Творча спадщина Йоганна Себастьяна Баха надзвичайно велика, охоплює понад 1000 композицій, з них 320 світських і духовних кантат, багато мес, «Різдвяна» й «Великодня» ораторії, численні хорали, мотети, інструментальні твори та інші.
Нині твори Баха прийнято позначати номером BWV (скорочено від Bach Werke Verzeichnis — каталог творів Баха). Ця класифікація була запропонована німецьким музикознавцем В. Шмідером в 1950 році, в її основі лежить тематичний принцип: номери BWV 1-224 асоціюються з кантатами, BWV 225–249 — з ораторіальними творами, BWV 250–524 — це хорали й духовні піснеспіви, BWV 525–748 — органні твори, BWV 772–994 — клавірні твори, BWV 995–1000 — твори для лютні, BWV 1001-1040 — камерна музика, BWV 1041-1071 — оркестрові твори та BWV 1072–1126 — канони і фуги.
Більшість вокальних творів Баха написані на релігійні тексти (наприклад, «Пасіон за Йоанном», 1723, «Пасіон за Матвієм», 1729, «Меса сі мінор» 1733–1738). Музика їх пройнята глибоким релігійним почуттям і, разом з тим, філософською заглибленістю. Із світських вокальних творів композитора особливо виділяють кантати «Феб і Пан», «Селянська», «Кавова», безпосередньо пов'язані з тодішнім побутом.
Інструментальна музика Баха написана для органа (прелюдії, токати, фантазії, фуги тощо), для клавесина («Добре темперований клавір» — 48 прелюдій і фуг, «Мистецтво фуги», 6 партит, 6 французьких сюїт, 6 англійських сюїт тощо). Також він створив сонату для скрипки соло, сюїти для віолончелі соло, а також музику для оркестру (6 «Бранденбурзьких концертів», 4 сюїти), концерти для скрипки з оркестром, для клавесина з оркестром та інші.
Інструментальні твори Баха стали джерелом транскрипцій багатьох композиторів, зокрема Ференца Ліста, Феруччо Бузоні, Сергія Рахманінова. Фортепіанні транскрипції деяких органних творів Баха зробили й українські композитори — Левко Ревуцький, Григорій Беклемішев. Своєрідним творчим експериментом став «Ричеркар» Баха в пуантилістичному інструментуванні Антона Веберна для октету.
Органна творчість Редагувати
Органна музика у Німеччині до часу Баха вже мала давні традиції, що склалися завдяки попередникам Баха — Пахельбеля, Бему, Букстехуде та іншим композиторам, кожний з яких по-своєму впливав на нього. З багатьма з них Бах був знайомий особисто.
Протягом життя Бах був найбільше відомий як першокласний органіст, викладач та композитор органної музики. Він працював як у традиційних для того часу «вільних» жанрах, таких як прелюдія, фантазія, токата, пасакалія, так і у більш строгих формах — хоральної прелюдії та фуги. У своїх творах для органу Бах вміло поєднував риси різних музичних стилів, з якими він знайомився протягом життя. На композитора вплинула як музика північнонімецьких композиторів (Георг Бем, з яким Бах зустрівся у Люнебурзі, і Дітріх Букстегуде у Любеку), так і музика південних композиторів: Бах переписував собі твори багатьох французьких та італійських композиторів, щоб зрозуміти їх музичну мову; пізніше він навіть переклав кілька скрипкових концертів Вівальді для органу. Протягом найбільш плідного для органної музики періоду (1708–1714) Йоганн Себастьян не лише написав багато пар прелюдій і фуг та токат і фуг, але й вигадав незакінчену Органну книжечку — збірку з 46 коротких хоральних прелюдій, у якій демонструвалися різні техніки та підходи до створення творів на хоральні теми. Після від'їзду з Веймара Бах став менше писати для органа; тим не менш, після Веймара були написані багато відомих творів (6 тріо-сонат, збірник «Clavier-Übung» і 18 хоральних прелюдій). Все життя Бах не лише складав музику для органу, але й займався консультуванням при будівництві інструментів, перевіркою та налаштуванням нових органів.
Інша клавірна творчість Редагувати
Бах також написав ряд творів для клавесина, багато з яких можна було виконувати і на клавікорді. Багато з цих творінь є енциклопедичними збірниками, що демонструють різні прийоми та методи створення поліфонічних творів. Більшість клавірних творів Баха, виданих за його життя, містилися у збірках під назвою «Clavier-Übung» («клавірні вправи»).
Ре́квием (от лат. requies «покой, упокоение») — заупокойная месса в католической церкви, а также жанр концертной музыки на основе текстов заупокойной мессы
Полифония в теории музыки — склад многоголосной музыки, определяющийся функциональным равноправием отдельных голосов
Гармония в философии — согласование разнородных и даже противоположных (конфликтных) элементов, в эстетике — слаженность целого, рождающаяся от сочетания противоположных по качеству сущностей
Увертюра инструментальное вступление к театральному спектаклю, чаще музыкальному (опере, балету, оперетте), но иногда и к драматическому, а также к вокально-инструментальным произведениям — кантатам и ораториям или к инструментальным пьесам сюитного типа. Начиная с XX века такого рода музыкальные вступления нередко предваряют и кинофильмы[1].
Творча спадщина Йоганна Себастьяна Баха надзвичайно велика, охоплює понад 1000 композицій, з них 320 світських і духовних кантат, багато мес, «Різдвяна» й «Великодня» ораторії, численні хорали, мотети, інструментальні твори та інші.
Нині твори Баха прийнято позначати номером BWV (скорочено від Bach Werke Verzeichnis — каталог творів Баха). Ця класифікація була запропонована німецьким музикознавцем В. Шмідером в 1950 році, в її основі лежить тематичний принцип: номери BWV 1-224 асоціюються з кантатами, BWV 225–249 — з ораторіальними творами, BWV 250–524 — це хорали й духовні піснеспіви, BWV 525–748 — органні твори, BWV 772–994 — клавірні твори, BWV 995–1000 — твори для лютні, BWV 1001-1040 — камерна музика, BWV 1041-1071 — оркестрові твори та BWV 1072–1126 — канони і фуги.
Більшість вокальних творів Баха написані на релігійні тексти (наприклад, «Пасіон за Йоанном», 1723, «Пасіон за Матвієм», 1729, «Меса сі мінор» 1733–1738). Музика їх пройнята глибоким релігійним почуттям і, разом з тим, філософською заглибленістю. Із світських вокальних творів композитора особливо виділяють кантати «Феб і Пан», «Селянська», «Кавова», безпосередньо пов'язані з тодішнім побутом.
Інструментальна музика Баха написана для органа (прелюдії, токати, фантазії, фуги тощо), для клавесина («Добре темперований клавір» — 48 прелюдій і фуг, «Мистецтво фуги», 6 партит, 6 французьких сюїт, 6 англійських сюїт тощо). Також він створив сонату для скрипки соло, сюїти для віолончелі соло, а також музику для оркестру (6 «Бранденбурзьких концертів», 4 сюїти), концерти для скрипки з оркестром, для клавесина з оркестром та інші.
Інструментальні твори Баха стали джерелом транскрипцій багатьох композиторів, зокрема Ференца Ліста, Феруччо Бузоні, Сергія Рахманінова. Фортепіанні транскрипції деяких органних творів Баха зробили й українські композитори — Левко Ревуцький, Григорій Беклемішев. Своєрідним творчим експериментом став «Ричеркар» Баха в пуантилістичному інструментуванні Антона Веберна для октету.
Органна творчість Редагувати
Органна музика у Німеччині до часу Баха вже мала давні традиції, що склалися завдяки попередникам Баха — Пахельбеля, Бему, Букстехуде та іншим композиторам, кожний з яких по-своєму впливав на нього. З багатьма з них Бах був знайомий особисто.
Протягом життя Бах був найбільше відомий як першокласний органіст, викладач та композитор органної музики. Він працював як у традиційних для того часу «вільних» жанрах, таких як прелюдія, фантазія, токата, пасакалія, так і у більш строгих формах — хоральної прелюдії та фуги. У своїх творах для органу Бах вміло поєднував риси різних музичних стилів, з якими він знайомився протягом життя. На композитора вплинула як музика північнонімецьких композиторів (Георг Бем, з яким Бах зустрівся у Люнебурзі, і Дітріх Букстегуде у Любеку), так і музика південних композиторів: Бах переписував собі твори багатьох французьких та італійських композиторів, щоб зрозуміти їх музичну мову; пізніше він навіть переклав кілька скрипкових концертів Вівальді для органу. Протягом найбільш плідного для органної музики періоду (1708–1714) Йоганн Себастьян не лише написав багато пар прелюдій і фуг та токат і фуг, але й вигадав незакінчену Органну книжечку — збірку з 46 коротких хоральних прелюдій, у якій демонструвалися різні техніки та підходи до створення творів на хоральні теми. Після від'їзду з Веймара Бах став менше писати для органа; тим не менш, після Веймара були написані багато відомих творів (6 тріо-сонат, збірник «Clavier-Übung» і 18 хоральних прелюдій). Все життя Бах не лише складав музику для органу, але й займався консультуванням при будівництві інструментів, перевіркою та налаштуванням нових органів.
Інша клавірна творчість Редагувати
Бах також написав ряд творів для клавесина, багато з яких можна було виконувати і на клавікорді. Багато з цих творінь є енциклопедичними збірниками, що демонструють різні прийоми та методи створення поліфонічних творів. Більшість клавірних творів Баха, виданих за його життя, містилися у збірках під назвою «Clavier-Übung» («клавірні вправи»).
Ре́квием (от лат. requies «покой, упокоение») — заупокойная месса в католической церкви, а также жанр концертной музыки на основе текстов заупокойной мессы
Полифония в теории музыки — склад многоголосной музыки, определяющийся функциональным равноправием отдельных голосов
Гармония в философии — согласование разнородных и даже противоположных (конфликтных) элементов, в эстетике — слаженность целого, рождающаяся от сочетания противоположных по качеству сущностей
Увертюра инструментальное вступление к театральному спектаклю, чаще музыкальному (опере, балету, оперетте), но иногда и к драматическому, а также к вокально-инструментальным произведениям — кантатам и ораториям или к инструментальным пьесам сюитного типа. Начиная с XX века такого рода музыкальные вступления нередко предваряют и кинофильмы[1].