У музичній школі часто в якості домашнього завдання з сольфеджіо задають вправи на опевание стійких ступенів. Вправа це красиве і дуже корисне.
Сьогодні ж наше завдання - розібратися, які звуки в гамі стійкі, а які нестійкі. В якості прикладів вам будуть запропоновані виписані звукоряди тональностей до п'яти знаків включно, в яких вже відзначені стійкі і нестійкі звуки.
У кожному прикладі дається відразу дві тональності одна мажорна, а інша паралельна її мінорна. Так, що зорієнтуєтесь.
Які ступені стійкі, а які нестійкі?
Стійкі - це, як вам відомо, перша, третя і п'ята сходинки (I-III-V), які мають відношення до тоніки і разом складають тонічний тризвук. У прикладах - це не зафарбовані нотки. Нестійкі сходинки - це всі інші, тобто друга, четверта, шоста і сьома (II-IV-VI-VII). У прикладах ці нотки зафарбовані чорним кольором. Наприклад:
Стійкі і нестійкі ступені в до мажорі і ля мінорі
стійкі і нестійкі ступені в до мажорі і ля мінорі
Як вирішуються нестійкі ступені?
Нестійкі ступені звучать трохи напружено, і тому «мають велике бажання» (тобто тяжіють) перейти (тобто вирішитися) в стійкі ступені. Стійкі ж ступені, навпаки, звучать спокійно і равновесно.
Нестійкі ступені завжди вирішуються в найближчі стійкі. Так, наприклад, сьома і друга сходинки тяжіють в першу, другу і четверту можуть вирішитися в третю, четверта і шоста ступені оточують п'яту і тому їм зручно переходити саме в неї.
дозвіл нестійких ступенів у стійкі
Співати ступені потрібно в натуральному мажорі і гармонічному мінорі
Ви напевно вже знаєте, що мажорний і мінорний лад відрізняються за своєю будовою, по порядку тонів і півтонів. Якщо призабули, то можна прочитати про це тут. Так от, для зручності мінор у прикладах узятий відразу в гармонійному вигляді, тобто з підвищеною сьомий сходинкою. Тому не лякайтеся тих випадкових знаків альтерації, які вам весь час будуть потрапляти в мінорних гамах.
Як опевать ступені?
Дуже співаємо одну із стійких сходинок і потім по черзі переходимо на одну з двох сусідніх нестійких: спочатку вище, потім нижче або навпаки. Тобто, наприклад, в до мажорі у нас стійкі звуки - до, ми і сіль, тому опеванія будуть такі:
Мухта́р (Ашра́фович) Ашрафи́ (узб. Ashrafiy Muxtor Ashrafovich; 1912 — 1975) — узбекский советский композитор, дирижёр, педагог, общественный деятель. Народный артист СССР (1951). Лауреат двух Сталинских премий (1943, 1952). Один из основоположников современной узбекской музыки.
Биография:
Родился 29 мая (11 июня) 1912 года в Бухаре в семье известного народного певца и дутариста Ашрафжана Хафиза, ставшего его первым учителем.
С 7 лет начал играть на узбекских народных инструментах.
В 1924—1929 годах учился в Бухарской Восточной музыкальной школе по классу дутара и параллельно занимался в Бухарском институте В 1929—1931 годах обучался в Научно-исследовательском институте музыки и хореографии по классу музыкально-теоретических предметов у H.H. Миронова в Самарканде, в 1934—1936 годах — в Московской консерватории им. П.И. Чайковского по классу композиции у Б. Шехтера и С. Василенко. В 1941—1944 годах продолжал занятия в Ташкенте у М. Штейнберга. В 1948 году экстерном окончил дирижёрский факультет Ленинградской консерватории им. Н.А. Римского-Корсакова.
Творческую деятельность как композитор и дирижёр начал в 1930 году. В 1929—1930 годах — заведующий художественной частью Самаркандского радио.
С 1930 года (с перерывами) — заведующий музыкальной частью (до 1934), художественный руководитель и главный дирижёр Государственного театра оперы и балета им. А. Навои (до 1939 — Узбекский музыкально-драматический театр, ныне Государственный Академический Большой Театр имени Алишера Навои; Ташкент). С 1943 по 1947 и с 1966 по 1970 год — также и директор театра.
С 1944 — преподаватель дирижирования, в 1947—1962 годах — директор и заведующий кафедрой оперной подготовки Ташкентской консерватории (ныне — Государственная консерватория Узбекистана) (с 1953 — профессор). С 1971 по 1975 год — ректор консерватории.
В 1964—1966 годах — директор, художественный руководитель и главный дирижёр Самаркандского театра оперы и балета.
С 1940 по 1948 год — заместитель председателя организационного комитета Союза композиторов Узбекской ССР, с 1948 — член правлений Союза композиторов СССР и Союза композиторов Узбекской ССР.
Член ВКП(б) с 1941 года.
Мухтар Ашрафи умер 15 декабря 1975 года. Похоронен в Ташкенте на Чигатайском кладбище.
Семья:
Имел дочь Мукаддиму (1936–2013, востоковед) и сына Фируза (1937–2009, архитектор) и четырёх внуков
У музичній школі часто в якості домашнього завдання з сольфеджіо задають вправи на опевание стійких ступенів. Вправа це красиве і дуже корисне.
Сьогодні ж наше завдання - розібратися, які звуки в гамі стійкі, а які нестійкі. В якості прикладів вам будуть запропоновані виписані звукоряди тональностей до п'яти знаків включно, в яких вже відзначені стійкі і нестійкі звуки.
У кожному прикладі дається відразу дві тональності одна мажорна, а інша паралельна її мінорна. Так, що зорієнтуєтесь.
Які ступені стійкі, а які нестійкі?
Стійкі - це, як вам відомо, перша, третя і п'ята сходинки (I-III-V), які мають відношення до тоніки і разом складають тонічний тризвук. У прикладах - це не зафарбовані нотки. Нестійкі сходинки - це всі інші, тобто друга, четверта, шоста і сьома (II-IV-VI-VII). У прикладах ці нотки зафарбовані чорним кольором. Наприклад:
Стійкі і нестійкі ступені в до мажорі і ля мінорі
стійкі і нестійкі ступені в до мажорі і ля мінорі
Як вирішуються нестійкі ступені?
Нестійкі ступені звучать трохи напружено, і тому «мають велике бажання» (тобто тяжіють) перейти (тобто вирішитися) в стійкі ступені. Стійкі ж ступені, навпаки, звучать спокійно і равновесно.
Нестійкі ступені завжди вирішуються в найближчі стійкі. Так, наприклад, сьома і друга сходинки тяжіють в першу, другу і четверту можуть вирішитися в третю, четверта і шоста ступені оточують п'яту і тому їм зручно переходити саме в неї.
дозвіл нестійких ступенів у стійкі
Співати ступені потрібно в натуральному мажорі і гармонічному мінорі
Ви напевно вже знаєте, що мажорний і мінорний лад відрізняються за своєю будовою, по порядку тонів і півтонів. Якщо призабули, то можна прочитати про це тут. Так от, для зручності мінор у прикладах узятий відразу в гармонійному вигляді, тобто з підвищеною сьомий сходинкою. Тому не лякайтеся тих випадкових знаків альтерації, які вам весь час будуть потрапляти в мінорних гамах.
Як опевать ступені?
Дуже співаємо одну із стійких сходинок і потім по черзі переходимо на одну з двох сусідніх нестійких: спочатку вище, потім нижче або навпаки. Тобто, наприклад, в до мажорі у нас стійкі звуки - до, ми і сіль, тому опеванія будуть такі:
«Буран» (1939, совместно с С. Василенко)
«Великий канал» (1941, совместно с С. Василенко)
«Дилором» (1958)
«Сердце поэта» (1962)
Объяснение:
Мухта́р (Ашра́фович) Ашрафи́ (узб. Ashrafiy Muxtor Ashrafovich; 1912 — 1975) — узбекский советский композитор, дирижёр, педагог, общественный деятель. Народный артист СССР (1951). Лауреат двух Сталинских премий (1943, 1952). Один из основоположников современной узбекской музыки.
Биография:
Родился 29 мая (11 июня) 1912 года в Бухаре в семье известного народного певца и дутариста Ашрафжана Хафиза, ставшего его первым учителем.
С 7 лет начал играть на узбекских народных инструментах.
В 1924—1929 годах учился в Бухарской Восточной музыкальной школе по классу дутара и параллельно занимался в Бухарском институте В 1929—1931 годах обучался в Научно-исследовательском институте музыки и хореографии по классу музыкально-теоретических предметов у H.H. Миронова в Самарканде, в 1934—1936 годах — в Московской консерватории им. П.И. Чайковского по классу композиции у Б. Шехтера и С. Василенко. В 1941—1944 годах продолжал занятия в Ташкенте у М. Штейнберга. В 1948 году экстерном окончил дирижёрский факультет Ленинградской консерватории им. Н.А. Римского-Корсакова.
Творческую деятельность как композитор и дирижёр начал в 1930 году. В 1929—1930 годах — заведующий художественной частью Самаркандского радио.
С 1930 года (с перерывами) — заведующий музыкальной частью (до 1934), художественный руководитель и главный дирижёр Государственного театра оперы и балета им. А. Навои (до 1939 — Узбекский музыкально-драматический театр, ныне Государственный Академический Большой Театр имени Алишера Навои; Ташкент). С 1943 по 1947 и с 1966 по 1970 год — также и директор театра.
С 1944 — преподаватель дирижирования, в 1947—1962 годах — директор и заведующий кафедрой оперной подготовки Ташкентской консерватории (ныне — Государственная консерватория Узбекистана) (с 1953 — профессор). С 1971 по 1975 год — ректор консерватории.
В 1964—1966 годах — директор, художественный руководитель и главный дирижёр Самаркандского театра оперы и балета.
С 1940 по 1948 год — заместитель председателя организационного комитета Союза композиторов Узбекской ССР, с 1948 — член правлений Союза композиторов СССР и Союза композиторов Узбекской ССР.
Член ВКП(б) с 1941 года.
Мухтар Ашрафи умер 15 декабря 1975 года. Похоронен в Ташкенте на Чигатайском кладбище.
Семья:
Имел дочь Мукаддиму (1936–2013, востоковед) и сына Фируза (1937–2009, архитектор) и четырёх внуков