У часи Античності, коли краса стала вищим мірилом цінності твору художника, скульптура досягла незвичайного розквіту. Уже з VІІ ст. до н.е. тут з’являється монументальна скульптура. Статуї виливали з бронзи та вирізали з каменю. Виразність скульптур посилювали розписом та інкрустацією – вставками з іншого кольору. Очі робили, наприклад, з кольорових камінчиків. Грецькі скульптори оспівували прекрасне тіло людини. Тому грецьке мистецтво називають гуманістичним. Тут і богів зображували у вигляді красивих людей. Це прагнення ідеального образу пояснює велику кількість оголених зображень. Ними підкреслюється гармонія людського тіла, якого нічого соромитися.
Найдавніші скульптори зображували людину на повний зріст, з опущеними руками і однією трохи попереду іншої. Протягом наступних століть майстри намагатимуться передати у нерухомій скульптурі гнучкість та рухливість тіла.Найвищого розквіту грецька скульптура сягнула, як і мистецтво загалом, у V ст. до н.е. У ній втілено образ ідеального громадянина – захисника батьківщини, спортсмена. Є також скульптурні портрети знаменитих людей. Грецькі скульптори були великими майстрами в зображенні тіла людини в русі, спокої, відтворювали емоції – біль, радість, страх,тугу, тривогу тощо.Найбільше мене вразила Афіна Парфенос та Дискобол.Вона створена у хрисоелефантинній техніці, тобто із золота та слонової кістки. Близько однієї тони листкового карбованого золота вартістю 40 (або 44) аттичних талантів і слонова кістка вкривали дерев'яний остов статуї заввишки 13 метрів.
Дискобол - одна з найбільш прославлених статуй античності роботи скульптора Мирона. Він є першою класичною скульптурою, що зображує людину у русі. Переможець змагань із метання диска зображений у момент розмаху перед киданням. Тіло атлета представлено у повороті (стиль Figura serpentinata), що було надзвичайно складним та водночас сміливим прийомом.
В нынешнее время никто не может назвать точную дату, когда из-под пера Александра Варламова вышел знаменитый романс «Красный сарафан». Искусствоведы только предположительно указывают на творческий период, который охватывает 1832-1833 годы.
Он познакомился с такими ярко одарёнными людьми как Михаил Щепкин, Павел Мочалов, Александр Гурилев и Алексей Верстовский. Среди новых приятелей Александр Егорович особенно выделял актёра и поэта Николая Цыганова – человека откровенного, добродушного и чрезвычайно талантливого. Николай Григорьевич писал стихи, сочинял к ним мелодии и сам душевно их исполнял под гитарный аккомпанемент. Между композитором и актёром поэтом завязались тёплые дружеские отношения, и результатом такого творческого товарищества в 1832 или же 1833 году явился знаменитый романс «Красный сарафан». Данная вокальная миниатюра после премьерного исполнения очень быстро облетела всю Россию. Её запели и в великосветских салонах, и в крестьянских избах. Великая Полина Виардо «Красный сарафан» исполняла на каждом своём концерте, а Николай Васильевич Гоголь заставил напевать его мотив своего «приглуповатого» Хлестакова. Популярность композиции стала такова, что через год её напечатали, а впоследствии знаменитый романс стал входить практически во все издаваемые сборники песен.
У часи Античності, коли краса стала вищим мірилом цінності твору художника, скульптура досягла незвичайного розквіту. Уже з VІІ ст. до н.е. тут з’являється монументальна скульптура. Статуї виливали з бронзи та вирізали з каменю. Виразність скульптур посилювали розписом та інкрустацією – вставками з іншого кольору. Очі робили, наприклад, з кольорових камінчиків. Грецькі скульптори оспівували прекрасне тіло людини. Тому грецьке мистецтво називають гуманістичним. Тут і богів зображували у вигляді красивих людей. Це прагнення ідеального образу пояснює велику кількість оголених зображень. Ними підкреслюється гармонія людського тіла, якого нічого соромитися.
Найдавніші скульптори зображували людину на повний зріст, з опущеними руками і однією трохи попереду іншої. Протягом наступних століть майстри намагатимуться передати у нерухомій скульптурі гнучкість та рухливість тіла.Найвищого розквіту грецька скульптура сягнула, як і мистецтво загалом, у V ст. до н.е. У ній втілено образ ідеального громадянина – захисника батьківщини, спортсмена. Є також скульптурні портрети знаменитих людей. Грецькі скульптори були великими майстрами в зображенні тіла людини в русі, спокої, відтворювали емоції – біль, радість, страх,тугу, тривогу тощо.Найбільше мене вразила Афіна Парфенос та Дискобол.Вона створена у хрисоелефантинній техніці, тобто із золота та слонової кістки. Близько однієї тони листкового карбованого золота вартістю 40 (або 44) аттичних талантів і слонова кістка вкривали дерев'яний остов статуї заввишки 13 метрів.
Дискобол - одна з найбільш прославлених статуй античності роботи скульптора Мирона. Він є першою класичною скульптурою, що зображує людину у русі. Переможець змагань із метання диска зображений у момент розмаху перед киданням. Тіло атлета представлено у повороті (стиль Figura serpentinata), що було надзвичайно складним та водночас сміливим прийомом.
В нынешнее время никто не может назвать точную дату, когда из-под пера Александра Варламова вышел знаменитый романс «Красный сарафан». Искусствоведы только предположительно указывают на творческий период, который охватывает 1832-1833 годы.
Он познакомился с такими ярко одарёнными людьми как Михаил Щепкин, Павел Мочалов, Александр Гурилев и Алексей Верстовский. Среди новых приятелей Александр Егорович особенно выделял актёра и поэта Николая Цыганова – человека откровенного, добродушного и чрезвычайно талантливого. Николай Григорьевич писал стихи, сочинял к ним мелодии и сам душевно их исполнял под гитарный аккомпанемент. Между композитором и актёром поэтом завязались тёплые дружеские отношения, и результатом такого творческого товарищества в 1832 или же 1833 году явился знаменитый романс «Красный сарафан». Данная вокальная миниатюра после премьерного исполнения очень быстро облетела всю Россию. Её запели и в великосветских салонах, и в крестьянских избах. Великая Полина Виардо «Красный сарафан» исполняла на каждом своём концерте, а Николай Васильевич Гоголь заставил напевать его мотив своего «приглуповатого» Хлестакова. Популярность композиции стала такова, что через год её напечатали, а впоследствии знаменитый романс стал входить практически во все издаваемые сборники песен.