "В лесу" (1901) и "Море" (1907), но так и не услышит их исполненными. Он провозглашает принципы, ставшие идеологией литовского искусства, подчеркивая значение фольклора в современной музыке: "Наше кредо - это наши старинные песни и музыка нашего будущего." Его художественное, музыкальное и литературное наследие для литовских художников и музыкантов становится источником вдохновения и примером для подражания.
В наше время художник считается визионером только тогда, когда не хватает обычных определений для его характеристики, иными словами, когда требуется подчеркнуть фантастический или утопический характер его творчества. Ярлык художника-визионера лучше обозначает суть картин Чюрлёниса, чем довольно туманные, а порой и неточные определения его как символиста, мистика, синкретиста или премодерниста.
Классик французской авангардистской музыки Оливье Мессиан творчество Чюрлёниса определил весьма просто: "Необыкновенный композитор музыки и живописи". Говоря о работах Чюрлёниса, постараемся не забыть об этой тесной параллели между композитором и художником.
Из книги Шарунаса Накаса "Теорема Чюрлёниса: визии, головокружение, совершенство". Части II, III. Перевод с литовского
1) народну лірику складають численні і різноманітні пісні, основним змістом яких є переживання, почуття, настрої – взагалі внутрішній світ людини. Лірична пісня завжди пов'язана з побутом російського народу, це справжня художня енциклопедія народного життя, глибоко поетична, задушевна і різноманітна. Колективний характер народної поезії особливо помітний у поезії ліричній
2)Жива в наш час форма строфіки – октава пишеться зазвичай 5,6 стопним ямбом і вживається найчастіше в довгих ліричних віршах – часом з відтінком смутку, а часом, навпаки, у веселому іронічно-жартівливому тоні.
3) пісні про кохання, про мистецтво, про природу і красу рідного краю, улюбленому коні, пісні-посвячення.
4) Відповідно до пісенного мистецтва Арки і Жетісу в цих та інших областях Східного регіону існує і своєрідний інструментальний стиль – шертпе (пальцева, Щипкова техніка гри). Він так само, як і төкпе, характеризується своїм комплексом виразних і мовних засобів.
5) пісня, покликана висловити протест проти проблем у суспільстві-таких, як несправедливість, расова дискримінація, війна, глобалізація, інфляція, соціальна нерівність
6)Основні жанри казахського фольклору: героїчний епос, обрядова пісня, лірична поезія, історичні пісні, пастуші і магічні, весільні та похоронні пісні, казки, легенди, прислів'я та приказки, загадки, чорні пісні, сумні пісні, Обрядові пісні, а також айтиси, риторичні жанри.
7)На відміну від епосу лірика відтворює характерності життя крізь призму авторської свідомості. Тому лірика відрізняється від епосу, перш за все по такому існуючому в ній співвідношенню суб'єкта і об'єкта пізнання життя.Лірика - це співпереживання читача автору вірша.
8)Чудовим прикладом є Вірменський епос, який об'єднав цілих чотири покоління героїв (зазвичай, як це має місце, скажімо, в киргизькому «Манасі» або бурятському «Абай Гесері», дана послідовність не перевищує трьох поколінь.
9)Приклади епічних творів:» Записки мисливця «і.С. Тургенєва,» Темні алеї " і. А. Буніна. Твори в короткій формі відрізняються стислим обсягом, однією сюжетною лінією і обмеженою кількістю героїв.
10) ?
ответ:Искусство Чюрлениса выражает стремления возрождающегося литовского народа и вписывает их в контекст актуальных тенденций развития европейского искусства рубежа XIX-XX веков. Окончив две высших музыкальных школы - в Варшаве и в Лейпциге, Чюрлёнис становится композитором, а позже и профессиональным художником, и все меньше уделяет времени сочинению музыки, пока совсем не перестает сочинять. Поначалу он приобретает известность как оригинальный художник, дающий своим картинам музыкальные названия ("Прелюд", "Фуга", "Соната") и только значительно позже как первый литовский композитор, в поздних своих довольно экспрессивных фортепианных циклах (1904-1909) использующий некоторые принципы модернизма и конструктивизма.
Чюрлёнис создает первые и до сих пор наиболее популярные произведения литовской оркестровой музыки - симфонические поэмы "В лесу" (1901) и "Море" (1907), но так и не услышит их исполненными. Он провозглашает принципы, ставшие идеологией литовского искусства, подчеркивая значение фольклора в современной музыке: "Наше кредо - это наши старинные песни и музыка нашего будущего." Его художественное, музыкальное и литературное наследие для литовских художников и музыкантов становится источником вдохновения и примером для подражания.
В наше время художник считается визионером только тогда, когда не хватает обычных определений для его характеристики, иными словами, когда требуется подчеркнуть фантастический или утопический характер его творчества. Ярлык художника-визионера лучше обозначает суть картин Чюрлёниса, чем довольно туманные, а порой и неточные определения его как символиста, мистика, синкретиста или премодерниста.
Классик французской авангардистской музыки Оливье Мессиан творчество Чюрлёниса определил весьма просто: "Необыкновенный композитор музыки и живописи". Говоря о работах Чюрлёниса, постараемся не забыть об этой тесной параллели между композитором и художником.
Из книги Шарунаса Накаса "Теорема Чюрлёниса: визии, головокружение, совершенство". Части II, III. Перевод с литовского
Соната моря. 1908.
Объяснение: