Оду к Радости Л. Бетховена (финал симфонии №9, составьте синквейн на тему «9
симфония».
1 строка: тема, одно существительное - предмет,
о котором пойдёт или шла речь.
2 строка: описание темы из двух
прилагательных, которые характерны для
данного предмета.
3 строка: три глагола в рамках темы
4 строка: фраза из 4-х слов, вывод заключение.
5 строка: тема из одного слова, отличного от
слова в первой строчке​

мосвязи, возможности и пути синтеза музыки и архитектуры.В истории художественной культуры архитектура и музыка не связаны  между  собой  столь  тесно,  как,  например,  архитектура  и скульптура, архитектура и живопись, музыка и поэзия и др. И вместе с тем между архитектурой и музыкой возникают определенные формы взаимосвязи,  существенные  и  для  теории,  и  для  художественной практики.  Янис  Ксенакис,  один  из  ведущих  композиторов  второй половины  XX  века,  на  примере  своего  творчества  блестяще проиллюстрировал  возможности  симбиоза  музыки  и  архитектуры:«Хотим мы этого или нет, между архитектурой и музыкой существует мостик»  Общеизвестно,  что  Аристотель  видит  в изобразительных искусствах подражание или род знания. Воззрение это  лежало  в  самом  существе  художественной  культуры  древних греков. Однако в  данном случае для  нас  гораздо  интереснее то,  что этот  взгляд  Аристотель  распространяет  и  на  искусство  музыки  и поэзии. И в этих искусствах он видит искусства «подражательные».Более того,  по мнению Аристотеля,  область  подражания,  доступная музыке,  в  известном  отношении  шире  области,  составляющей  удел пластики и живописи. Изобразительную силу музыки.Аристотель  оценивал  чрезвычайно  высоко.  Действие,воспроизводимое музыкой нравственного характера или состояния,настолько  сильно,  что  чувство,  возбужденное  в  нас  музыкальным изображением, может переноситься на  реальных людей, характеры которых изображаются мелодией. «Кто, например, глядя на чье-либо изображение, испытывает радостное чувство не по какой-либо другой причине,  а  именно  из-за  данного  внешнего  образа,  тому,  конечно,приятно  будет  и  встретиться  лицом  к  лицу  с  человеком,  на  чье изображение он смотрит.Эту же мысль доказывает  и А.  Г.  Габричевский, крупнейший деятель  русской  культуры,  чья  личность  и  творчество  повлияли  на интеллектуальную жизнь нашей страны в XX веке: «…грань между искусством пространственным и временным чрезвычайно зыбка». Можно выделить некоторые формы такой взаимосвязи.1.  Генетическая  общность  многих  конкретно-исторических явлений  двух  данных  искусств,  обусловленная  их  происхождение одной социальной основы. Отсюда  – образная  и стилистическая близость музыки и архитектуры в определенные периоды культурного развития,  что  позволяет  выявить  аналогии  между  кругом  идей,образов  и  выразительных  средств.  В  музыке  прослеживается отражение  картинности,  объемности  (особенно  в  программной музыке), мы можем «видеть» море, замок, парад, а в архитектуре –отражение категории музыкальности. При создании архитектурного объекта звучание музыкальных инструментов часто предопределяет само архитектурное  решение.

окументальне кіно — жанр кінематографа. Документальним називається фільм, в основу якого лягли зйомки справжніх подій і осіб. Реконструкції справжніх подій не ставляться до документального кіно. Перші документальні зйомки були зроблені ще при зародженні кінематографа.

Темою для документальних фільмів найчастіше стають цікаві події, культурні явища, наукові факти й гіпотези, а також знамениті персони й співтовариства. Майстри цього виду кинотворчості нерідко піднімалися до серйозних філософських узагальнень у своїх добутках. У цей час документальне кіно міцно ввійшло в кіномистецтво всього миру.

Знамениті документальні кінофільми "Параджанов: Остання весна" (Вірменія — США, 1992) "Замах на Росію" (Франція, 2000) "Боулінг для Колумбины" (США, 2002) "Фаренгейт 9/11" (США, 2004) "Подвійна порція" (США, 2004).

Знамениті радянські й російські документальні фільми "Повість про нафтовиків Каспію" (СРСР, 1953) "Звичайний фашизм" (СРСР, 1966) "Велика Вітчизняна" (СРСР, 1979; 20 серій; у США йшов за назвою "Невідома війна") "Легко чи бути молодим?" (СРСР, 1987).

Знамениті режисери документальних фільмів Флаэрти, Роберт (США) Ивенс, Джорис (Голландія) Грирсон, Джон (Великобританія) Мур, Майкл (США) Разом з тим, слід зазначити, що сам термін "документальне кіно" ставиться багатьма сучасними кінознавцями й кінокритиками під сумнів. Справа в тому, що на думку багатьох режисерів, будь-яка людина побачивши камери тією чи іншою мірою починає грати, виконувати якусь роль, поводитися неприродно — і в підсумку кінофільм стає в певній мері постановочним. Тому багато експертів взагалі заперечують наявність документального кіно, уважаючи його лише піджанром художнього кіно.

А дійсно документальними фільмами ці експерти вважають лише фільми, від початку до кінця зняті схованої камерою. Таке кіно, зняте схованої камерою, вони називають істинно документальне кіно. "Істинно документальне кіно" є із сучасного кіномистецтва й викликає зараз жвавий інтерес киноманов.

На перший погляд, короткометражне кіно відрізняється від повнометражного тільки невеликою тривалістю фільму (в основному 15—20 мінут). Але так здається тільки на перший погляд, адже у вузькі тимчасові рамки короткометражного фільму потрібно вмістити весь спектр глядацьких переживань, який існує в кіно повнометражному. Тому короткометражне кіно є, з художньої точки зору, зовсім окремим видом кіномистецтва й окремим видом кінематографічної творчості. Його ще іноді називають "киноминиатюрой".

Освітні фільми Ще одна категорія фільмів, яку відносять до документального кіно — це освітні (навчальні) фільми. Фільми, призначені для показу в школах і інших навчальних закладах. Дослідження показують, що навчальний матеріал, піднесений у вигляді фільму, засвоюється набагато краще, чим той же матеріал, пересказаний учителем. Справа тут, очевидно, у наочності й відшліфованості подачі матеріалу (не дивно, адже в кіно можливо багато дублів). Практика показу навчальних фільмів дуже поширена на Заходу й, особливо в США. У СРСР і Росії показ навчальних фільмів не так розповсюджений.

   

Очевидно, це пов'язане з високою вартістю встаткування для таких показів. Наприкінці XX — початку XXІ століть освітні фільми стали часто показувати по телебаченню й вони набули більшу популярності. У цей час існують навіть спеціальні телевізійні канали, що майже цілодобово показують тільки освітні й науково-популярні документальні фільми.

Радянське й російське документальне кіно У радянські часи документальне кіно було затребувано владою. Документальні фільми були в основному інструментом комуністичної пропаганди й служили державним інтересам. Але, незважаючи, на всі труднощі, ряд талановитих режисерів-документалістів все-таки зміг пробитися й створити кілька фільмів, які ввійшли в золотий фонд світового документального кіномистецтва. Особливо слід зазначити режисерів Дзигу Вертова, Лева Кулешова, Романа Кармена й Михайла Ромма.

Объяснение: